ЖИТТЯ

Як галявина, де паслися кози, стала головною спортивною ареною Переяслава: історія та сучасність стадіону імені Валерія Лобановського

Опубліковано 03.09.2026

Історія стадіону імені Валерія Лобановського в Переяславі. Як було спочатку та що змінилось за останні роки?

Зараз стадіон імені Валерія Лобановського є головною спортивною ареною Переяслава, де тренуються спортсмени, проходять футбольні матчі, легкоатлетичні змагання та міські заходи. Та мало хто знає, що його історія розпочиналася зовсім не зі спортивних рекордів, а з багаторічної боротьби громади за власний стадіон. Про те, у якому зараз стані стадіон, чи планують реорганізацію та масштабування, а також скільки грошей кожного року міська рада витрачає на його утримання, розповідає Інформатор.

Спорт у Переяславі починався із Кожум’яки

Переяславська краєзнавиця та історикиня Людмила Набок, якій цьогоріч присвоїли звання “Почесний житель Переяславської громади”, поділилася власним дослідженням про створення та розвиток стадіону в Переяславі.

***

До 1950-х років спеціального стадіону в місті не існувало. Проте це зовсім не означає, що переяславці не займалися спортом. Навпаки – спортивні традиції тут мають багатовікову історію.

Ще з давньоруських часів історичні літописи зберегли згадку про легендарного Івана Кожум’яку, жителя Заальтиці. За переказами, він підняв над собою страшного печеніга й ударив ним об землю, розривав сирі волові шкури, підіймав бика та голою рукою рвав у нього м’язи. Сучасною мовою його можна було б назвати справжнім важкоатлетом.

Не можна не згадати й одну з улюблених розваг переяславців – кулачні бої, які можна вважати своєрідним прообразом сучасного боксу. Цей вид змагань був поширений у Переяславі до середини 20 століття. Особливо цікаво, що традиційні поєдинки “стінка на стінку” відбувалися між жителями Заальтиці та Спащини на лівому березі річки Альта.

Саме на цьому місці ще з 18 століття місцева молодь грала у народні спортивні ігри – “гілку”, “високий дуб”, “матку”, “чортючку”, “кашу”, “пічки”. Зараз складно знайти їм точний аналог, адже їхні правила поєднували елементи бейсболу, регбі, крикету та городків. З 19 століття і до 1930-х років на Альтицькому лузі також проводилися міські стрілково-стендові змагання.

СПОРТом займалися де заманеться

Попри любов переяславців до спорту, спеціальної спортивної споруди в місті тривалий час не було. Змагання з ігрових видів спорту проходили у спортивних залах гімназій та на пришкільних майданчиках. Після Другої світової війни молодь уподобала майдан біля Успенської церкви, де нині майдан Княжий двір. Там грали у волейбол і баскетбол, складали нормативи з кросу.

Футбольними полями служили луки Трубежа біля шлюзу та на кутку Лагері. Підварські хлопці ганяли м’яча просто на шляху біля кладовища, а молодь Спащини виходила грати на стару Альтицьку леваду. Саме цю територію згодом і вирішили відвести під будівництво майбутнього міського стадіону.

“На папері” – стадіон, а на ділі – пасовище

У 1953 році виконком міської ради ухвалив рішення відвести земельну ділянку площею 30 тисяч кв. метрів під будівництво стадіону на тодішній вулиці Червоноармійській (нині – вулиця Грушевського). Вулиці Спортивної тоді ще не існувало, а ділянка межувала з подвір’ям ветеринарної бактеріологічної лабораторії (нині там розташовані приватні квартири).

Втім, стадіон існував лише на папері. Насправді всі спортивні змагання й спартакіади продовжували проводити в Лагерях, а на території майбутнього спортивного об’єкта випасали худобу. Поміж реп’яхів вільно блукали кози, які поступово почали вважати цю місцевість своєю законною територією.

Так тривало до 1956 року. Кози розплодилися настільки, що остаточно “привласнили” собі майбутній стадіон. Саме тоді молодь міста поставила перед районним комітетом фізичної культури і спорту та районним комітетом добровільного сільського спортивного товариства “Колгоспник” принципове запитання: “Це стадіон чи випас для худоби?”

Навесні 1956 року розпочалися перші роботи. Молодь розчистила територію, підготувала спортивні майданчики, висадила дерева та засіяла траву. Міські організації надали транспорт для завезення торфу на футбольне поле. Проте й цього разу справа просувалася непросто. Купи торфу пролежали до літа і були розтягнуті жителями міста. Не залишилися осторонь і кози – вони згризли майже половину молодих дерев. Однак молоді переяславці не поступилися.

Критика влади подіяла

У січні 1957 року на VI районній конференції Добровільного сільського спортивного товариства “Колгоспник” учасники гостро розкритикували керівництво товариства та представників влади за затягування будівництва стадіону. Остаточне вирішення питання тривало майже до листопада. Лише 28 листопада 1957 року виконком міської ради повторно ухвалив рішення №176 про виділення земельної ділянки під будівництво стадіону.

Цього разу її площа вже становила 45 тисяч 680 квадратних метрів. Одночасно завідувача відділу фізичної культури і спорту зобов’язали до 15 грудня 1957 року оформити всю необхідну документацію спільно з міськкомунгоспом та бюро технічної інвентаризації. Уже в 1958 році стадіон розпочав свою роботу.

На новому стадіоні регулярно проводилися міські та навіть зональні спортивні змагання з ігрових видів спорту. Також тут обладнали тир. На початку 1960-х років відбувалися футбольні матчі між командами швейників, зв’язківців, медиків, меліораторів і механізаторів. До Переяслава приїжджали команди з Борисполя, Києва, Біличів, Фастова та Білої Церкви.

Та навіть після відкриття стадіону боротьба з домашньою худобою не припинилася. У перервах між спортивними баталіями на полі нерідко відбувалися справжні “кориди” зі свійськими козами та коровами. Перед кожним футбольним матчем спортсменам доводилося прибирати з поля залишені ними “органічні міни”.

Саме тому первинні спортивні товариства вирішили впорядкувати територію та збудувати навколо стадіону огорожу. У 1965-1966 роках методом народної будови за ініціативи швейної фабрики, Рембуду №3 та комбінату комунальних підприємств споруджено огорожу. Для глядачів встановили лавки та облаштували водопровід. Будівництво вимагало значних коштів. Лише огорожа та лавки обійшлися у п’ять тисяч карбованців, тир коштував три тисячі, а водопровід – дві тисячі.

Саме після цього про переяславський стадіон почали говорити далеко за межами району. Тут дедалі частіше проходили районні, обласні та навіть республіканські спортивні змагання.

РЕКОНСТРУКЦІЯ та НАРОДЖЕННЯ “МЕЛІАТОРА”

Проте з роками стадіон поступово занепадав. Почали зникати лавки, дошки з огорожі, ворота, і зрештою у 1973 році територію знову “захопили” кози та коні. Втім, “господарювали” вони недовго.

Міністерство меліорації і водного господарства УРСР виділило кошти на масштабну реконструкцію. Уже в 1976 році на оновленому стадіоні відбулася Перша республіканська спартакіада колективів фізичної культури Міністерства меліорації і водного господарства УРСР з багатоборства комплексу “Готовий до праці і оборони”. Саме тоді стадіон, розрахований на п’ять тисяч місць, отримав свою першу офіційну назву – “Меліоратор”.

Збудували двоповерхову цегляну адміністративну будівлю для Добровільного спортивного товариства “Колос”. У ній розмістилися адміністративний кабінет, тренерська кімната, приміщення для занять окремими видами спорту та роздягальні. Поруч із головною трибуною облаштували земляні амфітеатри з лавками для глядачів.

НАЙМАСШТАБНІШЕ ОНОВЛЕННЯ

По-справжньому грандіозна реконструкція стадіону “Меліоратор” відбулася у жовтні 1985-го – травні 1986-го за ініціативи 47 підприємств, організацій і господарств міста.

Працівники ПМК-14 звели кам’яну стіну головного входу та спорудили кам’яні сходи від вулиці Богдана Хмельницького до вулиці Ковальської. Шляховики заасфальтували дорогу до стадіону. Працівники шляхового ремонтно-будівельного управління проклали ливневу каналізацію, а будівельники ПМК-166 виконали дренаж футбольного поля.

Механізатори радгоспу “Переяславський” провели дискування та боронування поля. Рибколгосп “Перемога”, Райсільгоспхімія і дільниця Київського спеціалізованого управління екскавації завезли землю, торфокришку, пісок та інші необхідні матеріали й виконали планування території. Працівники районного вузла зв’язку проклали нові лінії зв’язку.

БМУ-7 доставило й уклало бетонні блоки для стрілецького тиру та трибун на протилежному боці центральної трибуни. Будівельники ПМК-2 виготовили металеві опори для освітлення, а працівники електромереж змонтували прожектори. На АТП-31041, у Райсільгосптехніці та на головному підприємстві виробничого швейного об’єднання “Спецодяг” виготовили нову огорожу.

Вперше на стадіоні облаштували хокейну коробку, де взимку заливали льодову арену. Поруч встановили металеву трибуну. У літній період цей майданчик використовували для гри у баскетбол та волейбол. Бігові доріжки, сектори та спортивні майданчики отримали нове спеціальне асфальтове покриття.

Відтоді кози остаточно залишили територію стадіону.

ВІД “МЕЛІАТОРА” ДО СТАДІОНУ ІМЕНІ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО

Після реконструкції стадіон зажив повноцінним спортивним життям. Тут проводили спартакіади первинних спортивних товариств, а нині тренуються й змагаються футболісти, легкоатлети, велосипедисти та важкоатлети.

Рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради від 28 грудня 2000 року стадіон був переданий із комунальної власності району до комунальної власності міста. У жовтні 2002 року міська рада ухвалила рішення присвоїти стадіону ім’я всесвітньо відомого футболіста та тренера, Героя України Валерія Лобановського.

У квітні 2012 року створили комунальний заклад “Спортивно-оздоровчий комплекс “Стадіон імені Валерія Лобановського” та затвердили його статут. Уперше за всю історію існування стадіон отримав відповідальну посадову особу – директора. Ним став Володимир Михайловський, який очолює стадіон дотепер.

Черговий етап оновлення спортивного комплексу відбувся у 2017 році. Впорядкували бігові доріжки та облаштували оздоровчі майданчики.

Зараз стадіон не відповідає вимогам безпеки

У якому стані зараз перебуває головний стадіон міста, як його доглядають, чи проводили ремонтні/реконструкційні роботи протягом останніх 6 років, які проєкти розвитку та масштабування планують, Інформатор поцікавився у міській раді Переяслава. 31 серпня 2026 року отримав відповідь на запит за підписом заступниці міського голови Оксани Степаненко.

За даними міськради, на балансі комунального закладу “Спортивно-оздоровчий комплекс “Стадіон імені Валерія Лобановського” Переяславської міської ради” перебуває цілісний майновий комплекс, до складу якого входять адміністративне приміщення, тир, склади та вбиральня. Загальна площа території стадіону становить 3,724 га. Футбольне поле займає 0,756 га, а площа глядацьких трибун – 867,6 кв. метра.

Як відповіли у міськраді, міський стадіон нині перебуває у задовільному стані, однак потребує капітального ремонту. Водночас технічне обстеження споруд стадіону протягом останніх років не проводилося. При цьому, за словами Степаненко, він зараз не відповідає вимогам безпеки для проведення спортивно-масових заходів через те, що не має бомбосховища.

Попри це, стадіон продовжує використовуватися для спортивної діяльності. Тут регулярно проводять тренування та змагання з футболу, легкої атлетики та воркауту. Загалом протягом року на території стадіону проводять близько 60-70 спортивно-масових заходів.

Читайте також: Остап Сіп побував на понад двохсот стадіонах: чим йому сподобалась арена у Переяславі

На утримання щороку потрібно близько мільйона

Згідно з відповіддю міськради, окремих ремонтних, реконструкційних, будівельних чи відновлювальних робіт на стадіоні з 2020-го по 2026 рік не проводили. Водночас щороку з бюджету Переяславської громади виділяли гроші на його утримання.

у 2020 році на ці потреби спрямували 797 тисяч 739 гривень 82 копійки;
2021 рік – 1 мільйон 103 тисячі 202 гривні 12 копійок;
2022 рік – 1 мільйон 043 тисячі 161 гривня 51 копійка;
2023 рік – 1 мільйон 292 тисячі 762 гривні 71 копійка;
2024 рік – 1 мільйон 447 тисяч 897 гривень 1 копійка;
2025 рік – 1 мільйон 655 тисяч 159 гривень 76 копійок;
2026 рік – 959 тисяч 184 тисячі 87 гривень.

У 2024 році на території стадіону встановили тренажерне обладнання в межах грантової програми. Вартість його становила 12 тисяч доларів.

Об’єктами, які зараз потребують першочергового ремонту або реконструкції міська рада вважає глядацькі місця, футбольне поле та бігові доріжки. Водночас про конкретні ремонтні роботи найближчим часом наразі не заявляють. Хіба що одним із запланованих кроків є збільшення видатків на утримання стадіону у 2027 році.

Щодо комплексного розвитку та концепції території, міська рада посилається на містобудівну документацію, затверджену рішенням Переяславської міської ради від 22 липня 2021 року – “Детальний план території частини міста Переяслав, розташованої в межах вул. Спортивна, Шкільна та річки Альта”.

Спорткомплекс – у пріоритеті?

Водночас із питанням утримання самого стадіону розглядається можливість розвитку спортивної інфраструктури на прилеглій території. Зокрема, йдеться про створення сучасного спортивно-оздоровчого комплексу. Для реалізації цього проєкту земельну ділянку площею 2,5 га, що розташовується біля стадіону на місці “інтернатівського” саду, передали в оренду. За результатами земельного аукціону, який відбувся 29 вересня 2025 року, Переяславська міська рада 17 жовтня 2025-го на 15 років уклала договір оренди землі з ТОВ “Реабілітаційний центр “Спорт для життя”.

Читайте також: Хто будуватиме спорткомплекс у Переяславі та яким він має бути: дізнавався Інформатор

У межах проєкту планують створити спортивно-оздоровчий комплекс із широким переліком напрямів. Серед них – басейн, майданчики та зали для баскетболу, волейболу, футзалу, гандболу, боксу, боротьби, фітнесу, кульової стрільби, а також приміщення для проведення конференцій і медичного обстеження відвідувачів.

Окремий напрям проєкту – реабілітація. Передбачають басейн із можливістю встановлення підйомників для проведення реабілітаційних занять людей із захворюваннями опорно-рухового апарату, зокрема ветеранів війни та учасників бойових дій. Також планують облаштувати приміщення для реабілітації дітей із порушеннями опорно-рухового апарату.

8 квітня 2026 року ТОВ “Реабілітаційний центр “Спорт для життя” отримало містобудівні умови та обмеження для проєктування нового спортивно-оздоровчого комплексу “Центр рекреації та спорту Переяслав-Н2О”.

За інформацією міської ради, угоди щодо реалізації проєкту укладаються безпосередньо між орендарем земельної ділянки та виконавцями проєктних робіт. Попередньо, вже виконали геологічні та геодезичні роботи, зокрема топографічну зйомку масштабу 1:500. Тож тепер орендар земельної ділянки зможе звернутися до Державної інспекції архітектури та містобудування України для отримання дозволу на будівництво комплексу.

Отже, зараз стадіон імені Валерія Лобановського в Переяславі продовжує виконувати свою основну функцію – тут проводять тренування, змагання та спортивно-масові заходи. Водночас сам об’єкт потребує капітального ремонту, технічного обстеження та вирішення питання безпеки. А тим часом поруч може вирости новий сучасний спорткомплекс, якщо плани справді втілять у життя.