У переяславському виші є проєкт “Клуб випускників університету”, в якому студентів знайомлять з випускниками, які досягли неабияких висот у житті. Цього разу на розмову запросили колишнього студента Олександра Скрипченка, голос якого знайомий чи не кожному радіослухачеві України.
Онлайн-зустріч провели 14 квітня на платформі Microsoft Teams. За понад годину Скрипченко встиг поділитися роздумами щодо освіти, кар’єри та успіху, розповів про радіо та телебачення в Україні, а також про свій життєвий і професійний шлях. Інформатор теж приєднався до спілкування, щоб поділитися з вами найцікавішим.
ПРО УНІВЕРСИТЕТ ПЕРЕЯСЛАВА ТА ЖИТТЯ В ГУРТОЖИТКУ
— Наш університет для мене є спогадом класних студентських років. Та діяльність вплинула на те, ким я є зараз. Завжди згадую із усмішкою ті моменти, коли ми могли разом відпочивати, брати участь в різних проєктах. Я навчався на педагогічно-індустріальному факультеті. Жив у другому гуртожитку, на п’ятому поверсі. Навчатися продовжував, хоча й розумів, що вчителем праці я не стану, бо маю інше покликання.
ЯК ПОЧАЛАСЯ ДІЯЛЬНІСТЬ НА РАДІО
Почалося все ще в училищі в Переяславі (тоді це було ПТУ, зараз — ЦПТО). Я навчався на кухаря-кондитера три роки, і вже тоді любив брати участь у різних цікавих заходах. Я сам за натурою гуманітарій: мені цікава була культура, історія, причинно-наслідкові зв’язки, факти, дослідження. Коли просили проводити якісь вечори, залюбки погоджувався. В університеті так само, був постійно на сцені в РБК й в НЦК, були також і КВК, і колектив “Акварель”. Я зрозумів, що все це — я. Я щасливий, коли беру участь у чомусь в розмовному жанрі.
Після університету я думав: “Що далі?”. Вирішив, що все ж хочу бути ведучим і що потрібно займатися цим надалі. Потрібно було заробляти кошти, щоб мати змогу навчатися й розвиватися. Я працював у банківській сфері, а гроші інвестував у навчання: ходив на курси теле- та радіоведучих. Двічі вступав, та не закінчував їх повністю, але я постійно працював, це була кропітка робота над собою.
А от на радіо я потрапив у 2011 році. Моя рідня почула, що на радіо в місто Прилуки (Чернігівська область) шукають ведучого. Про це мені розповіла сестра, коли я розсилав резюме й постійно шукав подібну роботу. Було дуже важко, бо я був україномовним ведучим, а все це відбувалося до війни. Прийняв рішення й поїхав у Прилуки на радіо “Планета”. Пройшов кастинг, прочитав їм текст, вони сказали: “Окей, чувак, ти нам підходиш, приходь на стажування”. Там я отримав свій перший досвід, пропрацювавши два роки.
ПОЧАТОК ШЛЯХУ НА КИЇВ FM
Певний період я не міг знайти роботу на радіо і вже думав покинути це діло, але якраз у цей час побачив вакансію на радіо “Київ FM”. Я вже не дуже хотів, але все одно скинув своє резюме. Представники запросили мене на співбесіду. На цю вакансію подали свої заявки приблизно 40 осіб, серед них був і я. Мені сказали щось на кшталт “ми вам перетелефонуємо”, але я знав, що цю фразу кажуть тим, з ким готові попрощатися. Як не дивно, але через деякий час вони дійсно передзвонили й запропонували співпрацю. Я вагався, але погодився. Саме так і почався мій чотирирічний шлях на “Київ FM”.
ПОРАДИ ЯК СТАТИ РАДІОВЕДУЧИМ
У першу чергу, освоюйте навички розмовного жанру: досліджуйте й вивчайте. Не нехтуйте курсами радіоведучих, бо ви повинні розвиватися в цій сфері. Читайте вголос хоча б по одній сторінці в день — це перша моя рекомендація. Друга — зверніться за допомогою до спеціалістів, які вже працюють із мовленням — вони допоможуть вам вибудувати свою мову, налаштувати мовний апарат. Ще одне — це допомога вокалістів. Коли я виступав у НЦК “Зустріч”, вокалісти дуже допомагали, вони вчили мене дихальним вправам, які дуже знадобилися в майбутньому. Найголовне у справі радіоведучого — не те, що говоритити, а як саме говорити.
РАДІО В ПЕРЕЯСЛАВІ
Я пам’ятаю, як Олександр Максименко намагався зробити радіостанцію для Переяслава. Він є фронтменом гурту X-RAYS. Я бачив ту студію, вона дійсно крута як для однієї людини, яка займалася всім цим. Передусім потрібно, щоби було бажання все це робити, по-друге, знання у сфері радіо, а по-третє, потрібно розуміти, що це система, якій треба присвячувати дуже багато часу. Я думаю, що для Переяслава це поки що неактуально.
“ПІДВОДНЕ КАМІННЯ” У ПРОФЕСІЇ РАДІОВЕДУЧОГО
Радіостанція — це колектив, де хтось може працювати більше й мати свої амбіції. Чотири типи темпераменту, люди з різними уявленнями, не виключаємо такі моменти, як заздрість, боротьба за місце під сонцем. Тільки твоя професійність, твоє ставлення до роботи й вимогливість до себе можуть тебе витягнути. Мій принцип був таким: “Я зі своїм нікого не лікую й чужого не забираю”. Я працюю й розвиваюся так, як мені потрібно. Коли виникали якісь внутрішньоколективні проблеми, намагався не брати в цьому участі. Свою позицію я обговорив із шефом і участі в нарадах не брав, казав, що я всього лише ведучий новин і виконую завдання, які переді мною ставлять.
Коли були моменти, де потрібно когось послати, я це робив (але це були крайні випадки!). До останнього витримував. Але коли твоя честь та гідність пригнічується, то потрібно це якось вирішувати. Але, як не дивно, ми завжди розбирали такі ситуації та нормально говорили про них. Для таких речей потрібно розвивати комунікативні навички. Розумійте, що люди не досконалі, вони слабкі істоти й дуже часто керуються емоціями.
Одна жінка закінчила факультет журналістики й постійно казала мені, що я просто “якийсь трудовік”. Мене жучили в плані літературної діяльності, мовлення, редагування новин. Я сам готував випуски, лише інколи мені допомагав редактор чи журналіст. З вами не будуть поводитися, як з маленькою дитинкою, та за красиві оченята нічого не дадуть. Мало хто витримував на цій посаді. Але я ставив собі за мету стати кращим й виправляти власні помилки.
ПІК РОБОТИ РАДІОВЕДУЧОГО
Я знаю людей, які працюють на радіостанції вже протягом 20 років, вони розвиваються та їм це приносить задоволення, але я не знаю чи це для них пік. Також є люди, які працюють декілька років, а потім переходять на телебачення, а потім взагалі в кіно. Для мене піком роботи стала робота в новинах, я реалізувався саме там. Але мені постійно хотілося діалогу, бо новини це майже повністю твій монолог. Коли з новинами вже розібрався й усе зрозумів там, подумав: “А невже це все в моєму житті?”. Виявляється, я завжди хотів вести програму, в якій можна було б спілкуватися з цікавими людьми, які чогось досягли. Саме тому, моя рубрика на “Радіо Марія” зараз і називається “Люди справи”.
НАЙБІЛЬША ГОРДІСТЬ
Це, мабуть, “Люди справи” — проєкт, який я почав на “Радіо Марія”. Це авторський проєкт, у якому я спілкуюся з такими людьми, від яких просто кайфую: їхні історії із життя є великим показником саме для мене. Ось, наприклад, вчора у мене була психотерапевтка у ефірі — такий контент дуже допомагає людям.
Гості підбираються таким чином. У мене є шеф-редактор, який може давати поради з цього приводу. Також я обираю людей, які зробили майже неможливе в тій чи іншій сфері, або тих людей, які досягли якогось позитивного результату, що стане прикладом для інших. Варто кликати людей, які йшли до своєї мрії й ніколи не зраджували їй.
РОБОЧИЙ ДЕНЬ РАДІОВЕДУЧОГО
Серед ведучих є різні напрямки. Є ведучий програм, який виходить в ефір десь на годину, коли гість в студії. Є ведучий лінійний, який постійно говорить у перервах щось на кшталт: “В Києві зараз сонячно. Добре, що ви з нами. Ми завжди тримаємо руку на пульсі” — він працює приблизно 5-6 годин. Також є ведучий новин, який виходить в ефір кожні пів години протягом половини дня. Робочий день у мене, як у радіоведучого новин, починався о 8 годині — я вже виходив в ефір. Прокидався о пів на шосту, о шостій виходив з дому, дорога займала годину, а потім годину готував новини та погоду й виходив у ефір. Власне, так працював 6-7 годин на день.
ЯКІ БРЕНДИ ОЗВУЧУВАВ
Озвучував реклами німецької компанії виробництва комбайнів “Deutz-Fahr”, реклами бренду “Мороша” та “Статус”. Моїм голосом начитано “Кримінально-процесуальний кодекс України”, повністю — від першої до останньої сторінки. Його записували місяць, це була складна термінологія, про яку я навіть поняття не маю.
Раніше студенти переяславського університету та всі охочі мали можливість поспілкуватись з Річардом Герцом. Він розповів про те, як можна долучитися до ООН, а також про нові проєкти, вибір університету та багато іншого.
Юлія Кравченко
