“Переяславська верба – найкраща для бандури”: “Голос кобзарів” пролунав у парку Шевченка

У Переяславі провели культурно-просвітницький захід “Голос кобзарів”. Що показували та чого навчали?

14 травня у парку імені Тараса Шевченка в Переяславі провели культурно-просвітницький захід “Голос кобзарів”. Вже третій рік поспіль школярів Переяславської громади збирають в одному місці, аби розповісти про кобзарську спадщину та традиційне українське мистецтво співу під акомпанемент кобзи, бандури чи ліри. Про це повідомляє Інформатор.

Краєзнавець, голова ГІ “Корінь нації” Микола Богатир розповів, що “Голос кобзарів” проводять у рамках проєкту “Просвітницький на колесах. Хто ми і звідки?”. Цього разу дізнатися більше про співців українського народу та кобзарства зібралися близько сотні учнів 5-6 класів із міста та Переяславщини.

– Це традиція, яку ми проводимо третій рік поспіль, щоб поділитися з дітьми українською культурою та спадщиною. Переяслав – один із центрів українського кобзарства, де є єдиний у світі музей цього мистецтва, а переяславець Микола Товкайло – головний кобзар України, цех-майстер Київського кобзарського цеху, який об’єднує всю кобзарську спільноту країни, – зазначив Богатир.

Цього разу до Переяслава завітали п’ять кобзарів з Київщини. Вони приїхали не лише виступити перед дітьми та розповісти історію кобзарського ремесла, а й провести тематичний пленер з виготовлення кобзи. Майстри цеху продемонстрували дітям, як від колоди дерева створюється справжній музичний кобзарський інструмент. Діти теж брали у цьому участь.

17-річний Дмитро Радченко із Києва – один із наймолодших майстрів Київського кобзарського цеху. Володіє старосвітською бандурою. Розповів Інформатору, що саме через історію свого краю почав захоплюватись кобзарською справою на рідній Харківщині.

– Я сам з Харківщини, це регіон де у 20 сторіччі було багато кобзарів до репресій. Так я вивчав історію свого краю, багато чого розповідали батьки, і мене зацікавила саме кобзарська діяльність. Потроху слухав різних виконавців, щось вивчав, хоча не маю музичної освіти, а лише теоретичні знання. Замовив собі інструмент та познайомився з людьми, які також цим цікавляться.

Хлопець зазначив, для того, щоби базово навчитися грати та освоїти кобзарський інструмент, потрібно кілька років:

– Я почав займатися цією справою, і так долучився до Київського кобзарського цеху, бо це єдина спільнота у цьому напрямку. З майстрами ми також багато подорожуємо з виступами. Наприклад, минулого тижня був у Хмельницькій області та Дніпрі, цього тижня маю бути в Ужгороді, а наступного в Одесі.

Цех-майстер Київського кобзарського цеху, кандидат історичних наук, переяславець Микола Товкайло розповів дітям, що кобзарі – це мандрівні музиканти та співці, які виконували думи, історичні пісні, псальми та балади під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Вони були носіями народної пам’яті, духовності та патріотизму.

Багато з них були незрячими, вважалося, що їхній дар співу й гри має божественне походження. Їх називали також мандрівними літописцями, адже через пісні передавали історію, моральні цінності й віру. Існували кобзарські цехи (братства) з власною системою навчання, звичаїв і кодексом честі.

– Моя бандура зроблена із переяславської верби, вона найкраща для бандури. Хоча такий музичний інструмент можна робити не тільки з верби, а й з клену, груші, липи. Верхня ж частина інструменту робиться із хвойної породи дерева, це може бути сосна, але найкраща для цього ялина, яка росте у Карпатах, – розповів Микола Товкайло.

Нагадаємо, що “Голос кобзарів” у Переяславі вперше провели у 2023 році. Як це було, читайте тут.

Яна Малишко

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.