На Переяславщині попрощалися із воїном Григорієм Ребченком. Він помер від серцевої недостатності.
31 липня у Пристромах (Студениківська ТГ) попрощалися із військовим ЗСУ Григорієм Ребченком. Він помер 22 липня у госпіталі Запоріжжя від гострої серцевої недостатності. Йому було 49 років. Поховали захисника на місцевому кладовищі. Про це повідомили на Facebook-сторінці Студениківської громади, передає Інформатор.
Григорій Ребченко народився 25 жовтня 1976 року в селі Ново-Петрівка Снігурівського району Миколаївської області у багатодітній родині. Він був наймолодшою дитиною серед шістьох дітей. Сьогодні з великої родини живими залишилися лише дві сестри – Віта та Анна.
Дитинство Григорія було непростим. Родина жила скромно, часто змінювала місце проживання, переїжджаючи між Миколаївською, Херсонською та Київською областями. Після аварії на Чорнобильській АЕС сім’я була змушена залишити свій дім і переїхати до села Пристроми. Нове житло потребувало ремонту, тож після закінчення дев’яти класів Григорій залишив навчання, щоб допомагати батькам. Працював у колгоспі.
У громаді зазначають, що попри відсутність професійної освіти, він мав неабиякий хист до будь-якої справи. Самостійно опанував професію електрика, добре розумівся на будівництві й працював у будівельних бригадах на Київщині, де разом із колегами звів не один будинок.
Після служби в армії Григорій одружився. У шлюбі з Тамарою народилися син В’ячеслав і донька Анастасія. Згодом подружжя розлучилося.
21 серпня 2024 року Григорія призвали до лав Збройних Сил України першим відділом Броварського районного ТЦК та СП Київської області. Він служив номером обслуги першого мінометного взводу мінометної батареї першого аеромобільного батальйону військової частини А4350. На фронті отримав позивний “Борсук”. Саме там, згадують рідні, він знайшов справжнє покликання – захищати своїх побратимів і виконувати військовий обов’язок.
Григорій воював на Запорізькому напрямку, під Дніпром та Кураховим. За мужність і службу був нагороджений чотирма бойовими нагородами. Водночас отримані поранення й перенесені травми серйозно підірвали його здоров’я.
За словами побратимів, Григорій завжди йшов туди, де було найважче, “ліз у саме пекло, так ніби мав сотню життів”. Навіть поранений допомагав іншим, витягував військових із-під вогню й не залишав товаришів. Саме тому вони називали його не просто братом, а рятівником.
Сестра Віта розповідає, що вони спілкувалися майже щовечора. Брат обіцяв круто змінити своє життя після війни та завжди намагався її заспокоїти. “Не переживай, я живучий, я виживу, я ж “Борсук”. Якщо щось недобре – я в нірку”, – жартував він. Втім, як згадують рідні, сам він ніколи не ховався від небезпеки.
Одного разу рідні втратили з ним зв’язок майже на три місяці. Вони вже почали звертатися до різних установ, шукаючи його серед зниклих безвісти. Згодом Григорій сам вийшов на зв’язок. Виявилося, що після запеклих боїв він отримав важке поранення та проходив лікування в госпіталі.
Голова Студениківської громади Марія Лях висловила співчуття родині та зазначила, що громада втратила справжнього Героя:
“У небі побільшало ще на одного Ангела, ще більше болю додалося нашій громаді. Неймовірний сум для рідних і близьких. Людина – це цілий світ, світ переживань і почуттів, світ любові й жертовності. Усім своїм бойовим шляхом він підтвердив це, поставивши служіння людям і побратимам вище за особисту безпеку. Ми пам’ятатимемо Григорія Ребченка завжди. У когорті славних синів України додався ще один Герой. Нехай світлою буде його небесна дорога, а дітям і родині Звитяжця – сили та терпіння”.
Нагадаємо, що вранці 31 липня росіяни атакували Київщину ударними безпілотниками. Про наслідки читайте тут.
Фото: Facebook-сторінка Студениківської громади
Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
