Інформатор вихідного дня: серіал “Ніхто цього не хоче” спонукає закохатися та побудувати класні стосунки

Серіал “Ніхто цього не хоче” приємно здивував редактора Інформатора. Ділиться враженнями.

Часто, особливо останніми роками, нові серіали та фільми стають розчаруваннями. Тому продюсери й роблять ставку на продовження вже відомих та успішних стрічок. Натомість серіал “Ніхто цього не хоче” від Netflix став приємною несподіванкою 2024 року, схоже, не лише для мене, а й для широкої аудиторії у світі. Здавалось би, простий комедійний ромком неочікувано підкорив серця багатьох. Детальніше розповідаю про нього у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.

Серіал розповідає про рабина Ноя та подкастерку Джоенн, які знайомляться та закохуються на вечірці. А потім протягом десяти серій першого сезону стикаються із різноманітними перепонами на шляху побудови своїх стосунків. Але основна проблема, навколо якої все й крутиться, – Ною, щоби стати головним рабином, потрібно мати дружину-єврейку та й загалом його сім’я не сприймає такий вибір чоловіка. Перчинки додає те, що буквально за кілька днів до знайомства із Джоенн він розірвав стосунки із дівчиною-єврейкою, яка йому “ідеально пасувала”.

Авторка серіалу “Ніхто цього не хоче” Ерін Фостер розповідала, що використала для цього проєкту власну історію, бо кілька років тому сама навернулася, коли закохалася у свого теперішнього чоловіка-єврея. Однак чи готова Джоенн заради кохання на такий же крок? Чи розуміє вона, наскільки це серйозно? Чи усвідомлює, що бути дружиною головного рабина – величезна відповідальність? Відповіді на ці запитання частково дає остання серія першого сезону. Втім вона й додає нових запитань, зокрема: чи готовий Ной заради свого кохання відмовитися від мети всього життя? Словом, хтось точно повинен буде чимось пожертвувати.

Так, на перший погляд, все здається надто напруженим та складним, але серіал насправді надзвичайно легкий. Можливо, тому він і став популярним – люди втомилися від тиску та екшну, хочеться розслабитися хоча би перед своїми моніторами. Ця історія подібна до серіалів “Тед Лассо” та “Правдива терапія” – і те, й інше, як на мене, суцільна насолода. Хімія між Ноєм та Джоенн, яких чудово зіграли Адам Броуді та Крістен Белл, відчувається навіть через екран. Та й сценарій, зокрема, діалоги прописано дуже добре. Стосунки між головними героями розвиваються настільки швидко та легко, що, ймовірно, найбільші любовні скептики могли би повірити у справжнє кохання.

А ще у серіалі прекрасно показали, що будь-які непорозуміння у стосунках вирішуються розмовами. Класний приклад і суттєва перевага над ромкомами, на яких доводилося рости мені, та й зараз їх вдосталь, де між закоханими виникає якась недосказаність, через що вони бозна-скільки часу не разом, щоби наприкінці просто поговорити і все владнати. У “Ніхто цього не хоче” говорять відразу, практично завжди. Хіба що були моменти, де, можливо, краще й змовчати, наприклад, коли мама Ноя сказала Джоенн, що вона точно ніколи не буде з її сином. Чи доречно би було дівчині розповідати про це коханому й налаштовувати його проти матері?

Загалом, коли дивишся цей серіал, то аж хочеться у когось закохатися. Хочеться побудувати такі ж стосунки – коли розумієш свою партнерку без слів; коли робите з нею кроки назустріч, а не хтось один це робить; коли ніхто нічого не “повинен”, а самому хочеться робити приємно близькій людині; коли багато розмовляєш і нічого не тримаєш у собі; коли будь-які перепони не здаються суттєвими, бо ви разом. Ви скажете, що так буває лише у кіно. Я не погоджуся, адже ми самі вирішуємо, коли, як і з ким будувати стосунки. Якщо ви захочете і готові до саме таких, то вони у вас будуть – не сумнівайтеся.

Свідомо не хочу глибоко поринати в питання віри та релігії у цьому серіалі, бо реально далекий від цього. Втім зачеплю іншу неоднозначну тему. Прочитав, що на “Ніхто цього не хоче” були негативні відгуки від оглядачок-єврейок, які писали, що, власне, єврейок у цьому серіалі показали з поганого та застарілого боку. “Серіал, здається, ненавидить єврейських жінок, які зображені як сварливі, вередливі та головні лиходійки цієї історії. Я хотіла, щоб мене захопила романтична комедія. Натомість я зіткнулася з реальністю, що, можливо, цей серіал насправді ненавидить мене”, – написала журналістка Time Естер Цукерман.

Справді, єврейки у цьому серіалі є головними антагоністками двох позитивних та легких персонажок: Джоенн та її сестри Морган. Проте якоїсь антипатії до них не відчуваєш – вони також сучасні, красиві, кумедні, насправді досить прості. Просто у ситуаціях, у яких їм за сюжетом доводиться опинятися, вони не могли би поводитися ніяк інакше, окрім як “лиходійки”. І ті ж самі Джоенн та Морган, безумовно, поводилися би аналогічно, якби у їхніх простір увірвалися люди, які, на їхню думку, руйнували би їхнє життя.

Чекаю на другий сезон, тому що персонажі, атмосфера цього серіалу справді мене підкорили. Очевидно, що ця історія має завершитися хепі-ендом, але мені не зрозуміло, як автори до цього прийдуть (повертаємось до того, що хтось має чимось пожертвувати). “Ніхто цього не хоче” може мати нескінченну кількість серій, бо це те, що можна дивитися вічно, – легка кумедна історія про кохання. Спробуйте!

Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповіла про фільм “Форрест Гамп”. Матеріал читайте тут.

Віталій Усик

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.