Інформатор Переяслав

ВЛАДА

“Мене бісить, що постійно виникають нові плани”: Вячеслав Саулко – про дороги, села та команду

Якщо ви не встигли подивитися наше відео із пресконференції голови міськради Вячеслава Саулка, ось вам текст. Як кажуть, написане пером не волочиш і волом.

22 лютого голова Переяславської ТГ влаштував пресконференцію із місцевими ЗМІ. Від Інформатора запитання ставив редактор Віталій Усик, від ютуб-каналу “ProSLAV” – журналістка Владислава Черненко, від газети “Вісник Переяславщини” – журналістка Валентина Батрак, від телеканалу “Альта” – журналістка Іванна Данюк. Частину цієї розмови ми вже висвітлювали окремими публікаціями, а тепер – все інше. Якщо ж ви маєте вільні дві годинки, можете подивитися це інтерв’ю на відео.

Команда, поліція, недоспані ночі

“Вісник Переяславщини”: На якому етапі формування вашої команди? Які три ключові вимоги ви ставите, аби зрозуміти, що на цих людей можете розраховувати на сто відсотків?

– На першому місці – професіоналізм, а друге – відповідальність до своїх обов’язків. Відповідальність, бо в кожного із тих, з ким я розмовляю тут в міській раді, запитую: “Що ти робив?”, “Що ти робиш?” та “Що ти плануєш робити?”. Окремим з них я ставлю запитання: “Ви совість маєте?”, “Ви розумієте куди ви попали? Ви – сьогодні керівники, ви міська рада, ви повинні повинні надати максимальні послуги громаді”. Найбільше, що в мене викликає задоволення, – це мої заступники. Ми кожного дня в цьому кабінеті о 8:00, 5-10 хвилин вибираємо нашу стратегію абсолютно в доброзичливих умовах, з розумінням та повагою одне до одного. Немає такого, хто саме повинен це робити, ми одне одному підказуємо, націлюємо, як воно повинно бути.

З деякими іншими працівниками, які працюють в підрозділах, ми маємо проблеми. Це не так просто викликати людину і сказати, що ти на цій посаді не справляєшся і я в тобі не бачу того, хто повинен виконувати ці обов’язки. Тому я змушений з цією людиною прощатись або переводити на іншу роботу. А найгірше буває, коли ти людину звільняєш і не можеш запропонувати якусь альтернативу. Серед людей, які призначаються на ту чи іншу посаду, я проводжу дуже серйозну підготовку і вивчення. Ніяких друзів, ніяких родичів, ніяких кумів, ніяких сватів на роботі бути не може. Всі вони будуть за столом. Якщо хтось в підрозділі в робочий час відсутній на роботі, то він автоматично потрапляє під звільнення. Якщо люди, які залишилися, виконують обов’язки за тих, кого немає, це свідчить лише про одне: вони справляються, тоді питання для чого інші повинні бути. Я задоволений новими молодими начальниками відділів, тому що вони справляються. Наприклад, начальник відділу культури Анна Скляренко або Владислав Столяренко, начальник відділу фізкультури та спорту. Мене радує, що саме такі люди приходять в міську раду. У нас 1 березня закінчується термін, до цього часу ми не можемо нічого міняти. Ми не можемо переводити з одного відділу в інший. Є ряд дуже серйозних ключових питань до окремих фахівців. Я даю їм просто шанс, щоб вони попрацювали і відповіли тим критеріям, які вимагаю. Я даю шанс кожному працювати, показати себе в роботі тут.

Інформатор: Місяць тому, ви на сесії сказали, що невдоволені роботою поліції, що співпраця не складається. Минув місяць, наступна сесія і ви з начальником відділу поліції мало не обіймаєтесь. Що так змінилось? Чи була якась конкретна розмова між вами?

– І поліція, і інші працівники, і підрозділи – це, по суті, команда міської ради. Коли я розмовляв з керівником, то говорив, що поліція і міська рада – це як один орган. Ми працюємо разом, спільно, на одні інтереси. Ми повинні розуміти, за нами стоять люди. Ті проблеми, які в мене виникли: я про це говорив і озвучував, мені не хочеться зараз про це говорити, тим більше, що вони виправлені. Але навіть на цій сесії я подякував депутатам за те, що не дали можливості провести мені негативні дії і звернутися до вищого керівництва, зняти з посади і таке інше. На той час були певні обставини, які змусили мене саме так робити. Було повне нерозуміння і абсолютна відсутність контакту з органами поліції і безпосередньо з керівником. Місто захлиналося в корупційних діях, злочинності. Я вже не буду говорити про наркоманію. А ще був локдаун, який потрібно було забезпечувати, ви розумієте, що це все покладалося на органи поліції. Коли я почув думку людей, що звертатись до прокуратури чи до поліції абсолютно немає ніякого сенсу, і їм потрібно виживати самим, я поставив питання руба: або ми тісно співпрацюємо або ми повинні розпрощатись з цим керівником.

Через наше місто проїжджає за добу близько 400 фур. І що цікаво, це не машини, які їдуть на “Нібулон” або річпорт. Там одиниці машин, які їдуть туди. Представники “Нібулона” разом із представниками міської ради зробили недавно невеличку контрольну перевірку, і вдумайтесь, за дві години нарахували 91 фуру, яка проїхала через місто. Але на “Нібулон” заїхала лише одна машина. І ця вимога була перш за все до поліції. Знак на білому фоні міста Переяслава або будь-який інший знак говорить, що це дороги місцевого самоврядування, це дороги місцевого значення, де рух таких машин заборонено категорично. Це дороги, на яких не придатне для цього дорожнє покриття. Це дороги, де перебуває велика кількість людей: і діти, і дорослі, і літні люди. Я вже не буду говорити, скільки у будинках тріскає стін на Золотоніському шосе, Новокиївському шосе. Зверталися до поліції, вони все констатували, що це хтось повинен робити, але не вони. Я бачив неодноразово, коли фури зупинялися, з ними в певній мірі домовлялися, фури їхали далі.

Я нічого не сказав безпідставно про поліцію, але я дав можливість цій молодій людині (начальнику відділу поліції Максиму Дьоміну – ред.) відновитися та виконувати ту роботу, яку він повинен. І тепер я сказав, що нам не потрібен ніякий новий керівник поліції, нам не потрібно нікого. Він справляється на відмінно з цією роботою, він прийняв усі заходи.

“Вісник Переяславщини”: Коли ви стали міським головою, у вас був план дій. За сто днів ви переглянули його? Є там пункти, які поки що нереально виконати? Є те, від чого ви відмовились?

– Ні, я не відмовлюся від того, що планував. Хочу, щоб всі зрозуміли: я не йшов заробляти сюди гроші, я не йшов сюди працювати на зарплату, я їжджу на приватному автомобілі, заправляюсь приватним паливом і всі премії віддав то на лікарню, то на дітей. Я прийшов сюди, щоб виконати ту місію, яку на мене поклали громади, жителі. Єдине, що мене дошкуляє, бісить, що в мене кожен день з’являються нові. Хочу це все зробити в максимально великій кількості. Стикаюсь із серйозними викликами, вони не дають мені спокійно жити, я не можу спокійно спати. Днями тут сиджу працюю, по вихідних, щоб виконати ті плани, ті побажання. Але ми сьогодні говоримо про сто днів, із цих ста днів три місяці – це зима, це сніг, з чим ми боролися. В мене не було ніяких шансів і можливості щось робити. Якщо коротко, то головні плани – все починати з центра міста: капітальна реконструкція будівлі мерії, це повинна бути візитівка нашого міста. А також йдеться про центральну площу, парки, Мазепинський собор тощо.

“Вісник Переяславщини”: Військове містечко – це одна із точок опори для цієї реконструкції. На якому етапі перемовини, із якими структурами, в якому статусі ця територія перебуває?

– Немає як такого військового містечка, є земля нічия. Тому сьогодні дана вказівка нашому відділу архітектури: якщо немає господаря, то повинна бути проведена повністю інвентаризація всієї тієї землі. Їй повинен бути присвоєний кадастровий номер і бути в комунальному власності міста. Хоча як я пізніше дізнався, що нібито там керівник нашого НІЕЗу (Олексій Лукашевич – ред.) отримав в спадок від військового містечка якісь споруди. Нонсенс! Немає тих споруд, вони всі згнили, повалилися. Казарма, яка там була, просто згоріла, але вони щось нібито прийняли на баланс. Як прийняли? Листом, тому що немає жодного документа, який би свідчив, що Міністерство оборони там щось має. Тому звертатись до них, там щось в них просити, відновити, забрати сюди – просто абсурдно. Скажу більше: як би це неприємно не звучало, всі ті, хто міг би і повинен був щось зробити, не робили цього, мабуть, з однієї причини – у всіх було, можливо, бажання десь ухватити кусочок землі звідти. Хочеться вірити, що це не так. Ми діятимемо дуже швидко і, до речі, саме по військовому містечку, думаю, що вже ближче до осені ви побачите реальні практичні дії. Я рухатимусь в законних рамках, але порядок там буде наведений.

“Я не йшов заробляти сюди гроші, я не йшов сюди працювати на зарплату”

Кінотеатр, собаки, коти

“ProSLAV” ставив запитання лише від жителів міста: Чому обіцянка надати будівлю чи земельну ділянку для забудови спортивного клубу єдиноборств на базі дитячої юнацької спортивної школи, благодійним фондом “Пліч-о-пліч разом” так і залишилась обіцянкою? Відновити будівлю згорілого кінотеатру не дали, вмовивши нас відмовитись від неї, презентували власний проєкт перенесення туди діорами. Коли почнеться робота щодо перенесення діорами?

– Я хотів би звернутись до керівництва цієї громадської організації “Пліч-о-пліч разом”: вбачаю тут абсолютно політичний підтекст, тому що після першого їхнього звернення надати їм можливість десь займатись, я зробив все для того, щоб вони мали приміщення, але не моя вина, що тому приміщенню, мабуть, більше ста років і воно сьогодні в аварійному стані. Я пропонував інші варіанти, підшукати земельну ділянку. Це є громадська організація, це не комунальний заклад міської ради, який ми повинні фінансувати. Ми можемо їм допомогти, але не вирішувати їхні проблеми за них. Це їхня проблема, що вони отримали приміщення, але не забезпечили відповідний стан і допустили до того, що воно там згоріло чи спалили. Я висловив думку, що після того, як ми плануємо відновити Вознесенський собор, то бачу перенесення нашого музею-діорами в приміщення колишнього кінотеатру, який згорів, бо він розміщується там, де пам’ятник воїнам АТО. Там в певній мірі можна зробити так званий військово-патріотичний комплекс “всіх поколінь”. Знову ж таки я звертаюсь до тих, хто ставить це запитання: ми відкриті для вас, приходьте, будемо шукати спільне рішення разом. Я зацікавлений, як ніхто, дати молоді місце займатись спортом. Зараз це, вибачте, політичний аспект: люди не звертаються особисто, а ставлять запитання в ефірі.

“ProSLAV”: Чи готові ви допомагати організації “У добрі руки”? Чи готові ви допомагати збудувати постійний притулок для собак? Чи зацікавлені ви у зменшенні кількості безпритульних собак?

– Ця громадська організація знає, скільки ми, скільки я особисто допомагав кормами, всім чим завгодно, ми ніколи не відмовляли. Ви знаєте, що мій син працює у ветеринарній клініці “Айболіт” і робив все для того, щоб робити постійно стерилізацію. Керівник цієї громадської організації – наш колега, депутат міської ради, працівник ВУКГ (йдеться про Тетяну Чеботарь – ред.). І жодного разу, як депутат, як керівник вона до мене не підійшла і не сказала, що там є які-небудь проблеми. Тобто достатньо було прийти і, повірте мені, я свої приватні кошти віддав би і відправив в “Айболіт”, ми надали би повну підтримку для них. Також стоїть питання щодо догляду за кішками. Боляче слухати жінку по-моєму з Харківець, яка вдома в себе тримає десь 22 котів. Я кажу: будь ласка, приходьте, все, чим можемо, вам допоможемо. Тобто тут питань також не буде.

Інформатор: Як ви можете допомогти котячому притулку? Там передусім необхідне приміщення.

– Потрібно говорити перш за все з людьми. Їм було запропоновано створити громадську організацію. Ви розумієте, що ми, як бюджетна установа, не можемо фінансувати приватних осіб. Потрібно, щоб була якась організація з відповідним договором, і вже тоді ми зможемо якось допомагати й фінансувати. Але якщо ця людина живе в селі, то потрібно шукати для неї місце десь там. Я думаю, що на це ми шкодувати кошти точно не будемо, бо тварини повинні бути в безпеці. Як і люди.

Інформатор: Вони говорили, що їм буде краще в Переяславі, тому що людям важко добиратися в Харківці, щоб взяти собі котика. Чи є можливість зробити притулок в Переяславі?

– За кожною такою організацією є перш за все людина. Наприклад, та сама Тетяна Чеботарь – голова ГО “У добрі руки”. Тобто є людина, є добре серце. Вона живе тут, тому люди тягнуться до неї. На жаль, в Переяславі таких людей немає, які б звернулися з проханням створити такий притулок. Якщо така можливість буде, це хіба що тим людям приходити по вихідних і здавати цих котів. Це буде незручно. Поки це питання не розглядалося ніколи й ніким. Такої проблеми, як із собаками, не було.

“Це не комунальний заклад міської ради, який ми повинні фінансувати. Ми можемо їм допомогти, але не вирішувати їхні проблеми за них”

Постійні прориви, погані дороги та тротуари

“Альта”: Я думаю, що багато хто з переяславців розуміє, що у нас виснажені мережі водопостачання, водовідведення, все частіше трапляються прориви. Планується реконструкція площі центральної. Чи буде все ж таки братися до уваги наявність тих мереж, які є в центральній частині, щоб спочатку зробити заміну цих мереж, а потім вже реконструювати територію саму?

– Це, мабуть, найболючіші питання, це те, заради чого я йшов на посаду. І мені вкрай неприємно, що сьогодні всі, хто до мене звертається, ставлять ці запитання, наче звинувачують мене. Я роблю все максимально для того, щоб виправити це становище. Перше, що ми почнемо робити, – реконструкція будівлі мерії, щоб ми на осінь могли туди перебратися. Його потрібно зробити раз і назавжди, це покрівля, це стіни, фундамент укріпити, повністю поміняти всередині всі вікна, двері. Це немалі кошти, але це потрібно буде зробити. Паралельно разом з цим, буквально тільки сніг зійде, ми повинні зробити реконструкцію цієї площі. Так, наші водонапірні мережі наскільки застаріли, що це катастрофа, що з ним робити я не знаю, які це мільйони коштів повинні бути. Але є стратегія, більше того, в районі нашої річки Альта, яку ми хочемо відновити в плані екології, нижче “Магніту” проходить великий колектор. Через те, що води у річці стало мало, він зараз опинився на виду. Не дай Бог, він там прорве і всі нечистоти зі всього міста попруть, це дійсно буде велика екологічна катастрофа. Коли я приходжу в міську раду, кожен день чую зауваження: де прорвало трубу, де прорвало каналізацію, де вода, де вимкнуть світло і де його нема. Але я дякую спеціалістам, керівникам ВУКГ, вони на висоті. Їх потрібно підтримувати, а не добивати до кінця.

“ProSLAV”: Кілька переяславців цікавляться станами доріг, тротуарів. Чи планується тротуар від ТЕЦ до річки Дніпро? Чи плануються насипи другорядних вулиць, хоча б щебеню? Запитують, як вам стан переяславських тротуарів, порівнюють центральні вулиці з болотом.

– Жахливий стан. Жахливі дороги. Я бачу більше обурення, ніж ці люди, що ставлять запитання. Знову ж таки, це та біль і мотивація, через яку я вирішив стати місцевим головою. Моє завдання, щоби були по всьому місту дороги. 168 кілометрів доріг. Всі вкрай в жахливому стані: куди не кинься, потрібно ставати й робити. Ті дороги, що трохи віддалені, будемо приводити в порядок навесні, для того, щоб у подальшому хоч засипати щебенем. Потім ми працюватимемо над програмою “Безпечне місто”, і сподіваємося, що вона захопить і їх. Інакше, можливо, виходитимемо на Міністерство інфраструктури для того, щоб ці дороги якось покращити. Щодо тротуарів. Перше, де я хотів би завершити будівництво тротуарів – від Борисоглібської площі до вокзалу. В нас навіть був розроблений проєкт на цю частину, він складав десь 3 млн 700 тис. Цей проєкт був виданий на торги. Тендер відбувся для того, щоб визначити, хто робитиме роботу. В нас з’явився один із представників, але я ставив жорстку умову: повинні бути ті люди, яким я можу довіряти. Вкотре виграла компанія із певними націоналістичними відтінками, яким я не зовсім довіряю. Тому скасував цей тендер. Скасував не тому що це не та компанія, а тільки тому що моє бачення трошки інше. У місті, як я вбачаю, повинні бути розширені дороги – частина від Борисоглібської площі до вокзалу повинна бути максимально розширена. Щоб ви розуміли, моя бачення одне – максимально розширити дороги на дві смуги, якщо це дозволяється, або навіть, якщо дозволяється, на три чи чотири. Закінчується дорога – за нею повинна бути велосипедна доріжка, після неї – тротуарна зона. В тротуарній зоні повинні бути насаджені дерева. Це є основна причина, чому я скасував тендер. Другий напрямок, який я хотів би розпочати, – від автовокзалу й до Карані, аж до центрального магазину. В літній період люди часто ходять пішки на Дніпро. Я поки бачу цю доріжку з правого боку. І третя черга – мікрорайон Підварки: від четвертої школи й аж до моста, до “Костала”.

“Альта”: Чи передбачатимуться заїзні кишені, автостоянки? Тому що в нас дуже часто виникають проблеми, коли автомобілі припарковані просто обабіч доріг і ніхто не пройти, не проїхати не може.

– Ви повинні розуміти: якщо я ставлю питання розширити дорогу, то про кишені немає можливості говорити, тому що кишеня – це та сама тротуарна доріжка. Тому тут буде проблема. Швидше за все, будем рухатися за європейськими стандартами: буде чотири смуги, зупинка біля тротуару, відповідні дорожні знаки, світлофори. Особливо це важливо для транспорту, який перевозить людей: автобуси, маршрутки. Також потрібно розуміти, що зимою ці кармани є незручними для техніки. Я не зовсім вбачаю, що карман, це той варіант, який дасть можливість вирішити таку проблему.

“Не дай Бог, там прорве і всі нечистоти зі всього міста попруть, це дійсно буде велика екологічна катастрофа”

А що у селах?

“Альта”: Яким вбачаєте механізм співпраці із селами, зокрема в аспекті фінансування?

– Я сам народився і виріс в селі. Я знаю, що таке сільська праця, я знаю, що таке земля. І коли я йшов на цю посаду, зустрічаючись із жителями сіл, прямо говорив, що вам, мабуть, повезло, бо ви зіткнулися з тим кандидатом в мери, який виріс та народився в селі. Тому їхні проблеми як нікому мені зрозумілі. І ви вже бачили, як проводились сесії, яка в мене агресія і думка до тих, хто негативно ставиться до жителів сіл. Для мене немає різниці, чи це ті люди, які живуть в центральній частині нашого міста чи ті люди, які живуть у віддалених селах. Тому тут фінансування буде винятково направлене на ті об’єкти, які потрібно. Я недавно навіть говорив одному зі старост нашої громади: якщо трапиться так, що в якесь село потрібно буде виділити певні кошти, там кілька мільйонів чи більше, то ми виділимо туди, бо, мабуть, там є більша проблема. Якщо в інших таких проблем менше, то ми говоритимемо: вибачайте. Тобто виділення коштів буде по відповідності значимості потреби, яка потрібна на ту громаду.

“Альта”: Села – це все ж таки земля, це аграрний сектор. Чи плануєте відкриття відділу, який координуватиме цю роботу? Той же аграрний відділ, який був колись в районній раді.

– Поки такої потреби немає. Ми у всіх селах тісно співпрацюємо, дали широкі повноваження всім старостам для того, щоб люди комфортно почувалися. Кожен староста бере діловода, спеціалістів, які несуть за це пряму відповідальність. Тому окремо набирати людей, немає ніякої потреби. Насправді у нас є інша, серйозніша потреба – це отримати все, що обіцяв нам Держгеокадастр: землі, воду – все передати на місця. Бо це є головним наповненням нашого бюджету. Земля – це найцінніше, що в нас є, і всі старости зараз займаються одним питанням: інвентаризація земель, ми найближчим часом хочемо розробити повністю генеральний план кожного окремого села.

“Вісник Переяславщини”: У розбудові сільської медицини і будівництва сільських амбулаторій саме Дем’янці за кількістю населення стояли в плані будівництва нової сімейної амбулаторії. Наскільки сьогодні можна сподіватись, що цей проєкт буде колись реалізовано?

– Ідучи на вибори, майже всю підготовку я пролежав у лікарні. Я не буду говорити, бо це біль моєї душі, коли дивом вижив. Я не дарма казав, що перший мій візит буде в лікарню. Це наше теперішнє й майбутнє. Лікарня повинна бути основою основ у будь-якому місті. У нашій є три серйозні проблеми: потребує ремонту й реконструкції, технічного забезпечення та кадри й люди. Щодо розвитку в сільських громадах – так, ми будемо це робити, але доцільніше буде розвивати лікарню саме в нашій територіальній громаді й зробити транспортне забезпечення, щоб люди в будь-який час могли дістатися нашої лікарні. Місцеві амбулаторії не зможуть надати такої допомоги, як наша основна лікарня. Там ми забезпечимо всім, чим можна, але в основному все зосередиться в Переяславській лікарні.

“Вісник Переяславщини”: Якщо буде амбулаторія, то там буде сімейний лікар. Це розширить і кількість підписаних декларацій, і за медичною реформою є розмежування щодо надання послуг. Тобто не кожен може просто піти в лікарню, є якраз саме потреба в сімейному лікарі, особливо на селі.

– У будь-якому випадку відповідь буде повноцінна тільки після спілкування з лікарнею. Однозначно, це буде пріоритетне питання в усіх громадах. Я говорив, що ми старостам у всьому, де можна, допомагаємо. Нехай виходять їхні пропозиції, ми будемо їм допомагати.

“Покладаю надії, що в кінці року або через рік скажу: “Оце ми вже зробили”

Футбол, шкільні внески, досягнення

Інформатор: Як ви дивитесь на те, щоб у Переяславській громаді була своя футбольна збірна команда і вона грала в чемпіонаті області? Чи це можливо?

– Я люблю спорт. Ви знаєте, що я багато років підтримував дем’янецьку команду, якщо йдеться про футбол. Чи то внески, чи просто так, навіть форму купляв. І коли бачив на полі молодих, здорових людей, дітей, я був просто щасливий. Мабуть, недаремно ця команда є призером і гордістю нашої громади. В минулому році я був присутній на фіналі на стадіоні Лобановського. Я пообіцяв, що в цьому році я зроблю все, щоби поле було зі штучним покриттям. Хоча це все входить у програму Європейського банку розвитку. Якщо не вийде з ними, будемо робити самі. Що стосується футболу або будь-яких видів спорту, я підтримую як великий, так і малий футбол.

Тиждень тому ми отримали пропозицію від обласної федерації виставити команду Переяславської ТГ на обласні змагання. Вчора наша команда вперше виступала на обласних змаганнях з футзалу. Щодо команди на великому футбольному полі до мене підходив новий керівник відділу спорту Владислав Столяренко. Я з ним говорив на цю тему. Він звертався з проханням уже виставляти команду на обласному чемпіонаті, я поки стримався. Це фінансування і не мале. Я йому сказав, що у цьому році, якщо ми не знайдем відповідних меценатів, то я краще ці кошти витрачу на те саме поле, щоб ми його збудували, а не ганьбилися перед командами, які будуть приїздити до нас. Будемо сподіватися, що виставимо свою команду на наступний рік, але потрібно готуватися. Я не звик програвати. Якщо йдуть – повинні вигравати. Друге місце для мене – програш.

Інформатор: Ви обіцяли заборонити збирати з батьків у школах та садочках так звані добровільні внески. Чи є вже таке розпорядження?

– Такого розпорядження немає, але я говорив із керівництвом освітянського закладу, з директорами шкіл, я не раджу їм це робити. Якщо хтось хоче бути на своїх посадах, то нехай збирають далі ці кошти. Тобто вони точно можуть бути звільнені, тобто я заборонив це робити категорично.

Інформатор: А що батькам робити, якщо в них все-таки збирають ці кошти? Може, їм варто звертатись до міської влади?

– Варто звертатись, але в мене такої інформації поки немає, тому я не можу про це говорити. Якщо така інформація з’явиться, то я вже буду приймати конкретне рішення з тими керівниками закладів, які допускають це. Вони всі йдуть на державному фінансуванні. Не всі батьки можуть здавати кошти, не можна ставити в певні незручності того чи іншого батька. Якщо такі факти будуть підтверджені, я хотів би про це почути, це питання без розпоряджень буде вирішено дуже швидко.

“Вісник Переяславщини”: За 100 днів, окрім вашої перемоги на виборах, яке досягнення своє, своєї команди ви відсвяткували, як знакове?

– Знакових подій, як таких, зараз немає, тому що було формування штату працівників. Потрібно було розібратись в тому, що робиться. Нам потрібно було закривати борги. Ще розбирались зі снігом, який дошкуляв. Я більше можу покладати надії, що в кінці року або через рік скажу: “Оце ми вже зробили”. Як я вже говорив, є багато зрушень, планів, багато таких напрацювань, які вже зроблені частково. Вони будуть пізніше зроблені, але сьогодні початок дії є. Одне із таких, що точно пішло вже в роботу: я зі своїми заступниками звернулись в Офіс Президента, адміністрацію, в Укравтодор для того, щоб продовжити велике будівництво дороги. В мене стояло питання, там де вона була закінчена від Цибель до Переяслава. І головне в мене стояло питання – від Переяслава до Борисполя. Ну ви розумієте, коли в нас потік машин, як в лійку, стікається з боку Черкас, плюс із Харківської траси, плюс сам транспорт з Переяслава. Уже з Переяслава до Києва – це, по суті, дорога міста Києва, тому вона потребує великого капітального розширення. І я мав розмову із керівником КОДА, який нас в цьому плані дуже серйозно підтримує, я вів розмову із керівником обласного Автодору, який також нас підтримує. І повинен сказати, що в цьому році планується робитись дорога від села Циблі до Переяслава, зокрема, і об’їзна Переяслава до 43 км, це при виїзді із Переяслава, як би підніматись догори, на підйом, 43 км. Саме тут планується зробити велику об’їзну дорогу. Це в цьому році, а на наступний рік планується зробити вже дорогу від Переяслава до Борисполя.

Слова наостанок:

– Я дуже дякую перш за все вам, представникам ЗМІ, які сьогодні прийшли. Я вас усіх дуже люблю й поважаю, насправді ви всі мені дуже допомагаєте. Ви висвітлюєте вчасно ті проблеми, які є. Кожен раз я дивлюся інформацію: саме швидше вона приходить від Віталія (мається на увазі редактор Інформатора Віталій Усик – ред.) чи від “Прослава”, “Альти”, “Вісника”. Я вас усіх читаю і я радію тому, що ви описуєте всі ті питання, які потрібно. Десь я, можливо, щось не почув, але завжди чую від вас. Ви підказуєте щось нове, чого хочуть жителі. Будь-яка ваша критика – це вказівка й програма дій для мене.

Щодо жителів нашої громади, я попросив би: дайте мені можливість, дайте мені шанс, трішечки терпіння. Не вбивайте мене на корні, бо моя ініціатива тухне в цьому плані. Я горю тим, що хочу щось зробити. Я вже сьогодні говорив, що мені дуже боляче й важко, коли мене звинувачують у всіх бідах і гріхах, які були вчора. Я прийшов для того, щоб змінити життя міста на краще, але я не можу за ці сто днів усе це зробити. Дайте мені час. Тому я й прошу у всіх витримки, сили, розуміння. Ті плани, про які я мрію… На це в мене дуже мало часу. Я хочу за цей період зробити багато. Вірю в підтримку людей, вірю в наших переяславчан. Я їх дуже-дуже люблю й поважаю. Я знаю, що з нашою громадою ми зробимо багато покращень.

Нагадаємо, що на цій же пресконференції Вячеслав Саулко відповів, чому Переяслав не впорався зі сніговою стихією.

Нагору