Переяслав Перейти на сайт

Сльози, біль та перемога: ділимося емоціями після матчу Швеція – Україна

Від скепсису до захоплення. Вчорашній матч збірної України подарував нам багато емоцій.

29 червня в матчі 1/8 фіналу чемпіонату Європи з футболу збірна України перемогла збірну Швеції. Основний час команди завершили з рахунком 1:1: на 27 хвилині рахунок відкрив Олександр Зінченко, а на 43-й зрівняв Еміль Фосберг. Однак вже в овертаймі (120+1 хв.) Артем Довбик забив вирішальний м’яч. На той момент Україна грала в більшості після вилучення Маркуса Даніельсона. Цей матч бачили в кожному куточку України і, певно, відчували протягом нього дещо схожі емоції. Журналіст Інформатора описує свої – це найсуб’єктивніший, але найщасливіший матеріал на нашому сайті.

“Нам нічого не світить”. Неприємно усвідомлювати, що Україна насправді проповзла до плейоф Євро-2020. Ну хіба ж ми повзаємо? Але факт залишається фактом: наша команда єдина, яка спромоглася вийти з групи лише із трьома очками. При цьому за грою її випередчали ті ж угорці, поляки та шотландці, які покинули турнір вже після першого етапу. Тож було відчуття, що серед 16 найкращих збірних Європи нам не місце, що ми тут, як кажуть, “зальотні”.

Та ще й Шевченко, здається, почав експериментувати тоді, коли треба чітко знати, як і ким грати. На матч зі Швецією у стартовому складі він не випустив кількох лідерів: на лавці залишилися Руслан Маліновський та Віталій Миколенко. Так, вони цей турнір проводять паскудно, але ж це не означає, що інші кращі. Головний тренер вирішив зіграти в три центральні захисники, а лівим латералем зробив Зінченка. Тож не дивно, що Миколенку місця у старті не знайшлося. Також він випустив двох опорних півзахисників: Степаненка та Сидорчука. А тепер рахуємо: два опорники, три центральні захисники, два латералі, голкіпер – 8 гравців з одинадцятьох призначені для захисту. План на гру відразу став очевидним.

Тренер сам зрозумів, що будувати красивий атакувальний футбол з таким набором гравців нереально. І шведам ми мали заважати грати, сподіваючись на контратаку. Але навіть захищатися нам вдавалося не дуже впевнено. Уже на старті гри думалося про одне: лише б обійшлося без розгрому.

“Соромно на це дивитися… Це найкраща збірна України в історії!”. Це реально мої слова, які я сказав з різницею в одну хвилину. Саме такі голосові повідомлення надіслав другу під час матчу, однак вони ще й приправлені жорстким матюччям. Пів тайму наша збірна на полі просто була, якось існувала. Але раптом після неймовірного пасу Андрія Ярмоленка Олександр Зінченко відкрив рахунок. Так, це були звичайні вболівальницькі емоції: команда перемагає – вона найкраща в світі, програє – соромно за неї. Однак під час матчу я вважаю це припустимим. Навіщо ж тоді футбол, якщо не віддаватися емоціям, переглядаючи його?

Але Швеція до кінця тайму відігралася. І другу половину зустрічі команди розпочинали в рівних умовах. Проте весь тайм став суцільною тяганиною лише з кількома небезпечними моментами, зокрема, автор голу шведів Еміль Фосберг влучив у стійку та поперечину. Наш Сергій Сидорчук одного разу пробив у стійку. Ось це і все. Можна лише уявити, як нудно було дивитися цей матч людині, яка не вболіває за жодну з цих команд. Але що нам до того? Для українців цей вечір запам’ятається на все життя. Особливо 30 хвилин овертайму.

“Даніельсон викидає збірну Швеції з Євро”. На 8 хвилині першого екстратайму Маркус Даніельсон у центрі поля виконав грубий підкат проти Артема Бєсєдіна. Швед підняв ногу настільки високо, що на швидкості врізався нею прямо в коліно нашому форварду. При цьому воно мало не вигнулося в інший бік – страшне видовище. Арбітр після перегляду VAR не сумнівався ні секунди – червона картка, геть грубого захисника з поля. У Даніельсона ще й вистачало нахабності сперечатися з рішенням судді.

І це був вирішальний епізод протистояння. Швеція здалася, сподіваючись, що зможе дотягнути до серії пенальті, де велику роль вже гратиме фортуна. А Україна відчула, що це наша перемога, яку залишається просто забрати. Шавченко почав освіжати лінію нападу, на щастя, заміни ще були. Замість травмованого Бєсєдіна вийшов Циганков, замість Ярмоленка – Довбик, замість Сидорчука – більш атакувальний Безус. А що було далі, треба просто побачити. Лічені секунди до фінального свистка та серії пенальті. Зінченко отримує м’яч на лівому фланзі й подає точнісінько на свіженького Довбика – 2:1, Україна в чвертьфіналі!

“Я мужик, я не буду плакати”. Після таких матчів плачуть навіть найсуворіші чоловіки. Шведи цієї ночі плакали від розпачу. Ми ж – від щастя! Ви бачили післяматчевий коментар Олександра Зінченка? Ні? Тоді беріть носовички й гайда дивитися! “Я пишаюся тим, що ми зуміли сьогодні довести всім, всій Європі, всій країні, що ми можемо досягати поставлених цілей”, – ледь стримуючи сльози, говорив він журналістці. Вони довели. Вони подарували Україні справжнє свято.

Але був у цьому матчі гравець, який найбільше віддав заради перемоги. Звичайно ж, це Артем Бєсєдін. На полі він провів лише сім хвилин до моменту, коли його “зламав” Даніельсон. Українцеві довго надавали медичну допомогу на бровці, а потім він пошкутильгав до лави запасних. Там його зустрів Андрій Шевченко, міцно притиснув до свого плеча. Схиливши голову, Артем деякий час так стояв біля тренера і, вочевидь, плакав. Для нього цей турнір закінчився. Форвард повертається до Києва для повного медичного обстеження.

“А що ж буде далі?”. У чвертьфіналі ми зустрінемося зі збірною Англії, яка вчора перемогла Німеччину 2:0. Але знаєте, тепер чомусь нічого не страшно. Поразка від “родоначальників” не стане для нас трагедією, а перемога… Та якщо ми переможемо, то тоді й на кубок замахнутися можна! Як бачимо, із сильнішими командами Україна грає краще. Та й Англія проводить цей турнір неоднозначно – не було ще жодного матчу, який би команда повністю провела на високому рівні. Тож перед наступною грою в мене зміниться думка: не “Нам нічого не світить”, а “Українська команда здатна на будь-що”.

Результати 1/8 фіналу Євро 2020

Чвертьфінали

Нагадаємо, що після групового етапу ми підбивали перші підсумки. Пояснили, чому Україна несправедливо пройшла до плейоф.

Віталій Усик