“Шевченко був би розгніваний через теперішній приплив запозичень в українську мову”: у Переяславі провели зустріч із Миколою Степаненком

У Переяславі провели зустріч із літературознавцем Миколою Степаненком. Про що говорили?

9 жовтня у переяславському музеї “Заповіту” Тараса Шевченка у рамках реалізації науково-просвітницького проєкту “Десяте літо” провели зустріч із мовознавцем, доктором філологічних наук, заслуженим діячем науки і техніки України Миколою Степаненком на тему “Тільки Тарасові Шевченку уся сила і краса нашої мови відкрилася”. Про це повідомляє Інформатор.

Микола Степаненко, окрім вищеперерахованого, – публіцист, професор кафедри журналістики та мовної комунікації Національного університету біоресурсів та природокористування, член Національної спілки журналістів України, Національної спілки письменників України та Наукового товариства імені Т. Шевченка. Науковець нагороджений орденом “За заслуги” 3-го ступеня (2014) та є лауреатом численних премій.

Також вчений створив наукову граматичну школу та є автором-укладачем понад 1500 наукових та науково-методичних публікацій. Його наукові інтереси – функційна граматика, когнітивна лінгвістика, соціолінгвістика, лінгводидактика, публіцистично-політичний дискурс, художньо-епістолярна спадщина Олеся Гончара.

Микола Степаненко вважає, що найбільша заслуга Тараса Шевченка в тому, що він вивів українців на широку національну дорогу та вказує шлях, яким українці мають йти. А мова, як запевняв поет, – найприкметніша ознака будь-якої нації.

– Для нього слово – не просто засіб спілкування, воно – серцевина, двигун, об’єднавчий чинник народу. Великого Кобзаря вважають творцем нової української літературної мови, тому що він гідно завершив складний і тривалий процес становлення української мови на живій народній основі, яку розпочали Іван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Григорій Квітка-Основ’яненко, і відкрив нові невичерпні можливості для її розвитку та вдосконалення, – сказав Степаненко.

Також мовознавець провів для присутніх, серед яких були і його студенти, лекцію на тему “Феномен мови Тараса Шевченка, позапростір і позачас”. Поділився думками щодо мови Кобзаря, зокрема, науковець вважає, що вона зорієнтована на весь україномовний та історичний обшир, а не обмежена якимись говіркими рамками; у ній при повному домінуванні народнорозмовного джерела знайшли належне місце й елементи давніх слов’янських літературних мов; предметом постійної уваги Шевченка була не просто мова, а зміст її в устах народу й народні почуття.

– Шевченко був би неодмінно розгніваний через теперішній приплив запозичень в українську мову. Тут потрібен певний фільтр, аби припинити цей колообіг, який мав місце у 20-х роках. Запозичення є, вони інтелектуальні, також із грецької, латини та інших слов’янських мов. Мова для Тараса Шевченка – це атрибут нації, якщо говорити про спільність території, економіки та культури, то мова стоїть над цим всім. У Шевченковій візії українська мова повинна посісти гідне місце з-поміж слов’янських мов, адже вона така ж велична як сербська, хорватська та чеська. Тарас Шевченко поставив на сторожі слово, бо у нього був мотив – Україна, – зазначив Степаненко.

Нагадаємо, що 8 жовтня у Переяславі Ахтем Сеітаблаєв розповів про свої фільми “Хайтарма”, “Кіборги”, “Захар Беркут” та “Мирний-21”. Більше про неї – тут.

Яна Малишко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.