ЖИТТЯ

Екзотичний город: Ніна Калева із Переяслава вирощує пітахаю, гумі та зізіфус

Переяславка Ніна Калева вирощує в себе вдома екзотичні фрукти: від інжиру до пітахаї. Загалом у жінки нараховується близько 15 видів таких рослин.

Переяславка Ніна Калева вирощує в себе вдома екзотичні фрукти: від інжиру до пітахаї. Займається вона цим уже восьмий рік, половина фруктів росте в будинку в господині, а інша — надворі. Ті рослини, що надворі, вирощуються не в тепличних умовах, а просто неба. Загалом у жінки є близько 15 видів екзотичних фруктів.

Ніна Калева поділилась досвідом та розповіла Інформатору про своє захоплення:

— Спочатку я займалась трояндами, яких у мене було 98 кущів. А потім захотілось чогось екзотичного і я почала пробувати висаджувати фрукти. В будинку в мене росте інжир, лимони, апельсини, гуаява, пітахайя, черімоя та фейхоа. Надворі вирощую ківі, жимолость, гранати, гумі, зізіфус, мигдаль та лохину. Умови для вирощування є, але такі рослини потребують багато вологи. Адаптація у кожного фрукта різна, а ґрунт підходить і наш, український. Ще можна зробити свій ґрунт з торфу та перегною, деяким рослинам потрібно додавати тирсу, а іншим підходить річковий пісок. Для того, щоб почати вирощувати екзотичні фрукти вдома — потрібне тільки бажання.

Детальніше про самі фрукти

Інжир. Не любить ні посухи, ні перезволоження. Дуже боїться протягів від вікон і дверей. Якщо листя опало то скоріше за все йому забагато води. Цей фрукт уже з плодами та вони ще зелені, але через 3-4 місяці його можна буде вже їсти.

Інжир

Лимон. Зараз в мене він цвіте і вже до нового року будуть плоди. Для вирощування потрібно 10-15 градусів тепла, але не більше. Лимони дуже вимогливі та часто хворіють. Добриво для лимона потрібне не таке, як для інших рослин, а особливе.

Лимон

Пітахайя. Квітка розпускається всього на одну ніч і її треба встигнути запилити. А фрукти з’являться через 5-6 років. Паростки спочатку виростають тоненькими, тому що їм не хватає світла в зимовий період часу, але згодом вони стануть товстіші, як і літні. Рослини вже потрібно пересадити в більші горщики та підв’язати.

Пітахайя

Ківі. Це теплолюбна рослина, яка має верховий корінь, через це фрукт може вимерзати. Тому я вкриваю його соломою, принцип фактично такий самий, як винограду. Також коріння ківі не можна пересушувати і якщо його дуже вкрити, а надворі настане відлига, то воно взагалі може загнити.

Ківі

Жимолость. В мене є пізній та ранній сорти: пізній вже цвіте, а на ранньому є плоди. Для людей, які хочуть почати займатись фруктами, це оптимальний варіант. Вона невибаглива, але корінь також зверху, тому дуже обкопувати її не потрібно. Якщо пошкодити корінь, то вона буде дуже хворіти. Ягоди жимолості трохи схожі на чорницю: на вигляд вони також сині, але довгі. Плоди пізньої вже будуть приблизно на початку червня, а ранньої — в кінці травня.

Жимолость

Гумі. Це червоні невеличкі ягоди. У кінці червня вже будуть плоди.

Зізіфус. Він тільки починає розпускатись, цвіт у нього із маленьких, зелених та непоказних листочків. Називають його китайським фініком, ягоди справді такі самі коричневі, але менші за розміром. Минулого року вже давав плоди.

Зізіфус

Ірга. Їй три роки та вона уже відцвіла. Цього року порадує нас плодами.

Мигдаль. Три роки він вимерзав і відходив, а минулого коренева система наросла і він зацвів. Я думаю, що скоро спробуємо плоди.

Мигдаль

Лохина. Вона вже збирається цвісти, росте зараз у звичайному ґрунті і її потрібно постійно підкисляти. Я вже чекаю торфу та хочу пересадити її на окреме місце, щоб почала розвиватись краще. Плоди лохини ми їмо вже три роки поспіль.

Лохина

Гранати. Вони ще не прокинулись, але минулого року вже цвіли та навіть були невеличкі плоди. Як ґрунт краще використовувати перегній, торф, дерен і обов’язково пісок. Влітку краще винести надвір, але не під сонце. Вазон краще використовувати вузький, щоб було більше квіток.

Гранат

Нагадаємо, що з приходом весни хочеться чогось легкого та поживного, а саме салату, багатого на вітаміни. Тому ви можете приготувати весняний салат із зеленню. Рецепт можете прочитати тут. 

Оксана Симоненко

Фото та відео: Юрій Товкайло

Нагору