“Памфір” – суб’єктивно найкращий фільм часів незалежної України. Його можна переглянути на одному подиху.
Фільм “Памфір” зацікавив мене декількома речами: назвою, мовою та історією. Українська драма події якої розгортаються в західних регіонах країни. Гори, ліс, традиції та звичаї, все це вибудувало загальну колоритну картину, яка з’явилась на екранах у 2023 році та набула світового визнання. Щодо стрічки у глядачів думки розходяться, хтось захоплюється глибиною, а хтось залишається в роздумах. Для мене ж, це щось нове та незвично цікаве. Проте режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук все ж постарався над сенсом свого творіння. Розповідаю у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.
Після перегляду трейлера я не вагаючись подивилася саму стрічку. Скажу, що відчуття були дещо змішані, адже не розраховувала на щось “вау”, спочатку звичайна розповідь, а потім динамічний розвиток. Історія на вигляд звичайної української сім’ї вибудувана просто і водночас цікаво, відразу відчувається, що картина знята без пафосу та награності. Окремий респект акторам, адже відомо, що у зйомках відігрувати справжній західний діалект та слова не так просто, проте і автори не називають конкретного населеного пункту в якому все відбувається.
За сюжетом головний герой Леонід повертається із заробітків у Польщі, щоб побачитися з родиною. Його син Назар влаштовує пожежу в молитовному домі, щоб батько затримався в селі надовше і більше часу побув із сім’єю. Але голові сімейства, щоб відшкодувати збитки доводиться звернутися до свого темного минулого. Адже в деяких колах його знають як Памфіра — умілого контрабандиста. Героїв очікують нові випробування, аби зберегти єдність родини, а Леоніду ж доведеться ризикувати власним життям, аби переправити контрабанду через гори та ліси в іншу країну.
Атмосфера заходу України проглядається в кожному кадрі. Адже події розгортаються на передодні одного з найпопулярніших тутешніх свят Маланки. Завдяки цьому у фільмі вистачає святкових настроїв, а свою роль в історії відіграють незвичні костюми та маски. Власне, на останніх і будувалася рекламна кампанія фільму, адже виглядають вони автентично та заворожуюче. Особисто я фанатію від нашої великої культурної спадщини. Кожного разу можна дізнатися щось неймовірно цікаве про наших предків, і добре, що це не вимирає, а все частіше відтворюється у кінематографі.
Все обходиться без зайвої ідеалізації та романтизації вчинків головних героїв. Якраз навпаки, вони багато в чому абсурдні та швидше заслуговують на осуд – наркотики, бандитизм, обман тощо. Але фільм збудований таким чином, що жодного осуду після фінальних титрів не залишиться. На мою думку сценаристи вирішили залишити фінал відкритим, адже подальші дії можуть розвиватися по-різному. Проте дещо залишився смак незавершеності.
Ще одне цікаве рішення — фільмування багатьох сцен одним планом. Через це камера часто ніби метушиться навколо головних героїв, підкреслює нестабільний стан їхнього внутрішнього та зовнішнього світу. Тож недарма фільм отримав нагороду за найкращу режисуру на міжнародному фестивалі Paliс European Film Festival.
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наш редактор розповів про журнал “Футбол”. Матеріал почитайте тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
