Новинки українського кіно завжди актуальні. Наразі одне із таких – “Я, Побєда і Берлін”.
Українське кіно класне, глибинно якісне та цікаве, саме такими для мене виявилися враження від нового художнього українського фільму за мотивами однойменної повісті музиканта Кузьми Скрябіна “Я, Побєда і Берлін”, режисерки Ольги Ряшиної, який дебютував на екранах буквально декілька тижнів тому. Хоча його прем’єра й затрималася на два роки через початок повномасштабної війни. Про нього розповім у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.
Не знайдеться українця, який би не чув про музиканта Андрія Кузьменко, відомого як Скрябін. Та не всі знають, що він ще й книги писав. І одиницям відомо, що одну його повість – “Місто в якому не ходять гроші” – вже екранізували. “Я, Побєда і Берлін” – автобіографічна вигадка і є одним із найяскравіших представників фільмів жанру роуд-муві в українському кіно, можливо навіть найкращим. Сама концепція роуд-муві, або ж “дорожнього фільму”, означає, що сюжет буде зосереджений навколо подорожі, яка змінить життя головних героїв.
Кузьму Скрябіна зіграв актор Івано-Франківського драмтеатру Іван Бліндер. Для нього це перша головна роль у повнометражному фільмі. За сюжетом фільму та однойменної повісті, у 90-х музикант-початківець Кузьма за три дні до запланованого першого концерту вирушає зі своїм другом Бардом, котрому треба по справах, до Берліна на старій “Побєді, яку він купив собі, щоб вразити кохану дівчину Барбару. Її музикант хоче обміняти на шестисотий “Мерседес” у відомого колекціонера. Але в кращих традиціях такого кіно всі плани пішли шкереберть, а пригоди мусять перетворити героя з непевного хлопчика на чоловіка, який знає чого хоче в житті.
В Берліні виявляється, що у звичайних манекенах, які Бард взяв з собою на продаж були наркотики, і цьому Кузьма, м’яко кажучи, не дуже зрадів, адже на митниці їх могли спіймати та впаяти нормальний термін. Ось тут і починаються їхні пригоди. Нічні клуби, наркотики, алкоголь, дівчата, бійки, загроза життю від місцевих кримінальних авторитетів. Для тих, хто прийшов на перегляд як фанати Скрябіна, фільм теж має чим потішити: стрічка наповнена саундтреками гурту, щоправда, у різноманітних його адаптаціях від сучасних українських виконавців.
Більшість цих сцен обіграні комедійно, враховуючи жанр фільму, але це не заважає авторам розкрити героїв, особливо Кузьму, означити його цінності та характер і провести свого персонажа шляхом дорослішання та розуміння себе. Подібний сюжет можна побачити у багатьох комедіях, але автори явно дуже обережно підійшли до відтворення образу Кузьми, зробивши його максимально позитивним та щирим, а ще добрим і наївним. Також до кінця зберігалася маленька інтрига, чи вдасться Кузьмі обміняти свою Побєду на Мерс, та чи встигне він на свій перший концерт?
Також авторам стрічки вдалося гарно передати дух 90-х, від дефіцитних червоних колгот до зародження корупції на митниці. Кадри наповнені теплими та яскравими кольорами, що нагадують ефект плівки, а враховуючи, що події стрічки розгортаються у тих роках, то такий підхід — ідеальне рішення для передання атмосфери та настрою фільму. У стрічки є всі необхідні компоненти, виконані на якісному рівні: цікава історія, чітке розуміння, як саме вона має бути розказана, хороші акторські роботи, які підкреслені гарним візуалом та музикою.
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наш редактор розповів про короткометражку “Кров’янка”. Матеріал читайте тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
