У Переяславі попрощалися із Борисом Дудкою. Він загинув на війні.
14 серпня у Переяславі попрощалися із сержантом Збройних сил України Борисом Дудкою. Йому було 53 роки. Загинув 2 серпня під час виконання завдань біля населеного пункту Новогродівка Покровського району, що на Донеччині. Служив водієм відділення забезпечення військової частини. Поховали на Підварському кладовищі. Про це повідомляє Інформатор.
У Храмі Святого Володимира, буля гімназії №4, де Борис провів свої шкільні роки, священники провели заупокійну літургію. Віддати останню шану воїну зібралось чимало людей, не всі змогли вміститися у храмі. Протягом всієї панахиди мати загиблого ні на мить не відходила від труни, кликала сина. Труну у цей час осяяв промінчик сонця.
– Наш герой Борис був прикладом мужності і боротьби за любов, за мир, – сказав один зі священників. – Ми маємо бути вдячні. Якщо не йдемо на передову, то маємо діяти тут, всередині нашої країни – через молитви, благодійність, допомогу. Борис не словами, а своїми вчинками звертається з проханням, щоб ми змінилися. Щоб поставили на перше місце наше ставлення до людей, інакше його жертва буде марною. Йому було під силу зробити вибір і піти туди, знаючи, що він ризикує, так і ми маємо відмовитися від гріхів.
Після літургії понад сотня людей пішою ходою провела труну воїна до цвинтаря. Там міський голова Переяслава Вячеслав Саулко згадав захисника добрим словом:
– Борис був особливим. Зі школи вчителі пам’ятають його як чудового учня, який гарно навчався та завжди допомагав своїм друзям. Він був вправним спортсменом, грав у футбол та мріяв про щасливе майбутнє для всіх. Працював газозварювальником. Мабуть, немає у місті якоїсь огорожі чи двору, де Борис би не приклав свої золоті руки. Більше 25 років служив у нашій поліції, виконував присягу та захищав громадський порядок. Коли почалася повномасштабна війна, вже сивочолий 52-річний Борис одним із перших взяв зброю у руки та вирушив на передову. За великі подвиги, героїзм та відважність нашим Головнокомандувачем Валерієм Залужним він був нагороджений орденом “Сталевого Хреста”. У 2023 році Борис отримав орден “Ветерана війни”.
Олександр Молоткін із Добровольчого формування Переяславської територіальної громади додав: “У чорну годину війни ми всі бачимо, хто є хто. Хто лише каже, що живе з Україною в серці, а хто, як Борис, нікому не говорячи, 25 лютого ставить своє серце між лютим ворогом та своєю рідною землею”.
Після промов усі схилили голови, а рідні провели останні хвилини зі своїм найдорожчим. У Бориса Дудки залишились дружина, двоє синів, мати та брат.
Племінниця захисника Анастасія Дудка у Facebook опублікувала допис, де поділилася історією його життя. Зокрема, у ньому йдеться, що у 1988 році Борис Дудка проходив строкову службу у військовій частині міста Артемівськ (тепер – Бахмут). Згодом служив у Конотопі, а за зразкову службу отримував відзнаки.
Вже у другий день повномасштабного вторгнення стояв у черзі до військкомату. Його розподілили в 45-ту окрему артилерійську бригаду 87-го протитанкового дивізіону на посаду водія. Брав участь у боях за Ірпінь та Бучу. Потім воював під Бахмутом та у Вугледарі, а згодом і у Авдіївці. Виконував надскладні завдання – з відстані до 2 кілометрів знешкоджував бронетехніку ворога.
“У червні 2023 бригаду розформовують, стан здоров’я Бориса Івановича погіршується, є підстави звільнитися за станом здоров’я, але моральний обов’язок захищати Україну був сильніший. У серпні він продовжує службу та його переводять в 28-й Окремий стрілецький батальйон піхотинцем. До весни 2024 року він разом з побратимами знаходиться в окопах на кордоні з Росією в Харківській області, посада кулеметник. По 4 доби з повним стрічками набоїв до старого кулемета Дєгтярьова та ДШК (в свої 53 роки!). У березні 2024 року за станом здоровʼя дядька переводять на посаду водія в цьому ж батальйоні”, – написала Анастасія.
Вона подякувала розвідці та військовослужбовцям батальйону, які знайшли тіло і повернули рідним. “Дядя Боря завжди був усміхнений та привітний. При зустрічі зустрічав усмішкою, запитував, як справи і якщо потрібна була допомога, міг у той самий момент поїхати допомогти. Такий був наш Борька. За 3 роки служби, не зважаючи на операцію на хребті, цукровий діабет, двостороннє запалення легень, тиск, він повертався до служби на вірність країні. Він говорив, що війна закінчиться і на нас чекає велика відбудова”, – резюмувала племінниця загиблого захисника.
Нагадаємо, що 8 серпня у Переяславі попрощалися із захисником Русланом Бордюком . Деталі – тут.
Дарія Сухотенко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
