“Просимо прощення, що не вберегли, але він вберіг нас усіх”: у Переяславі поховали воїна Антона Узенюка

У Переяславі попрощалися із захисником Антоном Узенюком. Він вважався зниклим безвісти із грудня 2023-го.

25 березня у Переяславі на Анрушівському кладовищі поховали молодшого сержанта Збройних сил України Антона Узенюка. Він загинув під час ворожого мінометного обстрілу 8 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання біля Лиману Першого Куп’янського району, що на Харківщині. Вважався зниклим безвісти, а нещодавно тіло воїна евакуювали з поля бою. Чоловіку було 29 років. Про це повідомляє Інформатор.

Літургію провели у Храмі Воскресіння Христового. Пам’ять загиблого прийшли вшанувати близько двох сотень людей: військовослужбовці, представники влади, колеги, знайомі, друзі, родичі та просто небайдужі. До труни воїна приносили багато квітів.

Священник, який проводив літургію, сказав таке: “Ми прийшли з вами у церкву в день Благовіщення Пресвятої Богородиці, але зі сльозами на очах. Кожного дня ми отримуємо не благі вісті, не радісні чутки, а гіркі та болісні – про те, як гинуть найкращі люди України. Тоді як наш сильний ворог, який чисельністю і ресурсами переважає нас, може витрачати найгірше, ми повинні віддавати найкраще. Антон стояв не тільки за нас, а за справедливість та існування права і добра в усьому світі”.

Після літургії процесія рушила через центральну площу міста до Переяславської гімназії №2, де колись навчався Антон Узенюк. Багато учнів та працівників навчального закладу вийшли вшанувати пам’ять полеглого випускника, стали на коліна.

На кладовищі міський голова Переяслава Вячеслав Саулко, не стримуючи сліз, сказав: “Важко говорити слова прощання, коли майже через день ми хоронимо наших синів, наших воїнів. Найстрашніше, коли ми хоронимо дітей. Дивлячись на цей портрет, молодого дитя, янгола, йому тільки жити… Йому тільки ростити дітей… Але страшний ворог безжалісно вбиває цвіт нашої нації. Це важко усвідомити та сприйняти… Як дивитися в очі рідним і близьким, матері, дружині, батькам і усім тим, хто знав нашого Антона? Ми сьогодні просимо у нього прощення за те, що не вберегли, але він вберіг нас усіх. Поберіг тим, що у такому молодому віці був справжнім героєм. Він був командиром, не був простим бійцем. Не боявся, пішов туди й завжди був попереду”.

Старший офіцер відділення рекрутингу та комплектування першого відділу Бориспільського РТЦК та СП, капітан Андрій Загнойко сказав: “Ми вимушені прощатися з найкращими. З тими, хто мав би цю країну будувати. Для мене Антон був хлопцем, який живе по сусідству, ганяє у футбол, бігає з хлопцями. Але виявилося, що він чоловік із великої літери. Антон – саме той чоловік, який дав нам шанс на майбутнє і ми завжди маємо про це пам’ятати. Ми маємо будувати ту країну, про яку він мріяв. Ми всі маємо дати обіцянку, що завжди будемо пам’ятати, якою ціною цей шанс нам дістався. І я пам’ятатиму”.

Після цих слів Андрій Загнойко вручив рідним загиблого прапор України. Військові зробили три постріли в небо, аби віддати честь воїнові. Присутні заспівали Гімн України.

Рідна молодша сестра Антона Юлія поділилася, яким навічно запам’ятає його: “Добрим, щирим, найкращим, веселим братом. До його служби ми вже говорили про племінників, планували, мріяли про те, коли вже будемо одне одному їх няньчити. Якнайшвидше хотіли закінчення війни, аби кудись за кордон виїхати на відпочинок і взагалі бути щасливими. Він завжди мене підтримував, завжди був поряд. Абсолютно завжди… Ніколи мене не залишав. Навіть були такі моменти, про які батьки не знали. Я не розповідала і він також. Зате ми між собою всі ці проблеми знали і вдвох їх вирішували.

Йому дали повістку і потім він сам вирішив піти на війну. Нам повідомив про це у останню чергу, аби ми ніяк не могли на нього повпливати. Посварилися з ним навіть через те, що він вже майже перед самим від’їздом про це все сказав. Дуже тяжко було змиритися з тим, що ти не знаєш, як буде далі. Це війна і ми всі розуміємо: тут пощастить або ні. Дуже тяжко, я не знаю, як без нього далі бути”.

Антон Узенюк служив командиром бойової машини, механізованого відділення. У воїна залишилися дружина, сестра, матір, бабуся і дідусь.

Нагадаємо, що 23 березня у Переяславі попрощалися із воїном Віталієм Шеліхом. Репортаж із похорону – за посиланням.

Валерія Бобровська

Фото: Валентин Шеремет

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.