“Вчитель фізкультури стає директором – це непоодинокий випадок”: Володимир Бражник вже місяць очолює гімназію №3 у Переяславі

Володимир Бражник – новий директор Переяславської гімназії №3. До Дня освітян про свій професійний та спортивний шлях розповів у інтерв’ю Інформатору.

Володимир Бражник із Переяслава 25 років пропрацював у місцевій гімназії №3 вчителем фізичного виховання. З 1 вересня цього року став директором цієї школи. Окрім освітньої праці, він активно розвиває та підтримує цікаві напрямки спорту у місті. Про те, чого не вистачає сучасній системі освіти, керівництво закладом, стосунки з учнями та спорт розповів у інтерв’ю Інформатору.

“Виконав норматив КМС, але тоді це все вирішувалося через “верх”

Володимир Бражник народився у Переяславі, нещодавно відзначив 50-річний ювілей. Навчався у місцевій школі №3, де вже потім почав працювати вчителем фізичного виховання. Відданість справі та професіоналізм не залишилися безрезультатними – через 25 років праці Володимир Олексійович став директором школи. З чого ж все починалось?

– Коли навчався у 4-5 класі, потрібно було вирішити, яку спортивну секцію відвідувати. Класна керівниця запропонувала мені та однокласникам легку атлетику, адже її чоловік працював тренером. Ми записалися, походили деякий час, але одного разу на тренуванні перестрибували бар’єр, який впав на однокласника, і ми подумали, що цей вид спорту не для нас, й перестали ходити на заняття. Потім почав займатися велоспортом, близько двох років тренувався. Мені подобалося, адже тоді давали гарні спортивні велосипеди, на яких можна було їздити й додому, були й різні змагання. Так і закінчив школу, займаючись цим спортом.

Після школи Володимир Бражник вступив до переяславського університету на спеціальність “Фізичне виховання”. Проте під час навчання у спорті була пауза, адже тоді були складні часи, і спортивна система у Радянському Союзі зазнавала значних змін. Після закінчення вишу почав працювати тренером з велоспорту у місцевій спортивній школі, проте довго там затриматися не вдалося, бо через три місяці Володимира призвали до армії.

– У 9 класі я виконав норматив кандидата у майстри спорту. Це було на змаганнях у Сімферополі, на велотреку долали відстань у 3 кілометри, в командній гонці ми посіли перше місце. Але тоді це все вирішувалося через “верх”, були 90-ті роки, хоч ми й документи подали, але офіційного підтвердження у мене так і немає. Коли ж відслужив в армії один рік, у робочому плані теж була перерва, стояв на біржі праці, адже з роботою тоді були не найкращі часи. Але знову ж таки з’явилася вакансія тренера з велоспорту, і я повернувся на свою роботу, де пропрацював ще два роки.

“ДИРЕКТОР БЕЗ КОЛЕКТИВУ ТА ПІДТРИМКИ – ЦЕ НІХТО”

Володимир Бражник розповів, що в той час у третій школі посеред навчального року з’явилася вакантна посада вчителя фізичного виховання, тож він вирішив спробувати себе там. Спочатку запропонували попрацювати до кінця навчального року, а вже потім взяли на постійне місце роботи. А через понад два десятки років Володимир Бражник очолив цей заклад освіти, ставши його директором.

– Те, що вчитель фізкультури стає директором школи, – це непоодинокий випадок. Двадцять п’ять років я працюю у школі, знаю кожен закуток та всю ситуацію закладу. Колектив же хотів щоб “своя” людина стала новим директором, а не хтось збоку. Спочатку цю посаду запропонували моїй колезі, але вона відмовилась, потім мені. Я взяв деякий час на роздуми, подумав, залучився підтримкою колег і погодився.

Попередні 15 років гімназію №3 очолював Володимир Кондусь, проте, як розповів Володимир Бражник, вирішив зосередитися на своєму здоров’ї та відійти від керівництва. Але залишився працювати у школі вчителем біології та основ здоров’я. “Коли людина працює тривалий час на певній посаді, то потрібні якісь зміни в житті. А ще вся ця ситуація з ковідом та війною”, – зазначив Бражник.

– Пропрацювавши лише місяць на цій посаді, я вже можу зрозуміти його наміри, і чому так сталося. За цей час кардинальних змін не відбулося: у школі все як працювало, так і працює. Володимир Іванович залишив школу на впевненому рівні, колектив підібраний дуже сильний, кожен знає свою роботу та працює. Директор без колективу та його підтримки – це ніхто, без цього працювати дуже тяжко. Складність була лише в тому, аби налагодити навчальний процес та комунікацію з батьками під час повітряних тривог, бо із вересня їх було, як ніколи, багато. Але ми освоїлися, є чіткий план дій.

Зараз ми зберігаємо все, що є, напрацьовуємо та продовжуємо проєкти, які вже були. У школі нам варто розвивати природоохоронний напрямок, утилізацію побутових відходів, нашу сортувальну станцію, спортивні здобутки та брати участь у нових проєктах. У минулому році наша школа була єдиною в області, у якій було започатковано клуб Олександра Педана “JuniorS”. Над цим ми працювали весь рік, і це дало змогу закупити спортивний інвентар на 25 тисяч гривень. З’явилися флорбольні стійки, корнхол, доджбол – це нові спортивні види, які йдуть за програмою Нової української школи. Також наша школа є активним учасником освітнього проєкту “Klitschko Foundation”, тобто ми заявляємо про себе у різних сферах.

“МОЛОДІ ТА АМБІЦІЙНІ ВЧИТЕЛІ ПОВИННІ ПЕРЕЙМАТИ ДОСВІД У СТАРШИХ ТА ДОСВІДЧЕНИХ”

Також Володимир Бражник є амбасадором Нової української школи у Київській області, зокрема у Переяславській громаді. Зазначив, що зараз сучасна українська система освіти є дуже хорошою, до неї варто лише придивитись та зрозуміти.

Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті.

– Якщо говорити про фізичне виховання за цією програмою, то на вибір вчителя є 73 модулі. Наприклад, якщо у школі немає умов займатися баскетболом, то з цих модулів можна обрати, що запровадити у вашому закладі для вашого приміщення. Потрібно, щоб учні проголосували та висловили бажання, чим саме вони хочуть займатися, і потім такі заняття запроваджують у систему навчання. Ми не голослівні: якщо обрали для себе в школу якийсь модуль та запропонували його дітям, то це означає, що для цього у нас є все необхідне. Якщо говорити про сучасну українську систему освіти, копнути глибше та подивитись у загальному, то те, що нам запропонували в наших реаліях, – це доволі-таки непогано.

Володимир Олексійович поділився думкою, кого бракує у сучасних школах – молодих та амбітних вчителів чи старших та досвідчених: “Тут повинен бути симбіоз, молоді та амбіційні повинні переймати досвід у старших, які у свою чергу мають йти на заслужений відпочинок, передавши знання новому поколінню. Тобто має бути передача з покоління у покоління, така собі вчительська династія – саме так я бачу цей баланс. Не можна казати, що вчителі пенсійного віку не потрібні школі, адже молодь має приходити і навчатися саме у них”.

– Я сам був класним керівником безперервно з 2010 року. Від учнів – лише приємна втома, можу позлитись, порадіти, це нормально, адже це комунікація з дітьми та батьками. Були й телефонні дзвінки по вечорах та вихідних, вирішення багатьох проблем та питань. Таке шкільне життя, цей процес не зупиняється і в цьому є своя цікавинка. Дітей також можна зрозуміти, у теперішніх реаліях вони змінюються, постійно у стресі, тому потрібно бути з ними на одній хвилі.

Зараз також досить популярна тема шкільної психології та психічного здоров’я дітей. У третій гімназії працює психолог з власною методикою та соціальний педагог, але, як сказав Володимир Бражник, діти вкрай рідко звертаються за допомогою до спеціалістів:

– Можливо, такий вже менталітет. Можливо, хтось соромиться звертатись або не вважає, що це є проблемою. У закладах освіти обов’язково має бути розвинена психологічна підтримка для дітей, батьків та вчителів, а останнім, можливо, й більше, щоб не було професійного вигорання. Я, наприклад, перед війною почав бігати. В один момент відчув, що потрібно йти на стадіон, хоча це й було взимку, – і це стало моїм психологічним розвантаженням.

“ОСТАННІМ ЧАСОМ У ПЕРЕЯСЛАВІ ПРОСТО БУМ НА СПОРТ”

Володимир Бражник активно займається бігом, велоспортом, флорболом та скандинавською ходьбою. З 2020 року є членом аматорського комітету федерації флорболу України та головою відокремленого підрозділу флорболу України в Київській області. Про цей вид спорту розповів таке:

– У 2020 році за президентською програмою у Київській області розпочали проєкт “Активні парки” і мені запропонували стати її координатором. За нею почали займатися флорболом, хоча наша флорбольна команда організувалася ще у 2018 році. Склавши план розвитку цього спорту, я відніс його начальнику відділу освіти та тодішньому міському голові. Вони підтримали ініціативу та закупили набір флорбольного інвентарю. А зацікавився цим спортом, тому що раніше взимку часто ходив на озеро грати у хокей, але оскільки останніми роками то снігу не було, то морозу, зацікавив флорбол, який дещо схожий на хокей.

Флорбол – командний вид спорту. Один з різновидів хокею, грається пластиковим м’ячем, удари по якому завдають ключкою, у закритому приміщенні. Ціль гри – забити м’яч у ворота суперника.

– У школі ми започаткували футбольну гру вчителів проти збірної школи випускних класів. Проводили її двічі на рік, у день фізкультурника та цивільної оборони. Це були дуже цікаві матчі, до них всі готувалися, все організовували, облаштовували, вішали сітку, косили траву. Було дуже круто та атмосферно, грав гімн Ліги чемпіонів, ми надягали форму, збиралася вся школа, вболівальники, діти дуже чекали на ці ігри.

Такі матчі ми проводили сім років поспіль. Останній раз збиралися три роки тому, коли у нас ще були одинадцятикласники. Тоді команда вчителів програла, хоча до цього учні, певно, тільки два рази вигравали, тобто все було на рівні, ніколи ніхто не піддавався. Саме із цього футбольного кістяка вчителів зародилася флорбольна команда “Переяслав teachers”, якою ми почали їздити на змагання.

• Читайте також: У Переяславі є команда з флорболу, вона грає в чемпіонаті України

Скандинавською ходьбою Володимир Бражник теж почав займатися через програму “Активні парки”: “Тоді я почитав у інтернеті техніку, як правильно використовувати палиці для цієї ходьби, і почав взимку ходити займатися на стадіон. Там вже було коло знайомих людей, які також цим займаються. І от на перших тренуваннях мені ті палиці через 2-3 кола хотілось викинути і краще побігти. Але згодом почав напрацьовувати техніку. У скандинавській ходьбі кардіо-навантаження не таке, як під час бігу, йдеш собі вдихаєш свіже повітря і добре почуваєшся. Я прохожу 10-12 кіл на стадіоні і мені цього достатньо. Останнім часом у Переяславі просто бум на спорт, стадіон переповнений, і це дуже тішить.

На пропозицію занять скандинавською ходьбою відгукнулися знайомі жінки, які також займаються за програмою “Активні парки”. Ми почали тренуватися і брати участь у різних змаганнях. У червні в музеї просто неба проводили всеукраїнський захід “Переяславський забіг”, ми також долучилися, у скандинавській ходьбі я посів перше місце. Цей вид спорту зараз у нас гарно розвивається, люди більше цікавляться та купують собі інвентар”.

Скандинавська ходьба – вид фізичної активності, у якій використовується методика занять і техніка ходьби з використанням спеціальних палиць, схожих на лижні. Це версія ходьби з навантаженням для всього тіла, котрою можуть займатися як неспортсмени для оздоровчої фізичної активності, так і спортсмени, як вид спорту.

 

СПОРТИВНА СІМ’Я

Родина Володимира Бражника підтримує його спортивні захоплення, разом долучаються до різних спортивних ініціатив. Зі своєю дружиною Тетяною та сином Матвієм вони вже двічі брали участь у Всеукраїнському фестивалі “Тато, мама і я – спортивна сім’я”, який пропагує активне впровадження фі­зичної культури і спорту в повсякденне життя сім’ї та здоровий спо­сіб життя. Поділився своїм досвідом та враженнями від участі у таких змаганнях:

– До цих змагань потрібно бути справді добре фізично підготовленими. Якщо тато зможе все виконати, то потрібно, щоб і мама була спортивно підготовленою. Змагання провели на найвищому рівні, враження тільки позитивні від таких заходів. Етапи змагань були нелегкими, багато складних перешкод, а також сильна конкуренція та суперники, у цьому році було більше 100 команд. Якщо все буде добре, то обов’язково будемо брати участь ще.

Зізнається, що син Матвій також активно займається спортом, має успіхи у настільному тенісі, боксі та флорболі.

***

Принагідно з нагоди свята Володимир Бражник передав привітання своїм колегам:

“Дорогі колеги, вітаю вас із Днем вчителя! Наша праця важка емоційно, інколи фізично, займає багато часу, але ми з вами маємо такі скарби – усмішки дітей, їхні знання та величезну вдячність. Бажаю підтримувати одне одного, відчувати любов, щастя та спокій у житті, мати сили дарувати частину себе кожного дня, не вигорати професійно, любити свою працю, постійно розвиватися та надихати інших своїм прикладом. Також бажаю творчої ініціативи, новаторського підходу, творчих рішень, невичерпного великого ентузіазму та натхнення. Бажаю всім здоров’я, любові та Божого благословення“.

Нагадаємо, що днями Олена Самолюк із Переяслава розповіла Інформатору про родинну справу, олімпійські амбіції та перші серйозні спортивні досягнення. Інтерв’ю – тут.

Яна Малишко

Фото: Дарія Сухотенко та Facebook-сторінка Володимира Бражника

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.