У художній школі Переяслава відкрили виставку картин найвидатніших випускників: так святкують ювілей

У Переяславській художній школі відкрили виставку робіт випускників. Приурочили це до 30-річчя школи. На відкритті зібралося чимало творців.

Сьогодні, 28 травня, у Переяславській художній школі відкрили виставку з нагоди 30-річчя закладу. Вона триватиме всього три дні. Представили чимало робіт від 14 художників, які закінчили художню школу та продовжили займатися творчістю. Крім сучасних робіт митців, там можна побачити й роботи, які вони виконали в дитинстві.

Привітати школу та її почесних працівників прийшов міський голова Вячеслав Саулко зі своєю заступницею Оксаною Степаненко. Членам колективу представники міськради подарували квіти, вручили подяки та презенти. Подякували директорці школи Ірині Кузьмицькій, а для навчального закладу підготували особливий подарунок – сертифікат на телевізор.

Журналістка Інформатора поспілкувалася з художником Миколою Плєховим. Він вступив у Переяславську художню школу в 1996 році, а закінчив – у 2001-му. Йому тоді було всього 14 років. Також він закінчив Миколаївський університет культури і мистецтв, а потім вступив на п’ятий курс у Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури в Києві, де став магістром. Митець розповів нам про одну зі своїх картин.

– Цю роботу я написав на всеукраїнському пленері, який відбувався в Переяславі у червні 2019 року. Вона про емоції, відчуття та враження в цілому від нашого міста. Мені було цікаво подивитися глибше на те, як рухаються люди, як їздять велосипедисти. Кожного тижня в Переяславі проходить базар, який мені дуже подобається. Для України в останній час такі базари вже є рідкістю, але вони показують реальне життя, це певний відточений механізм.

“Мікрозв’язки тих людей, які приїздять з усієї Переяславщини, для того, щоб просто поспілкуватися, дуже надихають”.

У митців, які філософствують про життя, про створення світу, теж складаються подібні зв’язки, але трошки в інших речах – у дискусіях, в тому, що вони виривають із простору якісь фрагменти. І от саме цей етюд написаний як сукупність фрагментів, які збереглися в пам’яті. Образ цього кільця на автовокзалі з усією двіжухою навколо вже давно уклався й був у мене в голові. Митцям сняться сни, в яких вони бачать свої ідеальні роботи, але дуже часто не можуть їх реалізувати. Іноді картинка не стикається з реальністю: десь не вистачає навичок, десь фрагменти стираються з пам’яті або не виходить через інші космічні обставини. Ця картина – моя робота з пам’яттю. В мене досить гарна візуальна пам’ять: я можу прогулюватись містом, спілкуватись з людьми, а потім – через годину, місяць чи через рік – сісти й створити цей образ.

“Цей етюд ілюструє, як я відчуваю Переяслав”.

Вид із вікна на картині – це вид приблизно із нинішньої кав’ярні “Еклер”, вид на автостанцію. До речі, що цікаво: власник цього закладу – мій однокласник. Коли він побачив цю роботу, то одразу впізнав цей ракурс. Але ж вона не писалася там. Це є цілісне бачення міжчасового простору.

Нагадуємо, надворі вже досить тепло, а згодом стане зовсім спекотно, тому час готуватися до оновлення гардеробу. У що ж одягатимуться переяславки та скільки витратять грошей?

Юлія Кравченко