У Переяславі попрощалися із Дмитром Козаковим. Він загинув на війні.
15 жовтня у Переяславі попрощалися із молодшим сержантом ЗСУ Дмитром Козаковим. Він загинув 11 травня 2024 року біля населеного пункту Велика Новосілка Донецької області, виконуючи бойове завдання. Йому було 33 роки. Поховали воїна на міському Заальтицькому кладовищі. Про це повідомляє Інформатор.
Близько 11:00 біля Алеї Героїв та Храму Воскресіння Христового поодиноко стояли люди. Із квітами у руках чекали військового, серце якого зупинилося ще півтора роки тому, але тільки цього осіннього дня родина та місто змогли його гідно провести в останню путь. Близько сотні людей прийшли попрощатися зі своїм другом, однокласником, товаришем, побратимом. Доєдналися до вшанування пам’яті місцевого захисника і просто небайдужі жителі міста.
На узбіччі біля Алеї стояли жінки з об’єднання родин зниклих безвісти та полонених захисників Переяславщини та об’єднання родин захисників ТрО. Вони тримали прапори в підтримку не тільки полеглого військового, а й дружини та матері Дмитра, які також були учасницями їхньої спільноти. Одна із жінок із об’єднання розповіла, що родина Дмитра робила два ДНК-тести для ідентифікації чоловіка: “Його підтвердили по ДНК ще у листопаді минулого року, але рідні з цим не погодилися і робили повторне дослідження”. У нього також залишилося двоє дітей.
“Всі дуже чекали його повернення, хоч на якусь звісточку весь цей час. Дружина та мама за ним дуже побивались. Отак вірити… щоб потім у домовині привезли, знаєте, як воно болить, коли там рідна людина лежить. Знаю, що військові його дуже поважали й поважають, він славний такий був, хороший, добрий”, – поділилася знайома Дмитра Наталія.
Після короткої служби та прощання біля батьківського дому на вулиці Заводській тіло військового провезли вулицями Грушевського та Гімназійною. Біля храму почулася вже всім знайома мелодія “Гей, плине кача”, тепер її вмикають під час супроводу траурного кортежу містом. Здаля лунали сирени поліцейського супроводу, попереду замайорів блакитно-жовтий прапор, всі стали на коліна. Військові вишикувались із прапорами, на яких був напис “20 ОПБС К-2”, що розшифровується як 20-й окремий полк безпілотних систем “К-2”.
Домовину занесли до храму, слідом пішли люди.
– Найбільша біда – це невідання. Коли приходить сповіщення “Зник безвісти”, і кожного дня бути в очікуванні, чи він живий, чи десь об’явиться, чи завтра прийде звістка, що його більше немає… На жаль, так само чекала родина воїна Дмитра. Вони не знали нічого, але дочекавшись, сьогодні у скорботі. Дякуємо, що виховали його таким великим патріотом, ми завжди пам’ятатиме його подвиг, – сказав один зі священнослужителів після частини літургії.
Після цього честь та пам’ять воїна вшанували, стаючи на коліна. Потім процесія рушила до Заальтицького кладовища через центральну площу міста. Попереду військові несли портрет Дмитра, хрест із його іменем, датою народження та смерті, прапор та великий вінок із синьо-жовтих квітів. Позаду, тримаючись попід руки, у чорних хустинках йшли рідні. Дорогою люди зупинялись, вклонялися та ставали на коліна, віддаючи шану захиснику.
Товариш Сергій пригадав Дмитра як сміливого воїна: “Я знаю, що він стояв на захисті свідомо. Таких, як він, зараз мало, а може, вже й не буде. Це справжнє горе для всіх, особливо для родини, де є діти”.
Дмитро Козаков служив навідником 2 відділення протитанкових керованих ракет першого взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових ракет військової частини А4118.
Нагадаємо, що помер доцент університету Переяслава Сергій Сембрат. Деталі – тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
