Хочу працювати психологом: Анастасія Бурчик розповіла про вплив карантину на школярів Переяслава

Робота повинна приносити не тільки кошти, а й задоволення. Існують такі улюбленці долі, які перетворюють хобі на справу життя. Вибір майбутньої професії — один з основних на шляху формування дорослої особистості, тому підходити до цього потрібно з розумом.

Інформатор розпочинає свою нову рубрику “Хочу працювати”. Ви зможете побачити певні аспекти діяльності в тій чи іншій професії, дізнатися про заробітну плату та почуєте цікаві історії професіоналів своєї справи. Перший випуск ми присвятили людині, яка обожнює дітей, глибокі розмови та постійно готова до аналізу внутрішнього світу особистостей. Ми поспілкувалися з Анастасією Бурчик, яка протягом 12 років працює психологом у переяславській ЗОШ №2.

На жаль, ми не змогли зустрітися з нашою героїнею на її робочому місці. Спочатку завадив карантин, а потім школи Переяслава зачинили через негоду. Тож ми запросили Анастасію до редакції Інформатора.

Де і скільки потрібно навчатися, щоб стати психологом?

– Потрібно навчатися у вищому навчальному закладі, який готує спеціалістів цієї категорії. Я навчалася в переяславському педуніверситеті п’ять років, за освітою психолог, психолог-консультант.

Чим шкільний психолог відрізняється від психолога поза школою?

– Психолог у школі має освіту практичного психолога, тобто спеціаліста, який безпосередньо займається роботою з дітьми на практиці. Він — психолог, який практикує свої вміння та навички кожного робочого дня.

Скільки заробляє шкільний психолог у Переяславі?

– У середньому (якщо це навчальний заклад) людина, маючи першу категорію, може отримувати 7000 гривень.

Як приблизно проходить ваш робочий день?

– Робочий день проходить в звичайному режимі. В залежності від звернень та запланованих заходів розробляється робота з дітьми в шкільному закладі.

З якими проблемами частіше приходять діти та чи приходять вони за власним бажанням взагалі?

– Так, діти самостійно приходять, але це починається не з самого початку роботи психолога в школі. Спочатку потрібно заслужити їхню довіру для того, щоб вони приходили самостійно. Вже потім вони звертаються з різноманітними проблемами. З більшої міри це питання, які вони хотіли би просто обговорити з дорослими. Питання бувають різної тематики: від того, яку професію обрати, до того, що сьогодні в дитини сталася конфліктна ситуація і вона хоче з кимось поспілкуватися.

Чи звертаються до вас вчителі або інші дорослі?

– Так, буває, що звертаються й вчителі. В основному це трапляється через ситуації з учнями або з батьками. Вони також потребують моєї допомоги, моя робота в школі розрахована як на учнів, так і на педагогічний колектив. Батьки також звертаються, але моя робота з ними полягає саме в питаннях щодо дітей. Якщо ж це їхні особисті потреби батьків, я перенаправляю їх до психолога, який займається з дорослими людьми.

Як часто ви чуєте фразу “Ну ти ж психолог…” і за яких обставин?

– “Ну ти ж психолог…” — можна почути досить часто, тому що будь-яка ситуація може виникнути в повсякденному житті і всі по-різному справляються. Коли люди чують, що ти психолог, вони починають: “а як ти вважаєш?”, “а як буде правильно, на думку психолога?”. Так, виникають подібні ситуації, але я вже звикла. Можна відповісти на питання з точки зору психології, а можна просто дати дружню пораду.

Чи не вибиває з колії робота з паперами?

– Паперової роботи дуже багато. Це і заповнення планів, і журналів. Кожного року до нас приходить положення з Міністерства освіти, в яко. Але паперової роботи все одно залишається багато, тому що потрібно контролювати кожне звернення свого клієнта, розписувати погодинно свою роботу.

Як на вашу роботу вплинув карантин?

– Не можу сказати, що карантин якось кардинально змінив мою роботу. Я і до цього практикувала роботу онлайн. Зареєстрована в соціальних мережах для того, щоб постійно бачити своїх учнів, можу їм допомагати та спостерігати за їхньою поведінкою. Ізоляція вплинула на дітей не дуже позитивно, в плані того, що вони й раніше більшу частину часу проводили в онлайні, а карантин стимулював їх тільки сильніше закритися. Після виходу на навчання діти були захоплені, коли побачили одне одного: вони не могли вгамуватися й наспілкуватися.

Як психолог ви можете виявити, коли людина говорить неправду?

– Якщо ти практикуєш цю методику, тоді так, можна виявити. Жести дуже часто викривають людину, коли вона говорить неправду. Людина починає нервувати, перебирає руки й пальці. Також може свідчити закрите положення людини під час спілкування.

Чи можете ви за три запитання визначити тип темпераменту людини?

– Певно, що ні. Потрібно пройти декілька методик, тому що не з першого разу можна дізнатися про тип темпераменту людини. Хоча ні, якщо це яскраво виражений тип, то його можна навіть без запитань побачити: холерик — найяскравіший тип, або меланхолік — якщо це дуже закрита людина. Ми з вами спілкувалися до цього, я думаю, що ви перебуваєте в змішаному типі темпераменту: є у вас активність від холерика, а від сангвініка, судячи з професії, вам подобається спілкування з людьми.

На вашу думку, як правильно сказати дитині “ні”?

– Відмовляти дитині в нашому суспільстві дуже складно. Ми зараз багато говоримо про права дітей, але коли ми відмовляємо своїм дітям, по-перше, потрібно самому бути впевненим, що ти себе не докоряєш у відмові, по-друге, слід обов’язково пояснювати дитині причину, з якої робиш це. Не просто “не можна”, “не чіпай”, а пояснити, з якої причини не можна це робити.

Які ви можете дати поради батькам для вчасного виявлення психологічних проблем у їхніх дітей?

– Потрібно бути спостережливим щодо поведінки своєї дитини. Якщо це дитина раннього віку, деякі її проблеми можуть сприйматися трохи агресивно, тому що не всім хочеться визнавати, що твоя дитина особлива. Не потрібно ігнорувати зауваження інших (наприклад, педагогів). Потрібно прислуховуватися і зайвий раз перевіряти поведінку дитини, для того, щоб вчасно їй допомогти. Також часто батьки стикаються з проблемами дітей підліткового віку. Потрібно бути другом для своєї дитини, підтримувати її для того, щоб вона могла краще адаптуватися до свого нового періоду. У цьому віці діти дуже чутливі і до кінця не розуміють, що з ними відбувається.

Що ви думаєте про демонстрацію романтичних почуттів зі сторони батьків на очах у дітей?

– Це добре, якщо ці демонстрації в міру: батьки просто проявляють любов у рамках адекватності. Дитина повинна розуміти, як потрібно проявляти почуття і те, що це добре — обійняти, тримати одне одного за руку. Але, якщо батьки переходять межі, зрозуміло, що до такого в мене негативне відношення.

Скоро день закоханих. Як ви порадите пережити таке свято самотнім людям?

– Якщо ви не маєте другої половинки — це не біда, просто ви ще не зустріли ту людину, яка вам справді потрібна. Можна зустрітися з друзями, подивитися веселий фільм, максимально зарядитися позитивом.

Наближається День святого Валентина. У цей період особливо популярними стають жувальні гумки “Love is…”. А що, якби у “фантиках”, які можна в них знайти, йшлося про любов до рідного міста? Такі зображення можете переглянути за посиланням.

Юлія Кравченко

Відео: Андрій Дударь