Чи смачно готують в Одесі, що найбільше вражає та чи можна купатися у морі? Враження від подорожі журналістки Інформатора.
У кілька вільних вихідних журналістка Інформатора Яна Малишко вирушила у маленьку подорож до Одеси. Ми вже розповідали, яке це місто взимку. Але у літній час воно особливо прекрасне, адже тепле море, красива архітектура та велика історія – найяскравіші його візитівки для туристів зі всіх куточків світу.
Це була спонтанна поїздка. На роботі випало 5 вихідних, і я подумала, що не хочу просто просидіти їх вдома – все ж літо, потрібні якісь враження та пригоди. Тому відразу купила квитки на потяг до Одеси і забронювала готель на два дні. Поїхала разом із сестрою, що було чудовим рішенням.
Це місто просто прекрасне, хоча і має свої вагомі мінуси. Я трохи подорожувала Україною, дещо бачила, тому можу порівнювати побачене. Найперше, що вразило, – ціни на апартаменти у розпал літнього сезону. Ми жили у класному та красивому готелі в самому центрі Одеси: три хвилини пішки до Дерибасівської та Морського вокзалу, і взагалі всі визначні місця в радіусі кількох кілометрів.
Тож за дві ночі ми заплатили 1400 гривень, тобто 700 гривень за добу, що вважаю дуже дешево. Якщо порівнювати зі Львовом, то за житло в центрі найнижча ціна там була би близько 1000 гривень, а про Київ взагалі мовчу. До того ж наш номер був із видом на море, а в готелі був класний ресторанчик на нашому поверсі. З цим точно не прогадала, адже в будь-який час можна було повернутись в номер відпочити або перевдягтись. Тож всі пам’ятки ми встигли обійти та побачити у перший день.
Взагалі я думала, що Одеса інакша, більш сучасна, так би мовити. Проте, гуляючи містом, мене дуже вразило побачене, адже кожна будівля, якій щонайменше сто років, – це витвір архітектурного мистецтва. Наскільки оздоблених будівель, я, напевно, ще не бачила ніде. На кожній вулиці є щонайменше одна споруда, де раніше жили або навчались видатні вчені, письменники чи артисти. Проте поміж всієї цієї краси проглядались і багатоповерхівки, які все ж гармонійно вписались у навколишню атмосферу: не вирізнялись і не псували загального вигляду історичного міста.
Зверну увагу, що в Одесі дуже доглядають за містом, за весь час ми не побачили жодної занедбаної вулиці або смітника (окрім ділянок біля Привозу). Також потішило й те, що місто достатньо озеленене, багато клумб, скверів та парків, які густо засаджені різними квітами, кущами та деревами. Дерев особливого багато, тож влітку всюди є затінок.
Ціни. Середній чек у гастрозакладах на двох у нас виходив приблизно 800 гривень. Для когось це дорого, для когось нормально. Ми їздили відпочивати, тож на це не дуже зважали. Але місцева кухня не сильно сподобалась, чесно кажучи. Нічого особливого ми не скуштували. Або не ті місця обирали, або… Поставлю за їжу 6/10. Якщо знаєте класні заклади в Одесі, то напишіть у коментарях під цією публікацією.
Ну і звісно, море-моречко. В Одесу можна їхати лише заради нього, адже у місті облаштували багато красивих пляжів, які, до речі, нещодавно відкрили для купання. Ми ходили на славнозвісний Ланжерон, це великий пляж, на якому є абсолютно все: дитячі майданчики, парки, території відпочинку, магазини, кафе та багато іншого. А також – охайні набережні і місця, де просто можна посидіти на узбережжі і помилуватися водою. Проте, якщо хочеш відпочити на лежаку на сонці, плати 150 гривень, а якщо на лежаку під парасолею, то 250, це трохи (дуже) багато, як на мене.
Водичка у морі була теплою, приємної температури, проте було трохи вітряно і дещо гойдалися хвилі, але це нікому не заважало купатися. До речі, коли ми о 9:00 прийшли на пляж, там вже було дуже багато людей. Тож, якщо хочете побути наодинці хоч трохи, йдіть десь о шостій ранку.
Найбільший мінус, який просто неможливо не помітити, адже він практично всюди, Одеса – дуже русифікована. Здавалося б, третій рік повномасштабного вторгнення, більшість міст у себе перейменували буквально все. Але тут таке враження, наче й не намагалися щось виправити. Всюди все російською мовою: вивіски, назви, банери, сувеніри, меню, а в одному з парків навіть досі стоїть пам’ятник Пушкіну… Звісно, і населення російськомовне, проте деякі при спілкуванні відразу переходили на українську. На мою думку, третє за велечиною місто в країні має відповідати статусу “українське”.
Нагадаємо, що у Переяславі із 17 червня запрацює черговий дитсадок. Більше про це – тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
