“Гуляв із собачкою, під’їхала машина, наділи наручники, кульок на голову – і у катівню”: у Переяславі виставку “На Зламі” відкривав колишній полонений

У Переяславі відкрили мандрівну виставку “На Зламі”. Про що вона?

24 січня у мистецькій галереї Переяславського центру культури та мистецтв відкрили мандрівну виставку “На Зламі”. Її презентував Східноукраїнський центр громадських ініціатив. Виставка складається з 18 стендів, кожен з яких присвячений одній із проблем – “зламам”: суспільним явищам, які вплинули на українське суспільство під час війни. Експонуватиметься вона до 4 березня. Про це повідомляє Інформатор.

На відкриття прийшло близько тридцяти людей. Начальник відділу культури і туризму міськради Переяслава Валентин Шуткевич сказав, що після тривалої паузи ось так відкрили виставковий сезон 2024 року. Провела захід проєктна менеджерка Східноукраїнського центру громадських ініціатив Аліна Серга. Ця організація із 2014 року фіксує грубі порушення прав людини під час російсько-української війни: незаконні місця несвободи, сексуальне та гендерно-зумовлене насильство, позасудові страти, долучення дітей до незаконних військових формувань тощо.

Східноукраїнський центр громадських ініціатив допомагає безпосередньо вцілілим правовою допомогою, надає юридичну консультацію, допомагає відновити документи. Всю зібрану інформацію документують та передають до Генеральної прокуратури України для фіксації злочинів. Також передають зібрану інформацію до Міжнародного кримінального суду для того, аби світова спільнота так само фіксувала ці злочини і допомагала розшукувати злочинців. Також організація працює над збереженням історичної пам’яті, створює документальні книги, фільми.

“На Зламі” подорожує країною з 2019 року та побувала у 47 громадах України. Виставка складається з 18 двосторонніх стендів. На одному боці розміщені уривки зі свідчень постраждалих від війни у відеоформаті. На другому боці – ілюстрації, які доповнюють історії та візуалізують проблему.

Кожен стенд пронумерований та тематичний. Скажімо, перший розповідає про міфи, які існували на Донбасі, про настрої, які передували окупації. Другий стенд розповідає про атмосферу невизначеності в умовах війни. Третій – про створення середовища, у якому більшість цивільних почувалася незахищеноюи та невпевненою у завтрашньому дні. На одному зі стендів йдеться про труднощі, з якими безпосередньо стикаються внутрішньо переміщені особи.

Також виставка показує перехід українського суспільства у воєнне. Один зі стендів розповідає про долучення до добровольчих об’єднань, волонтерських ініціатив, які допомагали військовослужбовцям із 2014 року. Ще є стенд зі спогадами людей про пережите, особливо про полон та сексуальне насильство на окупованих територіях.

На відкриття виставки запросили колишнього цивільного полоненого Валерія Соколова. До 2014 року він був керівником будівельної фірми, письменником, краєзнавцем. Майже сорок місяців був у полоні – від 2016-го до 2019 року. Пережив катування. Зараз очолює громадську організацію “29 грудня”, яка об’єднує колишніх полонених.

Більше розповів про себе, його голос тремтів: “Близько шести років я прожив у Донецьку. Закінчив Донецький технічний інститут. Етнічно по батьку я росіянин, а по матері українець. Матір народилася у селі Іскрівка Попаснянського району. Тобто я бачив різницю українського села і російської дєрєвні. Протягом сорока років у нас було хоббі – ми займалися із батьком краєзнавством. Коли почався цей безлад у Донецьку, я сприймав все як казку. Незрозумілі речі творилися. Коли вболівальники московського “Спартака” захопили нашу місцеву адміністрацію, я зрозумів остаточно, що це спецоперація, яка переросла в окупацію.

У 2016 році я прогулювався зі своєю собачкою, під’їхала машина, затримали, наділи наручники, кульок на голову і направили у катівню “Ізоляція”. Був там протягом двох років. Катування були постійно. У мене були клінічні смерті. Били струмом. Цей досвід мені багато чого дав, дуже переконався у своїй правоті. Ніхто із наших хлопців, які там були, не пошкодували, що були українцями і мали проукраїнські позиції. Дякую працівникам госпіталю у Циблях. Після полону я там був пів року. Вони ставили мене на ноги, аби я міг ходити, дихати і жити”.

Нагадаємо, що найближчими днями на Переяславщині проведуть кілька цікавих культурних заходів та подій. Актуальні анонси зібрали тут.

Валерія Бобровська

Фото: Валентин Шеремет

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.