18 листопада відзначають Міжнародний день відмови від куріння. Навіть діти знають, що куріння не тільки викликає залежність і швидко спорожнює кишені, а ще й негативно впливає на здоров’я. Назавжди забути про цигарки й кинути палити дуже важко, але можливо. Студентка з Переяслава розповіла про свій шлях із цигаркою та вже без неї.
Оскільки День відмови від паління спрямований на заклик викорінити з життя шкідливу звичку, Інформатор теж вирішив долучитися до цього. Ми знайшли людину, яка декілька років перебувала в полоні куріння, але змогла позбутися цього. Студентка переяславського вишу, 22-річна Олександра Федорова не палить вже більше року. Вона розповіла, як їй вдалося подолати залежність.
– Як, коли і чому ти почала палити? Скільки років це тривало?
– Початок мого паління, мабуть, не дуже відрізняється бід багатьох інших подібних історій. Це сталося під впливом компанії, в яку я потрапила, переїхавши до іншого міста за 350 кілометрів від дому – в новій для себе ролі – студента. Адже коли тобі 17, то здається, що палити – це круто і так по-дорослому, хочеш бути схожим на інших і можеш собі це дозволити, не боячись ненароком зустріти маму, тата, троюрідну тітку, сусіда або ще когось, хто неодмінно розкаже про це батькам, від яких потім обов’язково вислухаєш багатогодинну лекцію про шкоду паління та його наслідки.
Тож я почала палити в 17 років, остаточно кинула – в 21. Спочатку це були “випадкові” цигарки на студентських посиденьках та вечірках, палила нечасто, небагато, не потребувала цього кожного дня, через що не вважала себе залежною. Із часом куріння стало супроводжувати мене повсюди – прогулянка з подружкою на каву, будь-який стрес, радість, важлива подія, очікування транспорту, пари, кожна перерва, завжди! І все одно я повторювала (як усі курці), що запросто кину, якщо, звісно, захочу… Колись, не зараз. До слова, коли я серйозно почала думати про відхід він своєї залежності, остаточно втілити це у життя вдалося лише з четвертого разу. Витратила на безрезультатні спроби два роки.
– Що найбільше подобалося в палінні?
– Найбільше подобалося спілкування. У компанії друзів або разом із подругою навіть розмова краще складалася за цигаркою. Намотуючи годинам кола містом, ми могли запросто скурити пачку цигарок (іноді й більше) на двох за один вечір. Чим довше я палила, тим нереальнішою видавалася навіть думка про те, що можна гуляти, спілкуватися, нервувати, радіти, працювати, відпочивати, робити будь-що без перекурів.
– Чи позначилося куріння на твоєму здоров’ї? Як саме?
– На моєму здоров’ї куріння не встигло особливо позначитися, тому що палила не так довго, а в той період взагалі не помічала ніяких змін. Але після того, як покинула цю згубну справу, для мене було відкриттям, що на сьомий поверх гуртожитку можна піднятися легко і без задишки.
“Мені здавалося, що це тютюнове рабство ніколи не закінчиться”
– Чому вирішила кинути палити?
– Моє куріння вплинуло не стільки на фізичне здоров’я, як на моральне. Дуже неприємно розуміти, що ти залежиш від чогось, не контролюєш ситуацію, готовий віддати останні копійки за пачку цигарок, харчуючись при цьому лише локшиною швидкого приготування.
У 19 років я вирішила, що хочу кинути палити. На той момент вже спокійно могла курити по дві пачки на день і розуміла, що ситуація вийшла з-під контролю. Деякий час трималася, але періодично зривалася, втягувалася знову. Через декілька місяців повторила спробу, але результату не було. На третій раз я прочитала відому багатьом книгу “Легкий спосіб кинути курити” Аллена Карра. Вона справила на мене неймовірне враження. Я змогла знову кинути, мене вистачило на пів року, але зірвалася під час випускних екзаменів на четвертому курсі. Мені здавалося, що це тютюнове рабство ніколи не закінчиться, що я слабка і нікчемна, бо не здатна щось змінити.
Остаточно позбутися цього прокляття вдалося неочікувано і майже безболісно. У моєму житті сталася подія, яка послугувала шаленою мотивацією до змін, розділила його на “до” та “після”. Вона змусила задуматися про те, що я не хочу більше обманювати ні себе, ні рідних, хочу бути іншою, не хочу бути залежною, хочу змінитися, а ця тютюнова гидота лише тягне на дно. Я без сумнівів викинула останні цигарки у смітник і більше ніколи не наближалася до них.
– Як почуваєшся після того, як перестала палити?
– Чудово. Я не палю вже 490 днів. За цей час не викурила 12250 цигарок, заощадила 30600 гривень. Є такий мобільний додаток, де це все можна порахувати. Почуваюся вільною і цілком щасливою. Не шкодую, що в моєму житті був період паління, тому що, тільки пройшовши через нього, по-справжньому вчишся цінувати свою свободу, здоров’я, час, любити себе, розумієш, що тільки ти несеш відповідальність за власне життя і тільки ти господар у ньому.
“Це не звичка, а залежність”
– Що порадиш тим, хто мріє позбутися цієї шкідливої звички?
– Нарешті зізнайтеся собі, що це не звичка, а залежність. Це проблема, яка не вирішиться сама собою, треба прикласти зусилля, потрібна велика сила волі, шалена мотивація, розуміння того, навіщо тобі кидати палити і чи справді ти цього хочеш. Не варто будувати ілюзій, що змінитися буде просто.
Дивіться відео на YouTube, читайте літературу, поки не знайдете власну вагому причину для того, щоб змінити своє життя на краще. Не бійтеся звертатися за допомогою до близьких, попередьте їх, що кидаєте палити, попросіть їх не курити при вас, не будьте поруч із курцями (хоча б перший час), займіться улюбленою справою, відволікайтеся. А найголовніше – вірте у себе, не полишайте спроб, намагайтеся знову і знову, й одного разу все обов’язково вийде. Позбувшись цього тягаря, ви ні на секунду не пошкодуєте про це рішення, а життя заграє новими яскравими барвами.
Нагадуємо, нещодавно ми розповідали історію Ігоря Козлова, який живе з цукровим діабетом. Він розвіяв міфи про це захворювання й розповів про аспекти свого життя із ним.
Юлія Кравченко
