У Переяславі попрощалися із військовим Віктором Лук’янчуком. Він помер у лікарні від гострої легеневої недостатності.
17 березня у Переяславі попрощалися із головним сержантом Збройних сил України Віктором Лук’янчуком. Йому було 54 роки. Помер 14 березня у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні від гострої легеневої недостатності. Поховали захисника на Ярмарковому кладовищі. Про це повідомляє Інформатор.
До Храму Воскресіння Христового прийшли люди із найближчого оточення Віктора Лук’янчука – рідні, побратими, знайомі та сусіди. Поруч із труною стояли батько та рідні сестри Лариса й Людмила. За словами знайомих, мама захисника загинула ще рік тому. Хоч людей зібралося значно менше, ніж зазвичай, у кожного з присутніх мокріли очі від сліз. Панувала родинна скорбота.
У храмі священнослужитель Сергій Лущак сказав: “Він став до лав ЗСУ і захищав нашу державу від ворога до останнього свого подиху. Так сталось, що Віктор помер у лікарні. Але ми всі розуміємо, що якби не хвороба, він і по сьогоднішній день стояв разом зі своїми побратимами… Побратими Віктора тримають велику державну нагороду, яку йому вручили на знак того, що він мужньо боронить кордони нашої держави”.
За життя Віктор Лук’янчук отримав нагрудний знак “Золотий хрест” – одну з найвищих нагород Збройних сил України за вияв виняткової мужності та героїзму в бойових умовах.
Після літургії процесія рушила повз центральну площу до Ярмаркового кладовища. Там міський голова Переяслава Вячеслав Саулко висловив вдячність рідним Віктора: “Страшно уявити, що було б, якби ворог топтався на нашій землі і прийшов сюди. Ворог, який поставив за мету нас вбити та знищити. Вікторе, ти все зробив для того, щоб до останньої хвилини бути там, на передовій. Але страшна хвороба забрала тебе від нас”.
Олександр Молоткін із Добровольчого формування Переяславської територіальної громади поділився, що знав Віктора особисто: “Ми ровесники, виросли у Переяславі разом. У нас були спільні друзі, ми ходили одними вулицями. Ми мріяли про одне й те ж… Спочатку було слово, і так складається, що в кінці теж має бути слово. Слово неймовірної вдячності та скорботи за все те, що зробив наш герой Віктор. Війна знайшла його в лікарні… Україна ніколи ні перед ким не стане на коліна, лише схилить коліна перед пам’яттю наших захисників”.
Священники прочитали останню молитву, а військові зробили три постріли в небо. Прапор та портрет загиблого передали його сестрі, яка весь цей час піклувалась про Віктора – поправляла подушку та ніжно торкалась його обличчя.
Рідні та знайомі заливались сльозима, а щоб згадати Віктора добрим словом, змогли вимовити лише те, що він був дуже хорошою та веселою людиною. Племінниця найкращого друга Віктора розповіла, що знала його з дитинства: “Зазвичай ми зустрічались на святах чи днях народженнях. Він постійно був позитивний, усміхався та вірив у краще. Насправді, у нього була купа планів. Хоч він мені і не близька людина, але можу сказати тільки хороше”, – після цих слів дівчина заплакала.
Віктор Лук’янчук народився 2 січня 1971 року в Переяславі. Працював охоронцем, а 28 червня 2023 року його призвав Дарницький РТЦК та СП в Києві. Він здобув звання головного сержанта військової частини А4447. За весь час служби кілька разів отримав поранення, а у грудні 2024 року потрапив у лікарню та довго хворів. Помер Віктор Лук’янчук внаслідок гострої легеневої недостатності.
Нагадаємо, що 15 березня на Переяславщині попрощалися із військовим Юрієм Обертієм. Деталі – тут.
Дарія Сухотенко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
