У Переяславі попрощалися із Юрієм Обертієм. Він загинув на війні.
15 березня у Переяславі попрощалися із солдатом Збройних сил України Юрієм Обертієм із Тарасівки (Ташанська ТГ). Йому було 39 років. Загинув 5 лютого час виконання бойового завдання та перебування на вогневій позиції біля населеного пункту Срібне Покровського району, що на Донеччині. Поховають воїна на кладовищі у рідному селі. Про це повідомляє Інформатор.
Цього дня небо плакало, разом зі всіма, хто прийшов попрощатися із військовослужбовцем. Рідні, друзі, близькі та знайомі не стримували емоцій, адже біль та розпач від втрати був надто сильний. Перед входом до Храму Воскресіння Христового, де відспівували захисника, хтось з натовпу кричав у слід домовині, яку несли військові: “Вона народила його не для війни, а для себе!”.
Найболючішим видовищем було, коли дві маленькі донечки сиділи біля батька, склавши ручки на його домовину тихо дивились на тата-захисника, який віддав своє життя за їхнє майбутнє. Жінка ж не знаходила собі, плакала без зупину та металася мов пташка над чоловіком.
У храмі один із священнослужителів сказав: “Святий обов’язок кожного чоловіка – захистити свій дім, землю та родину. Юрій до останнього був воїном, і перед самою смертю не зламався, а боронив рідну землю. Маючи можливість не йти, уникнути цього, він став на захист. Адже розумів, якщо цього не зробити, то його родина, народ та Україна не матиме майбутнього. Такою є ціна миру, нашого спокою, ціна – щоб бути українцями та сповідувати свою культуру”.
Юрій – уродженець Тарасівки, у селі його родину дуже добре знають. Після закінчення школи чоловік пройшов строкову службу. Працював будівельником. “Разом з дружиною Юрій виховував двох прекрасних донечок, які просто обожнювали тата… Мав добре серце, був хазяйновитим, працьовитим, добрим, простим у спілкуванні, відповідальним та безвідмовним. Саме таким він залишиться назавжди в наших серцях”, – зазначили на Facebook-сторіці Ташанської громади.
Юрій Обертій був призваний на військову службу Дарницьким РТЦК та СП міста Києва 11 вересня 2024 року. Служив номером обслуги 1 механізованого відділення механізованого батальйону військової частини А4955. У нього залишилась мати Валентина, дружина Ольга, доньки Ангеліна та Софія, брат Сергій.
Знайомий Юрія Олександр поділився: “Він був хорошою людиною, дуже, всі його таким знали. Знаєте, ніколи не чув від нього чогось неприємного, людина сама по собі така добра та позитивна. Сьогодні он, навіть дощ йде, навіть небо оплакує таку втрату”.
“Царство Небесне Юрію. Однокласник моєї доньки. Не можу повірити. Щирі співчуття рідним. І велике дякую, що виховали такого хорошого, героїчного сина. Юра був справжнім чоловіком, загинув Героєм за всіх нас, за нашу волю та незалежність. Дуже сумно, що втрачаємо кращих”, – написала Валентина Лагутина.
Нагадаємо, що 8 березня на Переяславщині відкрили меморіальну дошку Івану Кузьменку, який загинув на війні. Детальніше – тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
