ЖИТТЯ

Інформатор вихідного дня: серіал “Голова” кращий за “Слугу народу”, бо його головний актор навряд чи насправді очолить село

Серіал “Голова” має недоліки, але його можна із задоволенням подивитись. Які переваги цього ситкому?

Я люблю дивитися українські фільми та серіали, при цьому розумію, що потрібно бути готовим розчаруватися. Наприклад, недавно спробував глянути “Встигнути до 30” (типу зараз дуже актуально для мене), але вистачило однієї серії, щоб зрозуміти, що це фігня – банально, стереотипно, кринжово. Ще й скандально – можливо, ви чули про скаргу міського голови Коломиї та й взагалі жителів цього міста на серіал. Проте я не зневірився і майже відразу ввімкнув свіженький 16-серійний ситком “Нового каналу” “Голова”. Це вже було значно краще. Розповідаю у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.

За сюжетом самовпевнений студент Антон Князевич побився об заклад зі своїм ректором, що зможе підняти з колін якесь “занюхане село”. Натомість, він поза конкурсом отримає грант на навчання у США – це його мрія. А допомогти йому в цьому мають друзі Богдан та Мілана.

Що б ви думали? Антон досить легко і швидко став сільським головою вигаданого для серіалу села Антонівка (зйомки проводили переважно під Києвом, зокрема у селі Великі Дмитровичі). Ну а потім почав вигадувати, як зробити його успішним. Звичайно ж, на цьому шляху в нього були не лише помічними, а й антагоністи – попередня сільська голова та місцевий кримінальний авторитет. Все це приправили приємний гумором, любовними перипетіями – і вуаля! – прикольний ситком готовий.

Втім у мене все ж було до нього достатньо претензій. Почнімо з виборів. Сам Антон буквально у перші хвилини серіалу говорить про децентралізацію, тож ми можемо здогадатися, що цей процес в Україні на момент, коли відбувається історія, вже розпочався. Тим паче, ми точно знаємо, що це все розгортається за 10 місяців до початку повномасштабної війни. Тоді вже всюди були створені громади, а поняття сільський голова стало означати голова громади, у селах же почали заправляти старости. Чому ж Князевич став сільським головою Антонівки? Не головою Антонівської громади, не старостою Антонівського старостинського округу в межах якоїсь вигаданої громади, а саме головою села, як це було ще до 2020 року.

Здавалось би, це дрібничка, проте й зараз багато людей, особливо молоді, не до кінця розуміє, що таке громади і як побудована система управління у них. Чому б зайвий раз не пояснити це у легкій формі у популярному серіалі? До того ж і надалі автори все настільки спрощують, що це доходить до абсурду. Окей, припустимо, що це були якісь чергові вибори, на які свою кандидатуру подав Князевич, але ж де його депутатський корпус? Він же не може одноосібно приймати всі важливі для села рішення, повинні депутати голосувати. Тільки не в цьому серіалі. Людям показують, що голова вирішує все, інколи буквально однією спонтанною фразою, без документування, узгодження і тому подібного. Єдине, що в цьому має сенс, – прізвище голови чудово відповідає його обов’язкам (такий собі місцевий Князевич).

М’яко кажучи, мене обурює, що якщо щось робиться для телебачення, то навіть контент для більш дорослої аудиторії все ж виходить відверто дитячим. Мовляв, краще не ускладнювати, краще не пояснювати, втратимо темп розповіді, перемкнуть канал, втратимо рейтинги. Та краще нехай частина перемкне, та інша частина, яка залишиться, хоча б не споживатиме дезінформацію. Так, це просто комедійний серіал. То давайте тоді взагалі сільський голова просто випасатиме корів, а ми казатимемо, що це його основні посадові обов’язки. Нам же взагалі байдуже на якусь хоча би приблизну точність.

І в принципі мені не подобається, що автори вважають тупими не лише глядачів, а й показують такими ж селян. Склалося враження, що сільські люди – це просто постійно чимось незадоволений натовп. А особливо обурені вони були, коли одного дня продавчиня не відкрила єдиний на село магазин, – готові були влаштовувати революцію. Серйозно? Оце таким слід показувати село. Альо, сценаристи, подивіться “Спіймати Кайдаша”, він же не просто так став мегапопулярним. Може, якраз тому, що селяни впізнавали у героях самих себе?

Особливо помітна була зневага до селян на тлі хитрого та безумовно ерудованого Антона. У певні моменти здавалося, що він грається з дітьми, а не спілкується з дорослими, інколи у кілька разів старшими за нього, людьми. Бо він же навчається в університеті в Києві, а що вони? Нічого далі свого села не бачили, лише хлещуть літрами самогонку. До речі, знову ж таки досить показувати самогонку сивою. Прийдіть хоча б у одну хату в якомусь селі й подивіться, якою горілкою вас там частуватимуть. Я за все своє життя не бачив ото такої мутної бадяги, яку показують у кіно. Певно, авторам варто було б запросити якогось радника із села, щоб він вказав на всі ці ляпи.

От я і прописав усе, що мені не сподобалося найбільше. Але ж були й плюси. Зокрема, акторський склад. Головні ролі виконали абсолютно невідомі мені люди – Євген Лісничий (Антон), Дмитро Гирявець (Богдан), Поліна Фролова (Мілана). В інтернеті прочитав, що вони вже мають певний досвід, але попередні їхні роботи мені нічого не сказали, мабуть, через те, що телевізійні проєкти майже не дивлюся. Більш розкручені актори у “Голові” також були, проте виконували другорядні ролі (Олександр Рудинський, Михайло Кукуюк), і це також додавало якоїсь родзинки. А загалом всі чудово впоралися і були вдало підібрані під своїх персонажів.

Скажімо, Антон, на перший погляд, був надто егоїстичним, брехливим та самозакоханим. Та все ж, окрім цього, він амбіційний, цілеспрямований та чесний. І коли у ньому буквально борються ці різні риси, виходить дуже цікавий герой. Попри всі його недоліки, за Князевича хотілося вболівати, хоча цілком ймовірно, що якби цю роль виконував хтось інший, а не Євген Лісничий, то шальки терезів могли перекинутися в інший бік.

Поліна Фролова класно втілила сучасну дівчину зі столиці. Вона активно займається соцмережами, стежить за собою, стильно вдягається. І дякувати здоровому глузду сценаристів (який все-таки, мабуть, є), її не зробили “милою дурепою”. Мілана знає собі ціну, вона має амбіції та здатна надихати інших. Круто, якщо ця персонажка деякою мірою стане рольовою моделлю для сучасних юних дівчат.

Богдан – теж добре прописаний персонаж. Він хлопець із села, який приїхав навчатися до Києва. Він розумний, сучасний і романтичний. Прикольно, що він подружився із таким персонажем, як Антон. Бо стереотипно такі Антони уникають таких Богданів, мовляв, щоб тусити тільки з крутими – нахабними та самозакоханими. Тут же справді круті інакші – ті, хто хоче чогось досягти і змінити щось навколо себе, ті, хто займається саморозвитком, а не деградацією. І це – найкраще у серіалі “Голова”, це перекриває будь-які недоліки.

А ще мені дуже сподобалися любовні лінії. Так, вони супербанальні й передбачувані, проте такі милі та проникливі. І завдяки коханню знову ж таки більше розкриваються деякі другорядні персонажі. Відзначу, зокрема, Санька, якого зіграв Олександр Рудинський. Так красиво і водночас буденно звичайний сільський хлопчина, який працює на власному СТО, підкорив київську красуню Мілану. Повірте, це не спойлер, бо буквально із першої їхньої зустрічі ви зрозумієте, що вони будуть разом.

Війна є у цьому світлому та легкому серіалі. Він починається і завершується нею, таким чином вдало повертаючи до реальності. Прихильники цієї історії вже хочуть побачити другий сезон. Але яким він може бути? Такої комедії вже ну ніяк не вийде. Після виграного парі Антон поїхав до США і вже там дізнався, що на Україну напала Росія. Він відразу повернувся до Антонівки, до посірілого та напруженого вже такого рідного села… Комедія точно не вдасться.

І наостанок. Протягом перегляду “Голови” важко було уникнути порівнянь зі “Слугою народу”. “Голова” за всіма критеріями все ж менш масштабний серіал. Зеленський на момент зйомок у “Слузі” вже був відомим актором, та й взагалі каст там був серйозніший. Але “Голова”, як на мене, вийшов душевнішим, так би мовити, камернішим. А найголовніше – Євген Ліісничий навряд чи планує скористатися його популярністю, щоб очолити якусь громаду в Україні.

Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наш журналіст розповів про фільм “Ціна правди”. Матеріал читайте тут.

Віталій Усик

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.

Нагору