Інформатор вихідного дня: у фільмі “Любить не любить” почуваєшся гостем крінжового весілля – і це подобається

“Любить не любить” – неоднозначний фільм. Чи варто його дивитися?

Якщо ви не любите фільмів зі стандартною сюжетною аркою і вам подобається поєднання жанрів у одній історії та її глибоке психологічне наповнення, “Любить не любить” (2026) від студії А24 маєте подивитись обов’язково. На перший погляд проста зав’язка стрічки зрештою приводить її до жорсткого та незручного завершення. Детальніше розповідаю про це у рубриці “Інформатор вихідного дня”.

У фільмі “Любить не любить” йдеться про пару, яка готується до весілля. Закохані пишуть свої весільні промови і водночас повертають глядача до свого знайомства та найкращих моментів у стосунках. Із перших хвилин здається, що перед нами ідеальна пара – Чарлі та Емма мають спільні захоплення, у обох особливе почуття гумору, вони підходять одне одному в сексуальному плані. Проте який сенс знімати фільм, у якому не було би проблематики?

Оскільки навіть у трейлері не показують, що саме похитнуло стосунки та поставило під загрозу весілля Чарлі та Емми, то і я цього прямо говорити не буду. Лише зазначу, що хлопець дізнався про минуле своєї нареченої дещо таке, що змінило його ставлення. Зізнаюсь, що під час перегляду ставив себе на його місце і ніяк не бачив у тому, що він дізнався, аж такої проблеми, через яку можна було би скасувати весілля. І основне для мене те, що сталося це, коли Еммі було 15 (та, власне, там і не сталося нічого), а люди змінюються, і вона, здається, змінилася точно.

В оригіналі цей фільм називається “The Drama”, і ця назва значно доречніша, ніж українська адаптація. Герої розігнали драму із того, що, по суті, тут і зараз уже не має значення. І при цьому всі (і Чарлі, і його друзі) почали поводитись так, наче самі святі й ніколи не помилялися. Це, мабуть, бісило найбільше. Може здатися, що я стаю на захист Емми й вона за сюжетом була абсолютною жертвою. Це не так. Переконаний, що багато хто вважатиме її мало не монстром, а у США, де описана у фільмі проблема є значно чутливішою, ніж в Україні, – й поготів.

Святих у цьому фільмі немає – як і у житті. Коли у своїх оглядах використовую фразу “як у житті”, то відразу можу зробити висновок, що стрічка вартісна. Це точно не те, що хочеться переглядати знову і знову, це не для всіх, моментами стає нудно (я, скажімо, додивився її за два рази й часом відволікався на телефон). Але водночас від А24 не слід очікувати чогось простого та шаблонного. Над “Любить не любить” хочеться подумати, його хочеться з кимось обговорити, він змушує оцінити не так героїв, як самого себе у ставленні до описаної ситуації.

Якщо ви справді зможете проникнутися фільмом, то із кожною хвилиною вам ставатиме все більш незручно. Скоріше за все, ви відчуватимете те, що міленіали називають іспанським соромом, а зумери – крінжем. Поведінка персонажів ставатиме все більш дивною, а можливо, деінде навіть гіперболізовано неадекватною. Однак навіть у таких випадках не припиняєш вірити в історію. І попри нешаблонність стрічки, апогей все-таки буде – на весіллі, коли лунатимуть ті самі промови, які наречені готували на початку. Тут уже ніби почуваєшся одним із гостей, якому хочеться тихенько вислизнути із-за столу й втекти якомога далі.

Круто, що головні ролі виконали суперзірки Зендея та Роберт Паттінсон. Завдяки ним це досить нішеве кіно мало би зацікавити значно більше людей. Та й зіграли вони шедеврально. Паттінсон уже давно переріс рівень підмороженого Едварда із “Сутінок” і став різноплановим якісним актором, одним із найзатребуваніших у світі. А Зендея – це просто Зендея, без зайвих слів, королева.

Тож, як підсумок, переглянути “Любить не любить” раджу. Але також зовсім не здивуюся, якщо багатьом це не сподобається.

Нагадаємо, що минулого тижня у рубриці “Інформатор вихідного дня” наш журналіст розповідав про фільм “Шість демонів Емілі Роуз”. Матеріал читайте тут.

Віталій Усик

Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.