Тетнульд, Казбек, Монблан: як Людмила Борисенко із Переяслава підкорювала гірські вершини

Сьогодні відзначають Міжнародний день гір. І з цього приводу переяславка Людмила Борисенко поділилась своїм досвідом підйому на вершини гір. 

Сьогодні, 11 грудня відзначають Міжнародний день гір. І з цього приводу Інформатор поспілкувався з переяславською фітнес-тренеркою Людмилою Борисенко (43 роки), яка вже неодноразово підкорювали різні вершини гір і займається цим вже чотири роки.

Людмила поділилась своїм досвідом та відповіла на кілька цікавих питань:

– Які гори ви вже підкорили? 

– В мене було три значущі гори, дві знаходяться в Грузії: перша – Тетнульд, висота якої 4852 метрів, підкорили ми її у 2018 році. Друга гора – Казбек, на яку піднімались цього року (2021), а висота її  5054 метри. Ще одна гора Монблан, яка розташована у Грайських Альпах, на кордоні Франції та Італії, її висота 4810 метрів. Підкоряли вершину Монблану у 2019 році. Ця гора вважається найвищою точкою у Західній Європі.

Перші дві гори (Монблан і Тетнульд) ми підкорювали з інструктором, а на Казбек вирішили піднятись самі. Взагалі на Казбек шлях досить протоптаний і ми б не заблудились.

– З якої гори ви починали? 

– В той час ми ще не займались альпінізмом і піднімались на Говерлу, це було у аж у 2016. Тоді з нами піднімалась донька, якій було тоді всього 7 років і вона практично сама зуміла піднятись (зараз їй 13). Говерла насправді не висока гора і в нас, в Україні немає високих гір. На цю гору може будь-яка людина, в якої немає проблем зі здоров’ям. А взагалі альпінізмом займається мій чоловік і це його хобі, а я його підтримую. Піднімаємось в гори ми в основному вчотирьох: я, чоловік, друг чоловіка і його дружина.

– Як відбувається підготовка та підняття на гору? 

– По-перше, щоб піднятись на таку висоту – треба конкретна підготовка, а саме 1,5 або 2 місяця потрібно обов’язково робити кардіо тренування. Просто так піднятись на гору не вийде, щоб це зробити потрібна акліматизація і все відбувається поступово. Краще всього – займатись бігом або використати орбітрек, тому що до таких навантажень треба підготувати серце. Так само, коли ми приїжджаємо в гори, то немає такого, що ти відразу йдеш на підйом. Потрібно поступово акліматизуватись до висоти.

Наприклад, ми приїжджаємо на висоту 2300 метрів, де розташоване приміром село і потім поступово йдемо до 3000 метрів і спускаємось вниз, щоб там переночувати. Так організм звикає до навантажень. Наступного дня ми вже піднімаємось вище, на 3500 метрів і можемо там ночувати.

– Де ночуєте в походах та що потрібно брати з собою? 

– При підйомі на гору ми залишаємось ночувати в основному в палатках. Наприклад, в Європі є спеціальні хостели, де все організовано для ночівлі. Для сходження потрібен відповідний одяг, спорядження, спальні мішки (в нас вони призначені на температуру -20). Все спорядження не дешеве і я вважаю, що сходити один раз в гори – це як з’їздити на два моря.

Коли йдеш в гори – важливий кожен грам взятого багажу, тому що ти несеш це все на собі. Найнеобхідніші речі в горах – це їжа. Наприклад, в Грузії немає хостелів, де можна взяти кип’яток і залити їжу або щось придбати. Тому в похід ми беремо туристичне харчування, воно заливається кип’ятком. Для цього ми беремо спеціальний газовий балончик, на який ставиться чашечка, де нагрівається їжа. Ще є такий момент, що якщо гора вище ніж 3000 метрів, то потрібна захисна маска, щоб закрити повністю все лице. Якщо цього не зробити, то можна спалити сітківку очей. А при морозі ми завжди користуємось сонцезахисним кремом.

– Скільки днів потрібно, щоб піднятись на гору? 

– Останнього разу, на висоту 5054 метри, гори Казбек ми піднімались на протязі 10-ти днів. Як я вже розказувала, треба підніматись поступово, але мало цього – потрібно вичекати “вікно”. Це коли ми сидимо і ждемо хорошу і ясну погоду, тому що в горах хоча і лежить сніг – грози тут часте явище. При сході на гору спочатку проходимо траву, далі йде каміння, льодовик, а сніг вже можна побачити вже після 4000 тисяч метрів.

– Коли краще за все підніматись на гору? 

– Зазвичай вже сам вихід на гору відбувається вночі. Так треба робити тому що в горах хоча і мороз, але коли виходить сонце, то все починає дуже швидко танути. Через це, ми виходимо зазвичай о 2:00 ночі і вже в 9:00 ранку вже на вершині гори. І ось, коли ми спускаємось, то спочатку сніг під ногами жорсткий, а нижче рихлий. І буває так, що внизу бредеш по коліна в снігу.

Щодо пори року, то на вершини піднімаються в влітку, тому що взимку там дуже холодно. Максимум ходять в гори – один раз на рік. Влітку внизу гори близько 25 градусів тепла, а на вершині -15. Тобто на вершині ти довго не побудеш, буквально 5-10 хвилин і треба вже звідти тікати.

– Чи не страшно вам підніматись в гори і які емоції відчуваєте при піднятті? 

– У базовому таборі збирається багато людей і більшість ходить так само, як і ми. Це не те, що ми там зовсім самі і більше немає ніде нікого.

Чим вище піднімаєшся, тим складніше. І насправді при сходженні на гору не відчувається, що не вистачає кисню, тому що ти проходиш тренування, скажемо так, ще на землі. Але при цьому всьому відчувається якась втома і коли залишається вже якихось 200 метрів, то розумієш, що вже не можеш йти. Але заставляєш себе йти далі і коли вже виходиш на вершину, то з’являється відчуття ейфорії, що ти це зробив і подолав певні бар’єри. До того ж з гори відкриваються дуже гарні види і відчуваєш естетичне задоволення. З морем не порівняти.

– Чи плануєте ви ще кудись підніматись? 

Нижче ніж на гору 5000 метрів ми не підемо точно. Куди саме сказати ще не можу, але можливо це будуть Фанські гори, що в Таджикистані.

Нагадаємо, що 11 грудня у Переяславі почала працювати хатинка Святого Миколая. Для дітей там влаштували справжнє свято. Все це ви можете побачити у відеорепортажі. 

Оксана Симоненко

Фото надала Людмила Борисенко