У Переяславі попрощалися із Юрієм Білецьким. Він загинув на війні.
31 грудня у Переяславі попрощалися зі старшим лейтенантом Збройних сил України Юрієм Білецьким. Кілька днів тому він загинув біля населеного пункту Коломийці Синельниківського району Дніпропетровської області під час виконання бойового завдання. Йому було 46 років. Поховали воїна на Заальтицькому кладовищі. Про це повідомляє Інформатор.
Лише два тижні тому, 15 грудня, Юрій Білецький відзначив свій день народження. Але в останній день 2025 року, який міг бути святковим, на центральній площі міста опустили прапори. Цей день став скорботним не лише для Переяслава, а й передусім для родини Юрія Білецького, який 28 грудня на одному з гарячих напрямків загинув, стримуючи ворога.
Бойовий шлях Юрія Білецького тривав майже два роки. Його призвав на військову службу 21 лютого 2024 року Бориспільський РТЦК та СП. Служив командиром 3-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону військової частини А4123.
У Переяславі військового знали всі волонтери, адже неодноразово допомагали зі зборами, передачею необхідних речей та продуктів харчування. Волонтерка Інна Марченко поділилася, що саме рік тому наприкінці грудня привозила на Курщину до військових допомогу з Переяслава. Тоді її також отримував земляк Юрій. “Юра радів, що саме Переяслав передав і привіз новорічну допомогу на передову. Боляче, як боляче втрачати своїх хлопців. Брате, ти приєднався до небесного війська, тепер і ти тримаєш небо над нами. Маю за честь бути побратимом, як ти казав…”, – написала вона у Facebook.
Церемонію відспівування за загиблим воїном провели у Храмі Воскресіння Христового. Ще об 11:00 біля нього зібралося близько двох сотень людей. Юрій Білецький мав багато друзів та знайомих, тож цього дня всі вони об’єдналися у скорботі. Приміщення храму було переповненим. Однокласники, побратими, близькі – всі приносили квіти з чорними стрічками, підходили до домовини і в храмі, і надворі. Кожен, хто прощався, відходив зі сльозами на очах.
Втрата чоловіка стала найтяжчим випробуванням для дружини Юрія Оксани. Разом вони виховували сина. У храмі жінка не стримувала ні сліз, ні емоцій, не відходила ні на крок від коханого. У захисника також залишилися мама, батько та молодший брат.
“Саме завдяки таким героям ми тримаємось. Завдяки тому вихованню, яке колись вклали їм їхні батьки. Такі, як Юрій, мали свої плани, амбіції, могли багато чого зробити для нас, для нашої землі, своєї родини, але ворог забрав їхнє життя. Ми повинні про це пам’ятати та не бути байдужими. Тепер він зверху буде споглядати і дивитися, як ми бережемо те, що він хотів зберегти”, – сказав один зі священнослужителів під час літургії.
Опісля військові винесли домовину з храму. На території храму та поза ним стало ще більше людей. Коли останні квіти лягли на катафалк, процесія рушила через центральну площу до Заальтицького кладовища. Біля святкової ялинки перехожі, схиляючи голови, ставали на коліна, у той час, коли портрет воїна разом із хрестом несли попереду.
Веселий, щирий, добрий та радісний – саме таким пам’ятають Юрія всі, з ким хоча б раз у житті йому доводилося спілкуватися. “Ніколи не відмовить, завжди привітається, життєрадісний такий”, – зі сльозами на очах кілька слів сказав сусід Юрія.
Поетеса із Переяслава Вікторія Шевель присвятила вірш Юрію Білецькому:
Ну, навіщо ж ти так?! У засніжений вибрався грудень…
Межі скромного світла свого перелітаєш життям…
Тишею вирію чорного рідним влігся на груди
І вічнеє горе несеться додому невороттям.
Дзеркала занавісив. Не склав лише совість і зброю.
От тільки надію стратили синові руки малі…
Йде, незрадлива землі, душа українська Героя
Богу доповісти про незламні бої на нулі.
Ну, навіщо ж ти так, Юрію?!
Нагадаємо, що 29 грудня у Переяславі попрощалися із військовим Денисом Лешкевичем. Деталі – тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
