“Завів собі песика з Бахмута, вдома він став знаменитістю”: якою бачить Україну британський фотограф Едвард Метьюс

До Переяслава приїздив британський фотограф Едвард Метьюс. Про що він розповідав в університеті?

13 червня в Університет Григорія Сковороди в Переяславі приїздив Едвард Метьюс, британський фотограф, волонтер, видавець журналу Aeternus, в якому розповідає про наслідки війни в Україні. Він поділився досвідом фоторепортерства в українських воєнних реаліях. Гості могли особисто поставити йому запитання, на заході працювали перекладачі. Також представили фотовиставку авторських робіт Метьюса, зроблених під час російсько-української війни. Ця зустріч стала можливою завдяки програмам “Платформа можливостей” та “Мріємо та діємо”. Інформатор переповідає найцікавіше з розмови.

– Коли почалося вторгнення до України, я відчув сильний поштовх робити щось, щоби змінити цю ситуацію, – розповів Едвард Метьюс. – Спочатку це була просто подорож на один тиждень до прикордонних регіонів Польщі. Там я зробив невеличку документальну серію фотозйомок про кризу біженців. Всього через кілька годин перебування там я запропонував допомогу місцевим волонтерам. Коли через три дні повернувся додому, то прийняв рішення, що поїду назад і займатимусь волонтерською діяльністю.

Я почав документувати, створюючи фотозвіти моїх подорожей, брав участь у доставці гуманітарних вантажів та інших волонтерських завданнях. Хотів зробити так, щоби голоси українців звучали всюди і увесь світ дізнався, що тут відбувається. Підтримуючи цю волонтерську діяльність, я відчував, що справді можу щось змінити у житті тих людей, які опинилися у важкому становищі. Я не такий як інші журналісти, які приїжджають, аби просто зробити фото і поїхати геть. Я справді відданий цій справі. Останній тиждень пропрацював волонтером у Херсоні. Пізніше знову повернуся на Херсонщину, щоби продовжити свою роботу.

– Що саме спонукало вас прийти на допомогу Україні? Можливо, було щось, що вас шокувало?

– Мені просто було дуже боляче і прикро бачити те, в яку біду потрапила Україна. Особливо це стосується тих людей, які живуть на сході України. Я відчував, що маю щось зробити і не залишатися осторонь.

– Конфлікти і до того точилися у світі. Чи долучалися ви раніше до акцій допомоги в інших гарячих точках?

– Насправді ні. Тому що це перший міжнародний конфлікт, під час якого я вже був достатньо дорослим, щоби зрозуміти суть того, що відбувається, і якось діяти.

– Чи плануєте у майбутньому брати участь у волонтерських акціях, окрім України? 

– Так, я маю велике бажання допомагати звичайним людям, на яких впливає війна.

– Що вас вразило в українцях під час війни?

– Сам дух протистояння, незважаючи ні на що. Звичайні люди все-таки намагаються жити під час війни. Знаходять можливість хоча б якось насолоджуватись життям: зустрічатися, веселитися і просто бути разом.

– Чи були ви знайомі з Україною до приїзду сюди? Наскільки та інформація, яку ви отримували на початку війни зі ЗМІ, відрізняється від реальності?

– Чесно кажучи, до приїзду сюди багато не знав. Проте знав про конфлікт, який триває в Україні з початку 2014 року, і розумів, що саме там відбувається.

– Як людина з відносно безпечного західного світу впоралась із жахіттями, які побачила під час війни?

– Я просто навчився емоційно відсторонюватися у тій ситуації, в якій зараз перебуваю. Зосереджуюся на виконанні своєї роботи. Дуже важливо працювати, як то кажуть, з холодним розумом та дотриманням всіх заходів безпеки. Але були певні моменти, коли міг плакати наодинці. Вважаю, що це нормальна людська реакція на ось такі ситуації. Важливо – не боятися показати те, що ти відчуваєш, бо вся ця ситуація не є природною. Так само як і не є нормальним весь час чути звуки сирен, відчувати прильоти. Тут треба не замикатися у собі та ділитися почуттями з рідними та близькими. Насправді бути сильним – це не про те, щоб нічого не відчувати та не показувати, а про те, щоб мати сміливість визнати, що зараз зі мною не все добре через те, що бачив та пережив. І мені досить важко повертатися назад до Британії, тому що люди там не відчувають та не бачать того, що бачу я. І саме тому одна з частин моєї роботи – це показати та донести світові, що відбувається, щоб вони також розуміли.

– Як ваше оточення поставилося до рішення їхати в Україну? 

– Звичайно, що їм дуже не сподобалося це рішення. Коли я їхав у свою першу поїздку ще до Польщі, пообіцяв, що не перетинатиму кордон з Україною. І ось через рік я серед вас. Відвідав багато звільнених територій. У Херсоні був вже через три тижні після його звільнення. У Куп’янську також одразу після звільнення. І в серпні, коли Харків був під постійним обстрілом, я також провів там чимало часу. Часто перед тим, як відправитись до таких місць, я просто нічого не кажу батькам. Просто довожу їх до того моменту, коли вони мені кажуть: “Роби те, що вважаєш за потрібне, а ми будемо тобою пишатися”. Власне кажучи, я навіть завів собі песика з Бахмута. Мені його передав один з друзів з іноземного легіону. Зараз йому сім місяців і в моєму рідному місті він вже справжня знаменитість. Його показували на телебаченні, запрошували на радіо та писали про нього в газетах.

– Які стереотипи про Україну виявились правдою, а які не підтвердились взагалі?

– Я чув, що українці вивчають англійську, але переважно знають лише фразу “London is the capital of Great Britain”. Для нас це видавалося дуже смішним. Насправді люди не всі розуміють, наскільки розвиненою є Україна в плані технологій, особливо IT. Для мене виявилось несподіванкою, наскільки розвиненими є українські міста. Одна річ, яку я досі не можу зрозуміти, – скільки Tesla та інших шикарних авто є в Україні. Не розумію, як власники можуть ними користуватись, враховуючи всі ті відключення електроенергії.

– Де в Україні ви ще не бували та де б хотіли побувати? 

– Легше вже запитати, де я ще не був. Луганська область та Крим – ось це дві області, де ще не був. Тобто фактично за рік відвідав майже всі області України. За останній тиждень побував у п’яти регіонах.

 

Нагадаємо, що у переяславському музеї 13 червня виступили композитор Антон Кармазін та музичний дует “ЕльЕлія”. Детальніше про це – тут.

Валерія Бобровська

Фото: пресцентр УГСП

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.