“Синку, а як же я?”: у Переяславі попрощалися із 45-річним воїном Андрієм Матієнком

Малишко Яна

2 години ago

У Переяславі попрощалися із Андрієм Матієнком. Він загинув на війні.

24 квітня у Переяславі попрощалися із солдатом ЗСУ Андрієм Матієнком. Він загинув 21 листопада 2025 року поблизу населеного пункту Ставки Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Йому було 45 років. Поховали захисника на Ярмарковому кладовищі. Про це повідомляє Інформатор.

П’ять місяців рідні жили у невідомості – і лише цього дня місто змогло провести воїна Андрія в останню путь. Після прощання біля родинного дому відспівування відбулося у Храмі Воскресіння Христового. Там зібралися близько чотирьох десятків людей – рідні, друзі, знайомі та представники місцевої влади.

Від домовини не відходила згорьована мати захисника Варвара Василівна. Схиляючись над домовиною, вкритою синьо-жовтим прапором, вона крізь сльози промовляла: “Мій син – копія свого батька. Він служив Україні, а ворог забрав його в мене. Скільки ще матері будуть терпіти таке горе? Одні страждання, страждання… Синку, а як же я…?”

Андрій Матієнко народився 30 серпня 1980 року. У війську служив оператором безпілотних літальних апаратів у підрозділі ударних безпілотних авіаційних комплексів. Виконував бойові завдання на різних напрямках.

Після зникнення Андрія рідні не припиняли пошуків. Вони поширювали інформацію у спеціалізованих групах по пошуку військових та зверталися по допомогу. У захисника залишилися брат Анатолій, який нині також боронить Україну, та мати, яка до останнього сподівалася та чекала на повернення сина. Місяці невідомості стали для родини важким та тривалим випробуванням.

Лише декілька днів тому пані Варвара Василівна разом з іншими матерями безвісти зниклих воїнів, долучилася до Всеукраїнського флешмобу “Підтримай матір захисника”, який відбувся у місцевому закладі дошкільної освіти “Любавонька”. Колектив та вихованці садочку висловлювали жінкам, які чекають рідних, свою вдячність за силу і незламність, подарували малюнки, квіти та обійми на знак підтримки.

Тоді ж їй вручили іменний жетон сина, який вона повісили на Дерево Надії, яке нещодавно з’явилося у нашому місті, як символ, пам’яті, підтримки та віри для родин, що чекають на повернення своїх героїв. Тоді пані Варвара ще не знала, що зовсім скоро отримає страшну звістку… Стало відомо, що життя її сина обірвалося у листопаді минулого року на Донеччинні під час виконання бойового завдання по виявленню та знищенню сил противника.

Під час прощання у храмі священнослужитель звернувся до присутніх:

– Наші воїни щодня і щоночі твердо стоять на захисті держави. Вони не дозволяють ворогу зламати нас, зламати дух країни. Ми віримо, що правда і перемога буде за нами. Ми стоїмо на своїй українській землі за правду, за своїх людей, і Андрій так само захищав свій народ.

Після богослужіння траурна процесія рушила центральною площею міста на Ярмаркове кладовище. Прапори були опущені, а перехожі проводжали воїна в останню путь стоячи на колінах. Переяслав у скорботі попрощався із ще з одним захисником, який віддав життя за свободу та незалежність нашої України.