“Поет – це завжди дитина”: Анна Багряна презентувала у Переяславі свої книги та розповіла про творчість

У Переяславі побувала поетеса Анна Багряна. Вона розповіла про те, як пише та перекладає книги.

28 квітня до Університету Григорія Сковороди в Переяславі приїхала Анна Багряна. Вона – поетеса, перекладачка, драматургиня, авторка численних романів, збірок оповідань, п’єс та книжок дитячої прози. Розповіла про книги, переклад та зачитала власні вірші. Інформатор переповідає, як це було.

ТРІШКИ ПРО АННУ БАГРЯНУ

Народилася на Київщині у Фастові. Її твори перекладені багатьма мовами виходили в Польщі, Бельгії, Азербайджані, Болгарії, Сербії та Македонії, а вистави за її п’єсами ставили у театрах України, США та Македонії. Вона переклала понад 35 книжок поезії, прози й драматургії з болгарської та македонської мов.

Анна Багряна – лауреатка Міжнародної українсько-німецької премії ім. О. Гончара, конкурсів “Коронація слова” та “Смолоскип” (2008), Літературного конкурсу СФУЖО ім. Марусі Бек (Канада, 2009), Міжнародних літературних премій “Срібне летюче перо” (Болгарія, 2009), Медитеранської Академії ім. Братів Міладінових (Македонія, 2012), “Свіча Наіміта” (Македонія, 2012 р.) та інших. Членкиня Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників.

КНИГИ

Письменниця привезла кілька власних книг: “Замовляння із любові”, “Дивна така любов”, “Дошкуляка”, “Етимологія крові”. “Дивна така любов” – лірична книга про юну художницю, яка шукала себе, власне призначення, і в підсумку зробила це, здолавши не легкий шлях. “Дошкуляка” – соціальний цинічний роман про журналіста, написаний від чоловічого імені. Поетеса розповіла, що цей роман – експеримент, який було цікаво писати і вживатися в чоловічу роль. “Македонські оповідки” – збірка оповідань, як підсумок прожитих 6 років у Македонії письменниці. У ній є автобіографічні тексти, тексти про відомих людей, пов’язаних з Македонією, серед них Ванга та Мати Тереза. Книга “Здійсненні мрії” – збірка оповідань для дітей та дорослих, короткі історії про дитячі роки 20 відомих українців з різних сфер. Ця книга про те, як в тій чи іншій професії можна досягнути успіху, про те, як варто і важливо вселяти віру в здійснення мрій.

ПЕРЕКЛАДИ

– Я перекладаю з болгарської і македонської мов, це переважно сучасні письменники. Перед тим, як перекладати, не читаю роман від початку до кінця, лише анотації та відгуки, так цікавіше потім працювати. Тут є збірки, які я перекладала. “Таємниця” – 33 історії про любов. “Водоверть” – збірка коротких оповідань болгарського письменника, лікаря за професією. Цю книгу ми представляли разом з автором в Києві, Луцьку і Ковелі. “Апокаліпсис. мк” – роман-антиутопія, який називають “балканським Орвеллом”, деякі речі автор роману напророчив, мені було цікаво перекладати його. Експериментальний роман “Я і лін згодом” – важкий психологічний текст, написаний на реальних подіях, розповідає справжню цікаву та трагічну історію однієї сім’ї. “Храм, справді, храм” – був досить важкий з перекладом, – розповіла Анна.

– Які труднощі виникають у вас під час перекладу? 

– Я перекладаю вже більше 10 років. Спочатку робила це для себе, таким чином хотіла вивчити болгарську мову. Дізналась, що є така письменниця Єлисавета Багряна, і захотілося перекласти її поезію. Зі словниками, спілкуючись з болгарськими поетами, все ж таки переклала її збірку. І так сталось, що перекладацтво стало моєю професією: перекладала художні тексти, сама обирала собі авторів, але радилася з колегами. З македонської переклала близько 30 книг, це видання, профінансовані Міністерством культури Македонії.

Які труднощі виникають при перекладі? Оскільки мови слов’янські, дуже близькі до української, то мовна омонімія вводить в оману. Є такі твори, де багато регіональних понять, які важко перекласти, це можуть бути страви, предмети побуту, алюзії, історичні факти. Оскільки македонська і болгарська мови тим особливі від решти слов’янських мов, що не мають відмінків, і коли ти дивишся на цей набір слів, не можеш зрозуміти, що з чим пов’язано, тому краще перепитати у автора.

– Ви стараєтесь адаптовувати на українську мову чи більше все-таки перекласти?

– Я за те, щоб точніше було. Колись побачила, як російські перекладачі перекладають, то вони адаптовують під свої реалії. Коли ти читаєш книгу якогось автора, то відкриваєш для себе світ країни, до якої він належить. І важливо зберегти ті місцеві реалії, хоча б спробувати перенести у твір, тому я за те, щоб відтворити колорит і атмосферу. Чому я так міркую? Бо мої книжки теж перекладають іншими мовами, і мене дратує, коли так роблять ті ж македонці і болгари, адаптовують і не пояснюють.

Поезія та проза

–  Коли ви почали писати вірші?

– Якщо не серйозно, то давно, а якщо серйозно і відповідально, то коли стала студенткою. Коли вступила, пішла в “Літературну Україну” зі своїми спробами і там у мені вбили надію, що можу писати. Степан Литвин сказав, що мені ще років 5-6 потрібно працювати і дав кілометровий список, аби вчити теорію віршування та поповнювати словниковий запас. Я заощаджувала на чому могла, але купувала ті словники. Через пів року прийшла туди вдруге, і ті вірші вже надрукували.

– Ви думаєте поет – посланець богів чи просто особистість, яка дає подивитись на цей світ інакше?

– Думаю, другий варіант. Поет – вразлива людина, яка сприймає світ крізь образне мислення, яке є в кожного з нас, і воно притаманне кожному від народження. Поет – це дитина, яка не дорослішає, і продовжує сприймати так світ. Хоча різні бувають: є диваки, непублічні, неадекватні, агресивні, але всі по-своєму талановиті. Напевно, це все ж таки людина, яка допомагає подивитись на світ іншими очима.

– Що надихає вас писати вірші? І чи є серед іноземних або українських поетів для вас авторитети?

– Авторитетом для мене є представники Розстріляного відродження. Нещодавно я була у музеї літератури в Києві там відкрилась цікава виставка, ми читали вірші улюблених поетів. Список може бути дуже великим, бо це майже всі представники Розстріляного відродження та Празької школи. Подобаються поезії Євгенія Маланюка і Плужника. Багатьох сучасних поетів також люблю, із них Ігор Римарук, Василь Василюк, Анатолій Кичинський, Василь Славчук. Серед класиків теж багато, їх можна згадувати і згадувати.

– Яка ваша улюблена книга, яку ви написали?

– Завжди виходить так, що улюблена книга – це та, що найновіша. Але кожна по-своєму цінна, проте перша завжди викликає якісь теплі емоції. Мій перший роман “Етимологія крові” улюблений тим, що писався в особливому стані. Я ні рядка не написала без “Місячної сонати” Бетховена, крутила її по сто разів на день, вмикала, коли сідала писати. Тому там специфічний стиль, між поезією і прозою щось. “Македонські оповідки” – це мої 6 років життя, тому теж особливе ставлення. Зараз мені подобається “Вітрова гора”, вона найновіша і гарно видана, це найкрасивіша моя книжка завдяки художниці Софії Музичко та якісній поліграфії. Це роман-фентезі для підлітків про українську міфологію.

Нагадаємо, що до університету Переяслава нещодавно також приїздив письменник Юрій Андрухович. Про що він розповідав, дізнавайтесь за посиланням.

Яна Малишко

Фото: Університет Григорія Сковороди у Переяславі

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.