У рамках університетського проєкту “Платформа можливостей” студенти та всі охочі можуть поспілкуватись з визначними людьми. Цього разу Андрій Длігач розповів про цифровий світ, нову економіку, про те, що може бути для нас несподіваним в новому світі.
20 квітня в рамках університетського проєкту “Платформа можливостей” на платформі Microsoft Teams усі охочі мали нагоду поспілкуватися з Андрієм Длігачем, PhD (доктор філософії), Генеральним директором групи компаній “Advanter Group”, експертом зі стратегічного менеджменту, футурології, брендингу, реорганізації бізнесу, стратегічного маркетингу та маркетингових досліджень, викладачем Kyiv School of Economics. Інформатор вибрав найцікавіші факти та події, які, за словами Длігача, чекають на нас у майбутньому.
– У новому світі нас постійно щось обмежує. Є якісь поставлені шаблони, які вимагають дотримуватися. Наприклад, фінансово-економічна модель в світі, таке поняття як держава, сім’я – все це з одного боку є результатом тисячолітніх еволюційних і іноді революційних зрушень у людстві. А з іншого – це шаблон, який ми приймаємо як обов’язковий. Але хто сказав, що ми повинні жити в світі, поділеному на держави, чи чому сім’я – це утворення з двох людей, а не з трьох, та в ній не може бути долучений штучний інтелект? Фактично жодне з цих понять, до яких ми звикли, не є сталим, бо будь-яке поняття – це домовленість між людьми.
Новий світ, звичайно, буде доволі привабливим, але надто віртуалізованим, гаджети замінять все. Він радше буде безпечнішим для людини, але дуже крихким для людства. Все буде спрямовано на те, щоб зробити життя людини комфортнішим, але буде виснаженість певних ресурсів планети.
У житті в одних ситуаціях ми можемо діяти як новатор, а в інших як ретроград. У західному світі є чітке розуміння – якщо ти ліберал, то ти підтримуєш легалізацію проституції, легких наркотиків, зброю та вільний їхній ринок. А якщо ти не ліберал, то ти є супротивником цього. В Україні ти одночасно можеш бути за легалізацію медичного канабісу, але проти легалізації проституції і так далі. Про що це каже? Передусім про те, що уявлення людства розциклилось, що та як має бути далі.
Через те, що все так перемішалося, настав фазовий прихід. Фазовий прихід – це зміна ціннісної моделі від однієї до іншої. Зараз людство переживає черговий ренесанс, модернізацію, перехід із капіталізму в посткапіталізм, із суспільства реорганізованого в глобальне та єдине.
Ми живемо в світі, який реформується. Головний виклик для людства в тому, що ми програли конкуренцію роботам, штучному інтелекту і нам фактично не треба працювати заради того, щоб виживати. Тож постає питання: а що буде для людини завданням в новому світі? І ми маємо відповісти протягом найближчих п’яти років. Моя думка, що майбутнє людства – за реалізацією ключових наших переваг. На відміну від штучного інтелекту, у нас є страхи, тому ці страхи стають передумовою появи в нас цінностей, мотивів, потреб, інтересів та цілей.
Для людини залишається два ключових простори, які відображають наше призначення і систему цінностей, – це творення і пізнання. І це позитивна новина, негативна – це те, що небагато з нас підуть в простір, де ми будемо займатись пізнанням і творенням. Більшість людства буде ставати споживачами контенту, поживних речовин і радостей, а не творцями.
Якщо подивитися на тактичний рівень, то виявиться, що минулий рік – був найгіршим для світової економіки за останні 40 років. А цей рік буде найкращим з точки зору зростання, яке має частково якимось чином відродити минуле падіння. Але ці зміни пов’язані з різними чуттєвими трансформаціями. Що визначатиме економіку найближчого майбутнього? Такий простір, як ринок комп’ютерних та цифрових ігор, є невеликим та має на поточний момент близько двохсот мільярдів ігор. Але пройде ще 8-9 років і цей показник збільшиться до майже 2 трильйонів, тобто вдесятеро. Кількість людей, які грають в ігри (зараз 2 мільярди), збільшиться до майже 4 мільярдів. Україна, яка має зараз 20% ринкових Gamedev (розробка ігор), якщо залишиться на цих позиціях, матиме в багато разів більшу економіку протягом найближчих десяти років.
Вже зараз 400 мільйонів людей в світі працюють не в тих регіонах, в яких народилися. В 2030 році ми оцінюємо цей показник десь близько від 1 мільярда людей, тобто майже четвертої частини трудових ресурсів світу.
Початок перехідного періоду – 2005 рік, а закінчення його буде не раніше 2025 року. Тобто ми живемо в середині цього фазового переходу. Питання в тому, як воно складеться чи хто його складе: чи ми самі, чи природні фактори. В будь-якому випадку це буде та частина людства, які вміють керувати проявом нової реальності. Можливо, це будуть геймери, тому що 38% людей у світі готові відмовитись від роботи на користь ігор.
У демографії матимемо дуже стрімке зростання в Африці та Індії. Індія вже обігнала Китай за чисельністю населення, але це не ключовий виклик людству, тому що ми матимемо стабілізацію десь близько на 10-12 мільярдах, а людство може прогодувати і 20, і 50 мільярдів. Проблема в тому, як ми використовуємо ресурси, а не скільки нас є, але людство має достатню спроможність до саморуйнування.
Буде зростати тривалість життя, але це стане суттєвим викликом для фінансової системи, тому що це навантаження на пенсійні фонди і страхові компанії. Ця модель світу передбачає, що зростатиме кількість молодого населення, яке це інвестує.
За дослідженнями Вільяма Нордхауса (він Нобелівський лауреат 2018 року), які вже неодноразово були підтверджені, якщо збережеться такий темп, який ми маємо з розігріванням планети і підняттям рівня світового океану, то в 2050 році Україна втратить приблизно 15 відсотків власної території на півдні через затоплення. Європа з цієї ж причини втратить майже 20 відсотків території.
У мене є своє уявлення про Бога. Я вірю в математику, логіку, фізику і, звичайно, в ту силу, яка не піддається зараз науковому пізнанню. Хтось це зве Богом, а хтось натхненням.
Нагадаємо, що 14 квітня пройшла онлайн-зустріч з Олександром Скрипченком. За понад годину він встиг поділитися роздумами щодо освіти, кар’єри та успіху, розповів про радіо та телебачення в Україні, а також про свій життєвий і професійний шлях.
Оксана Симоненко
