Дует із Переяслава Lyach/Petrova виконує народні пісні в сучасному стилі: хто ці співачки

Дует співачок Lyach/Petrova у складі Ганни Ляч та Анастасії Петрової стає все популярнішими в Переяславі. Зокрема, неабиякого фурору наробив їхній “Щедрик” в особливій обробці.

Анастасія Петрова (22 роки) працює в переяславському університеті керівницею вокальної студії “Golden voice”, а Ганна Ляч (20 років) – фахівцем у сфері музичного мистецтва соціально-гуманітарного відділу. Вони обидві також досі навчаються у цьому виші. Вже чотири роки виступають в дуеті на різноманітних університетських святах, а віднедавна і міських концертах. Журналіст Інформатора дізнався більше про таланових молодих співачок.

– Як ви захопилися музикою?

Анастасія: Ще у першому класі я вивчила до свята 8 Березня пісню “Ніжні квіти рясту”, з того моменту все більше почала захоплюватися музикою. Надалі розвивалася в цьому напрямку, аж поки це не стало професією.

Ганна: Я почала займатися музикою в 13 років, коли вперше вийшла на сцену. Але батьки з дитинства прищеплювали любов до цього. Тоді ще були касети, і я на магнітофоні слухала пісні, запам’ятовувала.

– Коли і як ви познайомилися?

Анастасія: Не скажу, що із самого початку в нас все ладилося. Ми обидві були дуже амбіційними, впертими. Я стала тоді керівником вокальної студії, а вона прийшла на перший курс. В Ані був чудовий голос, але я хотіла внести поправки, допомогти, бо вже знала дещо більше. Але це було трішки складно. Зрештою через деякий час ми стали ближчими, бо нас об’єднувала музика та бажання розвиватися разом. Ми могли репетирувати по 3-4 години поспіль. Ми навіть під час відпустки приходили й співали в актовому залі, не бачачи сонця. Ходили тоді білі-білючі, бо не засмагли надворі, – такі були білосніжки (сміється).

– Розкажіть про перші виступи свого дуету.

Анастасія: Наш перший дуетний виступ Аня, мабуть, і не пам’ятає. Це було 25-річчя Національної бібліотеки України, виступ в Києві. І Аня виходила із знайомою для мене піснею, бо я також її часто виконувала. І оскільки вона ще не бувала на таких великих заходах, то дуже сильно переживала. Вона заспівала один куплет і на приспів я до неї вийшла – це було наше перше виконання в дуеті. Потім ми брали участь в Міжнародному конкурсі “Червона калина”. І так все закрутилося. Навіть карантин нас не зупинив. Я в цей час повернулася до батьків на хутір Веселе у Стовп’ягах, але все одно часто їздила до Ані на Леваду, й ми готували обробки на народні пісні.

Ганна: Ми зробили “Розпрягайте, хлопці, коней”, “Ой, у вишневому саду”.

Анастасія: Через деякий час нас запросили на онлайн-концерт в музеї просто неба. Багато пісень ми тоді підготували на свій лад. А ось недавно, надихнувшись виступом гурту The Hardkiss, де вони поєднали свою пісню зі “Щедриком”, ми зробили власну обробку всесвітньовідомої щедрівки.

Ганна: Це найякісніша наша пісня. Записували її на професійний мікрофон, зведені всі інструменти та вокальні партії. На бек-вокалі можна почути мішаний хор із чоловіками, жінками, дітьми, бабусями – ми довго це записували.

– Де ви записуєте пісні?

Ганна: У нашого університетського звукорежисера Марка Мельника, який вже два роки професійно займається записом та зведенням музики, пише власні пісні. А до початку нашої співпраці ми просто робили це самі. У мене на телефоні є відповідна програма, де ми це все робили. Ми з ним записали вже близько 15 пісень, які поки що “лежать в столі”, чекають свого часу.

– Окрім обробки народних пісень, чи плануєте ви робити щось своє, авторське?

Анастасія: Ми над цим все частіше задумуємося. Я кажу: “Аня, нам треба якась пісня”. Але в оцих обробках ми шукаємо свій стиль. І коли ми все-таки знайдемо саме те, то обов’язково вийде авторська пісня. Дуже часто, коли я лягаю спати, в голову приходить якийсь текст, біжу записувати його в щоденник. А буває, що й музику наспівую на диктофон. А зранку вже може не сподобатися чи то слова, чи то обраний стиль. Поки що страшно це показувати на загал, треба підрости. Проте це обман самих себе, виправдання, варто пробувати.

– Чи вважаєте ви себе найпопулярнішими співачками університету?

Ганна: Не можна так сказати, бо є ще багато людей, які не знають нас. Не всі ж ходять на університетські концерти. Але у вузьких колах нас знають, приміром, серед співробітників університету. Ми ще не зробили стільки, щоб вважатися найпопулярнішими.

Анастасія: Найпопулярнішою є Alyona Alyona, бо всі знають, що вона тут вчилася, хоч тут і не виступає (сміється).

Нагадаємо, що переяславський гурт X-RAYS 14 січня стаа гостем ефіру на “Радіо Марія” у рамках програми “Люди справи”. Про що розповідали фронтмен гурту Олександр Максименко та бас-гітарист Сергій Юхимчук, читайте за посиланням.

Віталій Усик