Жителі Переяславщини розповідають про свої улюблені місця. Що відзначив Максим Левченко?
Інформатор продовжує рубрику “Улюблені місця Переяславщини”. У ній жителі міста та сіл колишнього району розповідають про місця, які їм подобаються найбільше. Випусковий редактор сайту Університету Григорія Сковороди у Переяславі та журналіст інтернет-видання ProSlav Максим Левченко розповів, що на нього справляють враження переяславські кладовища, зокрема, Заальтицьке та Підварське.
Як дістатися? Заальтицьке кладовище розміщується в повороті ліворуч, не доїжджаючи до магазину “Дніпро” на вулиці Героїв Дніпра. Підварське – на виїзді з Переяслава у бік Яготина, праворуч, не доїжджаючи до ЗОШ №4 і Володимирського храму.
Чим це місце особливе? Хтось здивується, бо на Переяславщині стільки цікавих, магічних місць, які надихають світочів українства, – чи то Сковорода, чи Шевченко. Я теж їх страшенно люблю, ці місця. Але про них і так всі можуть розповісти, про кладовища – навряд чи хтось зважиться, бо вважатиме, що читач чи співрозмовник сприйме це якось неправильно.
Поза тим, що кладовища – це місця спокою, які змінюються відповідно до погоди і сезону й де можна побути наодинці зі своїми думками, для мене вони є свідченнями історії цього краю: тут ось тобі, на Заальтицькому, Михайло Сікорський, а ось, далі алеєю – талановитий лікар Кім, який врятував силу-силенну життів у Переяславі і про якого чув добрі згадки. На Підварському серед інших лежать вже мої навчителі – професори Ярослав Потапенко та Микола Корпанюк. Кожен прожив своє життя не дарма, кожен лишив слід на землі.
Це я до того, що цвинтарі багаті на відомості і факти, здатні розбудити в тобі цікавість. Серед таких веселих цікавостей, приміром, чому ставлять такі високі пам’ятники циганам або ж людям “з 90-х”. Себто такі відвідини – то такий собі документально-речовий довідник, який дає тобі зрозуміти, які люди наповнювали це місто до тебе. Це зріз доль, які обірвалися за досить різних обставин. Навіть наука є, некрополістика – цікавлюсь нею трішки.
Словом, звісно ж, треба завжди дивитися в майбутнє, але й про минуле і тих, кого вже немає з нами фізично, не забувати – колись не забудуть і про нас. Бо так і працює пам’ять.
Коли відкрив це місце? На прикрість, такі місця відкривають з досить гірких причин – коли люди приходять туди провести в останній земний шлях якусь близьку чи знайому людину. Так складалося і в мене. Позаяк люблю, буваючи у Києві чи Львові, зазирнути на Байкове чи Личаківське кладовище раз у пів року, то й місцеві цвинтарі вирішив оглянути, коли мав час і нагоду. Прикро, але цього літа зрозумів що за майже 10 років, які я живу в Переяславі, на кладовищах міста стало забагато знайомих особисто мені прізвищ і облич на граніті чи дерев’яному хресті…
Особлива згадка. Їх три. Найперше, влітку здивувало, що на Заальтицькому кладовищі так багато молодих людей поховано – про деякі долі потім перепитував у знайомих, такі трагічні завершення звісно…
Друга. Коли у вересні поховали мого друга, захисника України Олександра Підборіжного, став час до часу навідуватися до нього на могилу. І от перші 40 днів, чи в дощ чи в сонце, до могили, коли я там був, завжди приходив кіт. Тулився до мене, я його чимось пригощав завжди.
Третя. Іноді те, що когось не стало з просто знайомих людей, дізнаєшся, прогулюючись кладовищем. Побачив знайомий портрет – на досить свіжій могилі жінка була дуже схожа на маму моєї знайомої, проте таблички не було. Потім дізнався, що то й справді вона. І це лише той випадок, який отак відразу згадаю.
Ще кілька рекомендацій. Попри таку відносну спокійність нашого міста, живу в певному графіку – от тобі Університет Григорія Сковороди в Переяславі з такою рідною і гарною територією та інфраструктурою. От тобі парк Тараса Шевченка, де мій офіс на другій роботі, – там зараз такий-собі міні-ВДНГ – з розвагами, смачним фудкордом, цікавими виступами в ЦКМ чи обабіч нього, цими от парковими лавками, на яких так багато розмов і спогадів з друзями.
Ще подобаються місця, де справді видно, що люди підходять з любов’ю до того, чим займаються – чи то кафе “Пундики”, чи магазин “Куркума”, чи перукарня “Ідеал”. Такі місця теж стають улюбленими.
Нагадаємо, що тиждень тому в рубриці “Улюблені місця Переяславщини” Тетяна Радіоненко розповіла про музей просто неба. Чим він їй подобається, дізнавайтесь за посиланням.
На фото: Підварське кладовище
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
