“Ми тут наче під мікроскопом”: Тетяна Гич – про роботу в міськраді Переяслава, лицемірство та критику

Тетяна Гич стала останнім членом керівної команди Вячеслава Саулка. Про свою роботу розповіла Інформатору.

17 грудня минулого року Тетяну Гич затвердили на посаді керуючої справами виконкому Переяславської міськради. Вона останньою долучилася до керівного складу міської ради. Також 31-річна Тетяна Гич наймолодша серед керівництва, говорить, що молодь – це не майбутнє, а наше теперішнє. Із журналістом Інформатора вчора поспілкувалася про роботу, Вячеслава Саулка та навіть згадала дитинство.

Від історика до податківця

– Спочатку ви навчалися на історичному факультеті переяславського університету, а потім в академії управління персоналом на спеціальності “облік і оподаткування”. Чому така різка зміна напрямків?

– В 11 класі з’явилася велика тяга до історії. Дуже спонукала мене до цього нинішня директорка п’ятої школи Тетяна Володимирівна Касьян, вона направила мене на цей шлях, мабуть, і не підозрюючи про це. Мені, зокрема, дуже подобалася історія ХХ століття. А потім я вийшла з декрету працювати в податкову й була необхідна відповідна освіта, тому пішла ще й на “облік і оподаткування”.

– А за історією не сумуєте?

– Якщо чесно, ні. Якби я продовжувала рухатися в тому напрямку, то тут би не була. А ця робота мені подобається.

– І податківців, і представників влади не люблять апріорі. Вам не складно через це?

– Звичайно, буває, що виникають якісь неприязні стосунки з боку когось. Але не з мого, у мене все чудово. Зараз ми тут наче під мікроскопом, людей цікавить все, чим ми займаємося, аж до того, що лежить на робочому столі. До критики ставлюся добре. Хоча років чотири тому важко сприймала, але за цей час я загартувалася у зв’язку з певними професійними та особистими подіями в житті. Необгрунтовану критику взагалі ігнорую.

“Саулко насправді дуже добрий”

– Коли, хто і як запропонував вам посаду керуючої справами виконкому?

– Спочатку були призначені секретар ради, перший заступник та два заступники. Посада керуючої справами залишалася вакантною. Саме Вячеслав Саулко й запропонував мені. Чому саме мені, мабуть, краще в нього запитати. Коли він прийшов на посаду голови, я тут була начальником відділу підприємництва. Можливо, деякі вхідні моменти, підводні камені, елементарну роботу з комп’ютерною програмою, у якій ми працюємо, намагалася йому пояснити. Він навантажував мене роботою, я справлялася. Мабуть, це йому підходило, тому я й стала останньою ланкою в його керівній команді.

– Поясніть простими словами, що входить до ваших обов’язків?

– У нас є розпорядження про розподіл обов’язків між керівництвом ради. Але я б сказала, що воно дещо формальне, бо насправді ми як годинниковий механізм. Якщо хтось випадає (як наприклад, зараз, коли Ольга Огієвич на лікарняному), то ми швидко розбираємо між собою повноваження. Що стосується безпосередньо моїх обов’язків: це кадрове, технічне забезпечення, бухгалтерські моменти, звернення громадян. Щодо звернень, то зараз їх дуже багато у зв’язку з об’єднанням громади. От у перший день посилення карантину всі кинулися вирішувати свої раніше відкладені справи, брати певні довідки, то було аж 50 звернень. Тому ми почали трішки фільтрувати, приймаємо лише першочергові, але все одно в середньому надходить більше 20 звернень. Ну й сама назва посади керуючий апаратом виконавчого комітету говорить за себе. До апарату входять відділи, управління виконкому. Це багато людей – на сьогодні 99 штатних одиниць. Також особисто мені підзвітні фінансово-господарський, загальний, організаційний відділи, ЦНАП.

– Ви працювали у міській раді ще за попередньої влади. Як зараз зсередини змінилася робота міськради?

– Особисто в мене змінилася специфіка роботи. Тут ми охоплюємо все, а тоді, коли я була на посаді начальника відділу підприємництва та споживчого ринку управління економіки, то працювала лише в конкретному напрямку. Передусім всі активізували. Так, думаю, завжди буває після приходу нового міського голови. Він задає нам темп роботи, який підхоплюють заступники і розганяють у своїх відділах.

– А можливо, активізуються, бо бояться звільнення? Нова влада зазвичай проводить чистку, це всім відомо.

– Я б не назвала це чисткою. Ні для кого не секрет, що міський голова має бачення, які характеристики повинні бути в працівників на тій чи іншій посаді. Тому цілком логічно, що команду він підбирає ніби під себе. Але він обов’язково радиться зі своїми заступниками і наші думки враховуються. Не скажу, що люди бояться звільнення. Просто перед новим керівником вони хочуть показати свою роботу, довести, що на своєму місці.

– Збоку здається, що у Саулка досить авторитарний стиль керування. Це справді так?

– Я теж чула такі думки від людей, але це не так. Він насправді дуже добрий. Проте при цьому, як керівник, має чітку та жорстку позицію. Втім, він точно не авторитарний, бо нам тут комфортно. Він нас чує, довіряє, а ми відповідно з головного кабінету цю довіру виносимо в наші відділи та управління. Чи не лицемірять люди, коли говорять, що Саулко такий гарний керівник? Однозначно, люди можуть лицемірити, від цього нікуди не подінешся. Я не узагальнюю, але і в мої двері можуть заходити люди, які не зовсім щирі. Так буває всюди, а не лише в міській раді.

Ми всім працівникам міськради намагаємося доносити, що їхня робота важлива не лише для апарату, а й для всього міста. У кожному відділі є багато своїх ідей та планів. Можливо, через те, що раніше певні проєкти не реалізовувалися або не були на меті, а зараз спеціалістів вислуховують й готові взятися за них, то й атмосфера змінюється на краще.

Про людей, які приносять біль та радість

– Ви розумієте, куди і як рухається наша громада?

– У нас наразі дуже мало креативних просторів, спортивних майданчиків, мало місць, де себе б могла реалізувати молодь. Кажуть, що молодь – це майбутнє, та я не погоджуюся, бо сама ще належу до молоді, й розумію, що це теперішнє. І звичайно, для молоді потрібно робити комфортні умови життя вже зараз, щоб не було бажання виїжджати до Києва. І видно, що молоді люди також активізувалася: приїжджають на прийоми, у них безліч ідей. Ну і звичайно, не можна забувати про дітей та старше покоління. Тому стратегія проста – зробити комфортне життя для цих трьох верств населення. Але люди повинні розуміти, що є дуже багато підводних каменів для реалізації певних проєктів.

Якщо чітко і коротко про нашу стратегію, то це доведення до ідеального стану об’єктів благоустрою (приміром, йдеться про ту ж набережну на Альті), стадіонів, елементарне приведення до ладу наших доріг. Але на все потрібен час, минуло не так і багато з початку цього нового етапу. І головне, села мають розуміти, що ми про них не забуваємо. На всіх комісіях ми підключаємо представників сіл, щоб вони знали, що контакт є. Ми не просто місто та села, ми – ціла громада.

– Яка подія, пов’язана з Переяславом, стала найпам’ятнішою для вас протягом життя?

– Чомусь відразу згадується Помаранчева революція. Тоді в дитинстві вона особливо закарбувалася в пам’яті. Мені було страшно, коли батько прийшов із роботи й казав, що тодішнього міського голову хочуть викинути з крісла. Це було підняття народу навіть на місцевому рівні.

– А що вам найбільше болить чи боліло за Переяслав?

– Мені болять люди. Моя дитина, з’ївши цукерку, ніколи не викине під ноги папірець. Мені боляче, коли йду вулицею й бачу молодь, яка спивається серед білого дня, купи сміття у місцях відпочинку, бачу людей, які зупиняють свої автівки біля лісосмуги і вигортають сміття. Це жахливо. Коли ми почнемо із себе, а не говоритимемо, що “нам повинні міський голова, міська рада”… Спочатку треба подумати, що сам зробив для того, щоб у місті було краще. Принаймні спробував зробити, щоб у ньому не було гірше. Диванних критиків дуже багато, але нехай би хоч хтось з них спробував побути на нашому місці. Хоча б на один день ми б могли поступитися місцем.

– За що ви любите Переяслав?

– Я тут народилася, тут народилася моя дитина, мої брати, люди, яких я люблю. У мене є багато знайомих, які приїздять у Переяслав і кажуть, що це просто шикарне місто. Тут так багато мальовничих місць, насправді й люди в нас добрі. Тут моя душа, це моя маленька батьківщина. І кожен день своєю працею намагаюся зробити його ще кращим.

Нагадаємо, що це не перше інтерв’ю із працівниками міської ради. Ми вже спілкувалися і з головою міськради Вячеславом Саулком, і з начальником відділу спорту Владиславом Столяренком, і з начальником відділу з питань НС та ЦЗН Віктором Жарком.

Віталій Усик

Фото: Юрій Товкайло