“Щодня у Переяславі помирає п’ять людей, не від коронавірусу”: Віктор Жарко – про епідемію, повені та перспективи

Можливий “червоний” рівень у Переяславі, чи буде підтоплення у місті, зростання смертності. Про це Інформатор поспілкувався з начальником відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міськради.

Рівно рік тому, 11 березня 2020-го, ВООЗ оголосила коронавірус пандемією. З того часу життя людей докорінно змінилося, чи не кожної сім’ї торкнулася ця хвороба, однак і досі є ті, хто вважає COVID-19 вигадкою. У цей період на перший план, безперечно, вийшли медики. Втім, є структури, які також роблять багато у боротьбі з коронавірусом. У міській раді Переяслава функціонує відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, у якому приймаються рішення, які стосуються карантину, безпеки громадян тощо. Журналіст Інформатора поспілкувався з його очільником Віктором Жарком, який працює на посаді майже рік.

– Вікторе Петровичу, поясність якомога простіше, чим займається ваш відділ?

– Із самої назви відділу зрозуміло, що це два основні напрямки. Перший – надзвичайні ситуації, вони можуть бути регіонального, місцевого, державного, об’єктового рівня. От зараз епідемія – це надзвичайна ситуація державного рівня, вона офіційно оголошена в Україні, сформований штаб з ліквідації НС в Києві, такий же штаб є у всіх містах України. Ми керуємося у своєму штабі розпорядженнями із київського. Другий напрямок – цивільний захист населення – це захист населення при надзвичайних ситуаціях: розгортання і готовність до НС (приміром, під час підтоплення, буревію). При цьому, на підприємствах та в організаціях міста є ланки цивільного захисту, з якими ми співпрацюємо.

– Цього року було, як ніколи, багато снігу. Зараз він тане. Наскільки реальне підтоплення у Переяславі?

– Розроблений план заходів цивільного захисту на перше півріччя. Згідно з ним, є план пропуску льодоходу, повені та паводків. Сформований штаб, до якого включені всі служби міста. Також є Переяславський гідрокомплекс середнього Дніпра (директор – Микола Бондаренко), він відповідає за річки, які течуть на території нашої громади. Директор нам щороку надає акти обстеження готовності гідротехнічних споруд на Трубежі (мости, шлюзи), потім затверджуємо заходи підготовки до льодоходів та паводків. Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ – це наша насосна станція. Як нам повідомили, промерзання землі було до 10 сантиметрів, а грунтові води стояли на глибині 90-100 сантиметрів, тому сніг спокійно пішов у землю. На насосній станції працює один двигун, перекидає 11 кубічних метрів води за секунду, при цьому може перекидати до 80 “кубів”. А річка максимально може дати 40 “кубів”, тобто навіть при страшній повені, агрегати все одно впораються. Але з усього зрозуміло, що повені не буде.

– Ви почали працювати, коли епідемія вже почалася. Це було щось нове для всіх. З якими викликами ви зіткнулися?

– Плідно було минулого року в плані комісій з техногенно-екологічної безпеки – 54 протоколи за рік, а зазвичай проводять 12 планових комісій та і все. Це було пов’язано із тим, що все, що стосувалося карантинних заходів, проходило через комісію. Це – і переведення шкіл на дистанційну форму навчання, і прискіплива увага до гуртожитків. Можливо, пам’ятаєте, що у хлопця, який проживав в університетському гуртожитку, виявили COVID, тоді довелося закривати обидва гуртожитки. Треба було організувати ПЛР-тестування, забезпечити охорону гуртожитків. Слава Богу, що у всіх мешканців тести були негативними й ми буквально через тиждень дали людям далі спокійно там жити.

Також потрібно було організовувати закупівлю захисного спорядження для лікарні. Довелося навіть перераховувати 35 тисяч гривень зі свого матеріально резерву на потреби лікарні. Також ми ініціювали зміни до бюджету, щоб з інших програм передавати гроші для лікарні на обладнання, захисні костюми тощо.

У першому ж протоколі ТЕБ та НС визначили місце для померлих від коронавірусу на Борисівському кладовищі. Але, на щастя, у червні вийшла постанова, за якою дозволили ховати на будь-якому кладовищі. Слава Богу, у нас до того часу ніхто не помер, і окремо від рідних через коронавірус нікого не поховали.

Що ще особливо важкого було? Постійно йде потік інформації, розпорядження, на які потрібно реагувати. За минулий рік по ковіду у нас відпрацьовано три томи документів.

– Ви точно знаєте більше про епідемію, ніж пересічна людина. Яка насправді зараз ситуація і що нас чекає у майбутньому?

– Я хочу почати трохи здалеку. Після Нового року в нас був двотижневий локдаун. Після нього ми констатували прекрасні результати: у лікарні фактично перебувало вісім пацієнтів з коронавірусом (це всіх, не лише місцевих). А в інфекційному відділенні – 40 місць. Але розгортається до 200 місць, якщо ситуація ускладнюється. І на амбулаторному лікуванні було до 30 осіб. Після локдауну така позитивна статистика трималася близько двох тижнів. На сьогодні (інтерв’ю записали 10 березня – ред.) у нас в лікарні 74 пацієнти і вдома – 92. Отак ми підскочили, особливо за останні два тижні був серйозний підйом.

Я радів тоді після локдауну, казав у інтерв’ю: “Якщо ми любитимемо себе, поважатимемо лікарів, переноситимемо деякі свята “на завтра”, то життя на цьому не закінчиться, а ми всі будемо здоровішими”. Хтось каже, що це все вигадано, але і в Західній Європі, і в Росії чомусь підтверджують, що проблема така є. Наш відділ ще реструє померлих від ковіду та надає дозвіл на поховання їх, то люди, які приходять реєструвати поховання, говорять одне: “Зрозуміють лише тоді, коли їх самих це зачепить”. Дехто витрачав величезні суми грошей, і це не врятувало рідних. Ми ж бачили, якого статусу люди помирають: голова Борисполя у нашій лікарні помер, колишній головний лікар.

Ми бачимо, що люди гарно відпочили та набралися сил у Буковелі, і тепер на Заході проблеми дуже великі. У нас все залежить від того, як відгуляли 8 Березня. Якщо плідно, то до кінця березня ми будемо в “червоній” зоні. Бо “помаранчева”, в якій ми зараз, – це один крок до локдауну. Тим паче, Київщину тягне в “червону” зону Київ, Бориспіль – область дуже близька до перевищення показників. Скоро потепління. Що робитимуть люди? В компанії до водички, рукостискання, випивання… Загалом перспективи не дуже позитивні.

– Чи правда, що у Переяславі зросла смертність?

– Я не можу сказати, зросла вона чи ні. Але за даними, які ми отримуємо від поліції, в середньому не від коронавірусу в Переяславській ТГ за добу помирає п’ять осіб – це справді дуже багато. Важко порівнювати з попередніми роками, бо як такої статистики не було. Часто люди кажуть: “Ой, списують смерть на ковід”, а я їм пояснюю: “Ніхто не списує на ковід. У цьому році від коронавірусу померло шість осіб, а щодня просто помирає в середньому п’ять”. Народжується однозначно менше.

Нагадаємо, що з 10 до 21 березня у двох школах Переяслава триватиме карантин. У працівників закладів виявили коронавірус.

Віталій Усик

Фото: Юрій Товкайло