У Переяславі провели в останню путь Івана Якименка. Він – колишній міський голова.
8 січня у Переяславі провели в останню путь колишнього міського голову, Почесного жителя Переяславської громади, краєзнавця, громадського та культурного діяча Івана Якименка. Він помер на 75-му році життя. До Свято-Успенського храму попрощатися з видатним переяславцем прийшло 250 людей. Про це повідомляє Інформатор.
Іван Якименко народився 8 вересня 1951 року в селі Положаї, що на Переяславщині (зараз Ташанська громада). Після закінчення середньої школи у 1968 році вступив на електроенергетичний факультет Київського політехнічного інституту.
Яким був у юні роки Іван Якименко, розповів його однокласник, переяславський поет та краєзнавець Олег Коломієць: “Ми познайомилися у піонерському таборі, коли мені було 12 років, а йому 11. Познайомив нас мій батько, який працював вчителем. А тоді у дев’ятому класі положаївці ходили разом до Ташанської школи, там ми здружилися ближче. Він був найкращий у алгебрі та геометрії. Ми всі у нього списували. Іван був старостою та душею класу. Ще тоді він вирізнявся розумом”.
Після здобуття освіти Іван Якименко працював на посадах інспектора енергонагляду, головного механіка фабрики художніх виробів імені Богдана Хмельницького, механіка виробничого комплексу №2 ВО “Київприлад”. Значну частину свого життя присвятив освітній сфері. Викладав спеціальні дисципліни, був майстром виробничого навчання та заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТУ-22.
Громадсько-політичне життя також було активним. У 1998-2006 роках Якименко був депутатом Переяслав-Хмельницької міської ради, а з 2006 по 2010 роки обіймав посаду міського голови. Тож цього дня весь храм був заповнений людьми, які знали та шанували особистість Івана Якименка, адже за його каденції колеги й містяни запам’ятали його як відповідального керівника та патріота міста. Віддати шану прийшли й представники місцевої влади. Чинний міський голова Вячеслав Саулко сказав:
– Іван Петрович був великою людиною. Останні роки моє життя було сповнене віри, надії та великої дружби з ним. Велика вдячність йому за ту роботу, яку він зробив для нашої громади. Він підтримував, був наставником та допомагав до останньої хвилини. Майже кожного дня приходив до мене та піклувався про кожну дію, яка робиться у громаді, давав гідні та практичні поради. Дуже підтримав, коли встановлювали пам’ятник Михайлу Сікорському. Він любив наше місто, але найбільше любив людей, родину, завжди про це наголошував. Ми завжди будемо пам’ятати всі великі справи, які він зробив.
І після завершення роботи на посаді міського голови Іван Якименко залишався активним у громадському житті. З 2016 року очолював громадську організацію “Відродження Переяслава”. Вагомим є його внесок у популяризацію історико-культурної спадщини Переяслава. Він був членом організаційних комітетів із відзначення 1100-річчя першої літописної згадки про місто у 2006-2007 роках, організаційного комітету Міжнародної наукової конференції “Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності і культури” (2007 р.), редакційної колегії наукового видання “Переяслав у віках”. Брав участь у роботі Всеукраїнського історико-культурологічного форуму “Сікорські читання”.
Іван Якименко також протягом життя підтримував Університет Григорія Сковороди в Переяславі та долучався до різних подій та ініціатив навчального закладу. А у жовтні 2025 року став одним із лауреатів премії імені Героя України Михайла Сікорського за вагомий внесок у розвиток музейної справи та збереження культурної спадщини.
“Іван Петрович був людиною виняткової принциповості, мудрості та небайдужості до долі рідного краю. За часів своєї каденції на посаді міського голови він незмінно надавав дієву підтримку університету, допомагаючи відстоювати наші позиції у земельних і господарських питаннях, зокрема на обласному рівні. Його зусилля сприяли збереженню та розвитку інфраструктури закладу, зміцненню його матеріальної бази. Протягом кількох десятиріч Іван Якименко був постійним і бажаним гостем на багатьох подіях університетського життя – наукових конференціях, краєзнавчих форумах, культурних заходах”, – зазначили у повідомленні університету.
У Івана Якименка залишилися дружина Надія, син Олександр, донька Оксана та внуки. Його троюрідна сестра Віра Осадча згадує про брата з теплом та сльозами на очах: “Він був доброзичливим, вірним, гарним сім’янином. У нього чудова родина, виростив дітей, шістьох онуків, всім приділяв увагу. Найголовніше – він умів тримати слово: навіть коли незнайомій людині щось пообіцяв, обов’язково зробить. Мені особисто дуже багато допоміг, коли телефонувала, він без питань відгукувався”.
Наприкінці літургійної служби у храмі один зі священнослужителів промовив: “Він був справжнім патріотом. Я застав його ще міським головою, і він завжди хотів відновлювати та відроджувати наше українське. Іван любив Україну, жив нею, дихав нею, любив землю, був працелюбним. Він народився у простому маленькому селі та хотів чогось досягнути, зробити для людей краще. Це була його земна мета. У якому б колективі він не був, його завжди пам’ятали лише з гарного боку”.
Після цього домовину винесли з храму, біля якого зібралося навіть більше людей, ніж було всередині. Присутні поклали до неї квіти і процесія рушила на Андрушівське кладовище.
Іван Якименко однозначно зробив вагомий внесок у розвиток та культуру Переяслава. Сприяв встановленню таких пам’ятних знаків та пам’ятників: “1100 річчя Першої літописної згадки про Переяслав” (2007); “Жертвам Голодомору 1932–1933 рр.” (2009); “Камені спотикання” (Жертвам нацизму) (2009); “Герою України Михайлу Івановичу Сікорському” (2023).
За свої справи, працю та свідому життєву позицію Іван Якименко відзначений багатьма нагородами:
- Почесним знаком Міністерства освіти України “Відмінник освіти України”;
- Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ-го ступеня;
- Орденом Святого Миколая Чудотворця;
- Медаллю “За сумлінну працю” Міністерства праці та соціальної політики України;
- Грамотою Кабінету Міністрів України;
- Подякою Президента України;
- “Почесною відзнакою Григорія Сковороди” ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет Григорія Сковороди”.
Нагадаємо, що 8 січня у Переяславі поховали старшого сержанта ЗСУ Вадима Білера. Деталі – тут.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше ексклюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
