Чому в Переяславі День міста відзначають саме у вересні та чи варто змінювати дату святкування: дослідження Людмили Набок

День міста Переяслав. Як усе починалося та чому дата стала предметом дискусій?

Цьогоріч Переяслав святкує День міста у суботу, 19 вересня. Проте понад сто років тому, уперше Переяслав відзначав не День міста у сучасному розумінні, а свій тисячолітній ювілей. Було це у 1907 році. Тоді до міста з’їхалися численні гості, відбулися урочисті богослужіння, засідання міської думи, хресна хода, святкові обіди та гуляння. Водночас ювілейне святкування не обійшлося без політичних подій і арештів.

Але чому саме 1907 рік визначили роком тисячоліття Переяслава? І як сталося, що місто, яке на той час було економічно небагатим, взялося за організацію масштабного ювілею? Та коли насправді потрібно відзначати День міста Переяслав? Про це розповіла місцева краєзнавиця та історикиня, Почесна жителька Переяславської громади Людмила Набок, передає Інформатор.

ЯК ПЕРЕЯСЛАВ ВИЗНАЧИВ СВОЮ ТИСЯЧОЛІТНЮ ІСТОРІЮ?

“В одному з закутків Полтавської губернії, в стороні від Дніпра знайшло притулок невеличке і занепале містечко Переяслав. Але це невеличке містечко має дуже велике минуле, настільки велике, що навіть дивно вимовити цифру років, які вже прожиті ним на білому світі: тисяча літ! … Навіть Москва … налічує від роду менше 800 літ… І лише Київ, що випливає золотими главами своїх монастирів зі щільного туману сивої давнини, а також ще дуже мало міст можуть посперечатися з цього приводу з повітовим містом Полтавської губернії…”. Так у 1907 році спеціальний кореспондент журналу “Нива” розпочав свою статтю про ювілей Переяслава.

Автор, вживаючи дещо зневажливі епітети щодо тогочасного стану міста, водночас щиро дивувався його величній історії. Історія визначила для Переяслава значно масштабніший статус, ніж той, який місто мало на початку ХХ століття. Почалося все з невеликої замітки в журналі “Новое время” від 9 лютого 1894 року. У ній розповідалося про ювілей генерал-лейтенанта Олександра Савельєва. У своїй подячній промові він зауважив, що 1893 рік мав би бути відзначений святкуванням 900-річчя Переяслава Полтавської губернії. Ця репліка привернула увагу дослідника історії Андрія Володимировича Стороженка. Він розпочав пошуки перших історичних згадок про давні українські міста, зокрема й про Переяслав.

До 1900 року Стороженко вивчив давньоруські літописи, а також праці істориків, у яких досліджувалися оригінальність та можливі фальсифікації літописних текстів. У результаті дослідник дійшов висновку, що Переяслав мав би відзначати у 1907 році тисячу років від своєї першої літописної згадки – походу князя Олега на Царгород, а не від 993 року, коли, за легендою, місто наказав заснувати святий рівноапостольний князь Володимир. Свої міркування Андрій Стороженко опублікував у 1900 році в статті “Какой юбилей предстоит праздновать г. Переяславу?”. У цій же праці він запропонував відзначати ювілей 15 серпня, у день Успіння Богородиці. Однак питання ще не було остаточно закритим.

ДИСКУСІЇ СЕРЕД ІСТОРИКІВ

Майже відразу після створення Полтавської ученої архівної комісії у жовтні 1903 року, 21 березня 1904-го, член комісії Л. В. Падалка запропонував взяти участь у святкуванні тисячоліття Переяслава. Комісія відклала розгляд питання до травня. 24 травня того ж року на засіданні відбулося бурхливе обговорення через різні тлумачення історичних джерел членами комісії.

Зрештою вирішили звернутися до Київського історичного товариства Нестора Літописця з проханням розглянути питання та встановити рік, коли місто мало відзначати своє тисячоліття. Товариство протягом року вивчало це питання. 22 травня 1905 року, посилаючись на дослідження П. В. Голубовського, воно погодилося з його аргументацією: саме 1907 рік є найкращим і найбільш обґрунтованим моментом для святкування тисячолітньої діяльності Переяслава на історичній сцені.

Таким чином у 1905 році історики визначилися з роком першої літописної згадки про місто. А ось питання, чи варто влаштовувати святкування, вже залежало від міської влади.

ПЕРШИЙ ЮВІЛЕЙ ПЕРЕЯСЛАВА

Ініціатором проведення святкування став гласний міської думи, заступник міського голови Яків Пилипович Совачов. На засіданні думи 15 травня 1906 року він подав пропозицію відзначити рідкісну та знаменну подію. Члени думи відразу створили спеціальну комісію, яка мала розробити програму та визначитися з днем святкування. Якщо рік уже був встановлений істориками, то щодо конкретної дати існували різні пропозиції. Зрештою комісія обрала 15 липня – день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира, якого вважали відновником і розбудовником укріплень Переяслава.

До програми святкування увійшли:

• урочистий молебень;
• екстрене засідання міської думи;
• видання друкованої брошури з історії Переяслава;
• відкриття народної початкової школи;
• встановлення пам’ятника на честь тисячоліття міста.

З пропозиціями про спільне святкування та матеріальні витрати міська дума звернулася до земського зібрання. Члени земства прихильно поставилися до ідеї святкування, однак вважали встановлення пам’ятника марнотратством. На їхню думку, значно важливішим було будівництво народного дому з бібліотекою. Його, до слова, збудували лише у 1910 році.

ЮВІЛЕЙ, ЯКИЙ НЕ ОБІЙШОВСЯ БЕЗ ПОЛІТИКИ

Напередодні дня святого Володимира, 14 липня 1907 року, до Переяслава почали з’їжджатися численні гості: духовенство, кореспонденти, губернські військові та цивільні чиновники. 15 липня відбулися молебні в Успенській церкві та на площі, хресна хода, екстрене засідання міської думи, урочисті обіди на території монастиря для простого люду та в семінарії – для гостей. Увечері в міському саду були гуляння у супроводі військового духового оркестру. Однак переяславці не були б собою, якби навіть у такий знаменний день не заявили про свої політичні настрої.

Напередодні святкування в центрі міста під керівництвом сестри голови Петербурзької ради робітничих депутатів Хрустальова-Носаря зібралося понад сто молодих людей. Щойно учасники мітингу почали виголошувати ідеї соціал-демократичної робітничої партії, як на площу верхи увірвався загін донських козаків. Учасників мітингу заарештували та доправили до в’язниці. Величезний натовп переяславців супроводжував їх протягом усього шляху. Після цього святкування продовжилося за запланованою програмою.

ВІД ЮВІЛЕЮ ДО ТРАДИЦІЙНОГО ДНЯ МІСТА

Після 1907 року Переяслав гучно відзначав різні події, але власного Дня міста тривалий час не мав. Лише у 1986 році, за пропозицією нової завідувачки відділу культури Г. І. Глушко, відбулося свято міста Переяслав-Хмельницький. Його головною концепцією стало висвітлення давності історичного життя міста.

Пропонували різні дати проведення – 24 липня, 3 серпня. Зрештою визначили 21 вересня. Цю дату вважали найбільш комфортною: навчальний рік уже розпочинався, а відпускний сезон завершувався. Крім того, її приурочили до днів визволення міста від німецько-фашистських загарбників. Місцем проведення стала площа Богдана Хмельницького (центральна площа).

До програми увійшли виступи художніх колективів міста, марші спортивних секцій і клубів, інсценізації літописних подій, пов’язаних з історією Переяслава, пошанування ветеранів праці та Другої світової війни, віншування подружніх пар, історико-документальні виставки, виставки квітів і дитячих малюнків.

Свято настільки сподобалося містянам, що його внесли до переліку щорічних заходів. З кожним роком воно ставало масштабнішим. До програми додалися виставки продукції місцевих підприємств, ярмарки народної творчості та книжкові, спортивні естафети.

ПІСНІ ПРО ПЕРЕЯСЛАВ

День міста сприяв і розвитку музичної культури, зокрема появі пісень, присвячених Переяславу. Уже в 1987 році до Дня міста міська рада вперше замовила пісню про Переяслав на слова А. Драгомирецького та музику В. Міщенка. Кілька років поспіль саме нею розпочинали святкові заходи.

До 2003 року з’явилося ще кілька пісень, присвячених Переяславу, які вперше звучали саме на День міста. Серед їхніх авторів – О. Демиденко, В. Кас’янов, О. Матвієнко, О. Гриценко, П. Ярмоленко, М. Губар та Г. Кутас.

А у 2009 році сесія міської ради затвердила славень Переяслава – музику П. Мрежука на слова О. Демиденка. У 2020 році до нього внесли зміни. Саме цей твір і зараз є офіційною музичною візитівкою міста.

1. Де священний наш край український
В повній чаші кохання й добра,
Мов козак, Переяслав-Хмельницький
Став над вічністю біля Дніпра.
Тут історія списи ламала,
І святила козацькі шаблі,
Переяславську Раду скликала
І несла Вам зірки на чолі…

Приспів: Переяславе! Ти – наша гордість!
Славне місто музейних святинь!
Історична літописна повість
Всіх князів і козацьких родин!
Переяславе сонячновесний!
Б’є у дзвін кожна церква й майдан
Дай нам сил, мов Господь наш небесний,
Підніми булаву як Богдан!

2. Відійшли ті часи у минуле,
Де колись проливалася кров.
Світле щастя в душі спалахнуло,
Розспівалася в грудях любов!
Так шануймо цю землю, краяни,
Де родилися ми і батьки.
Хай красою і цвітом не в’яне,
І живе Переяслав віки!

ЧИ ВАРТО ЗМІНИТИ ДАТУ ДНЯ МІСТА?

Святкування Дня міста міцно увійшло до традицій і стало одним із улюблених свят переяславців. Ми звикли, що його відзначають у третю суботу вересня, тобто має “перехідну” дату. Безперечно, цей час зручний з огляду на кліматичні та туристичні умови. Проте дата пов’язана з подіями, які називали визволенням міста від нацистських загарбників.

Зараз, у роки повномасштабної війни за незалежність України, це питання набуває нового звучання. Як зазначає дослідниця Людмила Набок, у 1943 році до міста прийшла не українська влада – один окупаційний режим змінив інший. Незалежність і справжнє визволення відбулося у 1991 році, тоді як у 1943-му йшлося саме про вигнання окупаційних німецьких військ.

Подібні вигнання загарбників відбувалися в історії Переяслава неодноразово – у 993-му, 1630-му, 1648-му та 1918 роках. Водночас історія міста має й інші знакові дати. Зокрема, 20 лютого 1054 року князь Всеволод Ярославич став першим удільним переяславським князем. Відтоді Переяслав був самостійним князівським містом до 1239 року, коли його знищили війська хана Батия.

Ще одна важлива дата – 18 квітня 1185 року, – коли князя Володимира Глібовича поховали у Михайлівському соборі Переяслава. Саме в цьому літописному контексті вперше згадується назва “Україна” як державна територія.

Є в історії міста й дві інші точні дати. 6 березня 1585 року польський король Стефан Баторій надав Костянтину Острозькому право володіти Переяславом – “городищем, местцем пустым, називаемым Переяслав”. Разом із грамотою місто отримало Магдебурзьке право та герб.

13 листопада 1975 року Переяславу надали статус міста обласного підпорядкування. Водночас, як зауважують дослідники, до цього моменту місто вже було адміністративно-територіальним центром.

Краєзнавиця розповідає, що ще одним можливим варіантом може стати “церковний” підхід – день святого Володимира, пам’ять якого відзначають 15 липня. Адже саме цього дня Переяслав уперше святкував своє тисячоліття.

Як зазначає Людмила Набок, питання нової дати Дня міста можна і потрібно обговорювати. Адже Переяслав із понад 1100-річною історією не обов’язково має бути назавжди прив’язаний до подій 80-річної давнини.

“Дискусія про визначення дати проведення Дня міста має бути проведена тільки після перемоги над рашистами і за участю воїнів-захисників нашої незалежності, нашого життя”, – наголосила краєзнавиця.

Нагадаємо, що раніше ми розповідали історію стадіону в Переяславі. Читайте її тут.

Фото: чорно-білі – Ольшанський (1907 рік); кольорові – В. Набок (2004 та 2007 рік)

Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.