У Переяславі попрощалися із Дмитром Ружановським. Він загинув на війні.
26 серпня у Переяславі попрощалися зі штаб-сержантом Національної гвардії України Дмитром Ружановським. 32-річний воїн загинув 11 серпня при виконанні бойового завдання у селі Макіївка Сватівського району, що на Луганщині. До 19 серпня його вважали зниклим безвісти. Служив бойовим медиком батальйону оперативного призначення. Поховали захисника на Заальтицькому кладовищі біля прабабусі та прадідуся. Про це повідомляє Інформатор.
Понад двісті людей зібралося біля Храму Воскресіння Христового, аби вшанувати пам’ять Дмитра Ружановського. Труну несли нацгвардійці під музику військового оркестру. Протягом панахиди біля Дмитра були найрідніші – мати та батько, дружина та бабуся. Дружина намагалась стримувати емоції, та все ж час від часу плакала навзрид, а разом із нею й усі присутні. Воїна знало багато людей, всхлипували всі – і дорослі, і малі, і жінки, і чоловіки.
– У ці великі дні, коли ми, українці, відзначаємо 33-тю річницю своєї незалежності, під ревіння “шахедів” і звуки пострілів вшановуємо нашого героя Дмитрія, – сказав один зі священників. – Якою ж ціною нам дається наша незалежнність, аби просто бути українцями, говорити українською та сповідувати свою релігію. Кожен свідомий українець сьогодні, як ніколи, повинен пробудити в собі обов’язок захищати, щоб вже на сотні років наше підростаюче покоління не знало слова “війна”.
На Заальтицькому цвинтарі міський голова Переяслава Вячеслав Саулко згадав захисника добрим словом:
– Два тижні тому ми почули про гірку звістку для нашої громади – зник безвісти Дмитро. Всі очікували дива, дехто навіть казав: “Діма фартовий, він виживе”. Та прийшло страшне горе, загинув наш герой. Він служив у найелітнішому підрозділі Національної гвардії України, був бойовим медиком – рятував побратимів. Він йшов у пекло, аби рятувати людей. Наразі це 142-й воїн, янгол-охоронець на Переяславщині, який вічно буде покоїтись на Алеї слави. Батько Дмитра теж військовий, виконує бойові завдання на передовій. А як пережити горе малому сину та дружині, яка в такому молодому віці стала вдовою? Дмитре, ми завжди пам’ятатимемо твій подвиг та героїзм. Лише днями громада вшанувала тебе почесним жителем громади, та, на жаль, посмертно.
Т.в.о. заступника командира четвертої бригади оперативного призначення Національної гвардії України, у якій Дмитро проходив військову службу, сказав: “Наша бригада із самого початку повномасштабного вторгнення виконує бойові завдання у найгарячіших точках – спочатку Трьохізбенка, тоді – Рубіжне, Воєводівка, Сєвередонецьк, Лисичанськ, Попасна, Бахмут, Зайцеве та Соледар. Зараз бригада розкидана по лінії фронту на Харківщині, Луганщині та Донеччині. Ми нищимо ворога та ворожу техніку, але, на жаль, зазнаємо втрат. Є “на щиті”, є безвісти зниклі, є полонені та багато поранених. Діма, як справжній патріот, прийшов до нас у частину, розуміючи, що ми виконуємо бойові завдання на передній лінії фронту з ризиком для життя. Він був добросовісним та завжди усміхненим. Мав багато друзів серед побратимів, вирізнявся своєю добротою та із честю виконував військовий обов’язок. Побратими казали: “Якщо з нами Дімон, то все буде нормально, бо він завжди допоможе у тяжку хвилину”. Діма мріяв повернутися до дружини та маленького синочка. Він помер не простою смертю, а як справжній герой – зі зброєю в руках. Ви можете пишатись своїм сином, чоловіком та батьком”.
Також він розповів, що 11 серпня Дмитро разом зі своїм підрозділом виконував завдання у Макіївці. Хлопці мали провести штурмові дії та повернути втрачені позиції. Штурм позицій ворога почали близько 5-6-ї ранку. У цей час по українських позиціях застосували артилерійський мінометний вогонь, снаряд розірвався прямо біля Дмитра. Тіло знайшли пізніше під уламками.
Знайома сім’ї Ружановських Наталія промовила: “Ми так чекали та надіялись на хороші новини. На жаль, тебе нема. Ти наш герой. Людо, дякую за героя. Ця дитина виросла на моїх очах, я казала: “Діма, ти наше сонечко”. Він був завжди таким усміхненим та позитивним. Він зробив усе для того, щоб нам було добре, щоб не прийшов у Переяслав москаль, який кривавим чоботом топче нашу землю. Дмитро захистив родину та свого маленького синочка, який має зростати у мирній Україні, а він наглядатиме з неба”.
Після усіх прощальних слів український прапор та військовий кашкет Дмитра Ружановського передали його рідним.
У воїна залишились дружина Карина, з якою вони побралися перед самим початком повносмасштабного вторгнення, 2-річний син, мати Людмила, батько Володимир та бабуся.
Нагадаємо, що 17 серпня у Переяславі попрощалися із захисником Сергієм Мальованим. Деталі – тут.
Дарія Сухотенко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
