Продовження “Берліна” не виправдало очікувань фанатів. Про причини розчарування розповість наш журналіст.
15 травня 2026 року на екрани вийшов другий сезон серіалу “Берлін” – приквелу до культового “Паперового будинку”. Нові серії мали стати тим самим продовженням, якого так чекали фанати, але натомість залишили після себе чимало суперечливих вражень. Чому новий сезон радше розчарував, ніж захопив розповім у традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”.
Для того, щоб мати повноцінне уявлення про те, про що я говоритиму далі, варто спершу розповісти про моє знайомство з “Паперовим будинком” і про те, як я прийшов до перегляду “Берліна”. Перший сезон “Берліна” почав дивитися після закінчення “Паперового будинку”. Серіал мене справді затягнув і сильно запав у душу, тому після перегляду останньої серії з’явилося відчуття спустошення та сильне бажання побачити продовження. Саме тоді і дізнався про “Берлін”.
Цей серіал є приквелом до “Паперового будинку” й розповідає про життя Андреса де Фонольйоси на прізвисько Берлін до подій першого та другого сезонів оригінального серіалу. І тоді це був саме той ковток свіжого повітря – те продовження, якого мені так хотілося. Попри те, що це окремий серіал, через прив’язаність до персонажів ти все одно на підсвідомому рівні ототожнюєш Берліна з нового серіалу з тим самим героєм із “Паперового будинку”.
Перший сезон мені сподобався. Можливо, через те, що я ще перебував під сильними емоціями після перегляду оригінального серіалу й тому сприймав його з певною позитивною упередженістю. У будь-якому разі я залишився задоволеним і з нетерпінням чекав на продовження. Як тільки другий сезон вийшов на екрани в перші вихідні ми з дівчиною сіли його дивитися. Окремо не дивилися принципово – хотілося переглянути разом, як свого часу “Паперовий будинок” і перший сезон “Берліна”. Усі вісім серій ми подивилися трохи більше ніж за день. І що я можу сказати…
Почну відразу зі спойлеру по враженнях: я розчарований. Чим більше очікування – тим більшим може потім бути розчарування. Але тут навіть не в цьому справа. Я сідаю дивитись подібні фільми заради головної їх теми – пограбування.
Коли ж у сюжет про пограбування починають пхати геїв (привіт останнім сезонам “Паперового будинку”), надто багато любовних ліній, драм, сцен зрад та нескінченних романтичних переживань, перегляд замість задоволення починає викликати втому й небажання дивитися далі. Якесь просування ліберальної повісточки і деструктивних ідей. Виникає питання: що це за нормалізація зрад? Для чого? Кому на це цікаво дивитись і навіщо настільки сильно зміщувати акцент із креативного злочину та продуманих схем на особисті стосунки персонажів?
Коли я почав дивитися другий сезон, у мене склалося враження, ніби автори буквально зациклилися на темі зрад. Увесь серіал крутиться навколо того, хто кому зраджує, хто кого насправді любить і хто з ким має бути. Але я приходжу дивитися історію про пограбування, а не мелодрами. Напевно, чи не в кожній серії доводилося щось перемотувати, бо спостерігати за цими нескінченними “сентиментами” просто не було бажання, тимпаче з дівчиною. Звісно, я припускаю, що такі сюжетні лінії можуть бути частиною серіалу, але не в такій кількості. До речі, схожої думки дотримуються чимало людей і на іноземних форумах. То, можливо, і мені не здалося? Але це вже більше персональне.
Щодо основного – самого пограбування. У новому сезоні події зосереджені навколо Берліна і Даміана, які збирають команду в Парижі для сміливої операції – викрадення картини “Пані з горностаєм”, яку приписують Леонардо да Вінчі. Вони планують викрасти коштовності вартістю 44 мільйони євро всього за одну ніч. Деталі розкривати не буду, інакше зникне остання причина дивитися цей сезон.
Сама ідея непогана, є кілька сюжетних поворотів, яких я не очікував, але загалом чогось бракує. Складається враження, ніби Берлін у цьому сезоні втратив свою харизму – ту саму, за яку його так полюбили фанати “Паперового будинку” та першого сезону “Берліна”. Саме пограбування теж виглядає доволі примітивним. Усе відбувається надто гладко: майже немає серйозних проблем, напруги чи справжнього екшену. А саме цього й не вистачає. Через це перегляд місцями починає набридати. Знову ж таки, серіал значною мірою перетворили на романтичну драму, тоді як його головна основа – хитрі, нестандартні та фокусницькі рішення – відійшла далеко на другий план.
Тим, кому подобаються романтичні драми, можливо, цей сезон зайде. Але ті, хто прийшов за тими самими емоціями та напругою, які дарував “Паперовий будинок”, найімовірніше, залишаться розчарованими.
Нагадаємо, що минулого тижня у рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповіла про книгу “Харизмат. Pro domo sua”. Матеріал читайте тут.
Єгор Данильчев
Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
