Майже дев’ять місяців минуло після виборів міського голови Переяслава. Однак шлейф тягнеться досі, зокрема, у вигляді судових справ.
Минулі місцеві вибори, які відбулися 25 жовтня 2020 року, були чи не найзапеклішими в історії Переяслава. Йдеться, зокрема, про боротьбу за посаду голови міської ради. Теперішній мер Вячеслав Саулко випередив попереднього Тараса Костіна лише на 43 голоси, що складає менше одного відсотка. При цьому під час передвиборчої гонки кандидати не цуралися подекуди жорстких висловів про своїх конкурентів. Деякі навіть розглянули в суді, як справи про захист честі, гідності та ділової репутації. Про це повідомляє Інформатор, посилаючись на рішення суду від 15 червня 2021 року.
Які передумови? У рубриці “Відверто з кандидатом” на інтернет-каналі “ProSlav” 15 жовтня вийшло інтерв’ю з тодішнім міським головою Переяслава та кандидатом на цю ж посаду Тарасом Костіним. Під час нього в прямому ефірі всі охочі могли поставити свої запитання. Переяславка Наталія Тиха запитала таке: “Тарасе Вікторовичу, скажіть, будь ласка, коли буде демонтовано бетонний паркан у школі №4? Коли буде повернута земля 13 соток у школі, яку украв чинний депутат Саулко?”. Тарас Костін відповів так (передаємо дослівно): “Да , це теж одна із проблем, яка в мікрорайоні Підварки єсть. Дійсно, на жаль, єсть такий факт, зафіксований – чітко. Депутат цей добавив 13 соток від школи і біля 10 соток від громадських земель. Займається… ми звернулись в правоохоронні органи, на жаль… ну зараз, ось буквально недавно… ну можуть обвинить мене, що це передвиборча якась боротьба, я думаю, що вибори пройдуть, цим займемся більш щільно”.
У чому справа? Вячеслав Саулко звернувся до суду з позовом, попросив визнати недостовірною інформацію, повідомлену Наталією Тихою та Тарасом Костіним в ефірі. А також вимагав стягнути з відповідачів 500 тисяч гривень моральної шкоди. Позов обгрунтував тим, що він є публічною особою, тож ділова репутація має велике значення у його діяльності. А їй цими висловами нанесли шкоди. Тарас Костін позов не визнав, апелював, що, оскільки позивач є публічною особою, межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою. А також додав, що озвучена ним інформація є правдивою та отримана із офіційних джерел.
Що із землею? Земельна ділянка, про яку йдеться, розміщується на вулиці Новокиївське шосе у Переяславі. Там зараз стоїть Володимирський храм. У рішення суду йдеться: “З протоколу обстеження земельної ділянки Переяслав-Хмельницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 по вул. Новокиївське шосе, 2 в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області №13 від 17.09.2019 вбачається, що при обстеженні були, крім інших, присутні: ОСОБА_16 – начальник відділу освіти Переяслав-Хмельницької міської ради, ОСОБА_17 – головний архітектор, ОСОБА_7 – заступник головного архітектора, а також запрошені ОСОБА_8 – депутат Переяслав-Хмельницької міської ради, ОСОБА_4 – приватний підприємець. За результатом обстеження, крім іншого, встановлено, що площа земельної ділянки Переяслав-Хмельницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 зменшилася на 0,1322 га та вона не є відокремленою від земельної ділянки релігійної споруди та зі сторони храму ця ділянка використовується для потреб храму: через ділянку закладу освіти проходять проїзд та пішохідні доріжки для обслуговування релігійної споруди тощо.
Що вирішив суд? “Земля, яку украв Саулко”. Щоб визначити, чи оспорювані вислови є фактичними твердженнями, чи оціночними судженнями, суд врахував, що відповідно до визначень тлумачних словників у розмовній мові слово “красти” використовується із значенням: 1) кудись подіти, покласти, заховати чи загубити без сліду; 2) непомітно поцупити. При цьому Кримінальний кодекс України містить формулювання таємного викрадення чужого майна (крадіжка) – ст. 185 та відкритого викрадення чужого майна (грабіж) – ст. 186. Кримінальна караність дій щодо самовільного зайняття земельної ділянки визначена у ст. 197-1 КК України, диспозиція якої не містить слова “украв” або інших однокореневих слів чи словосполучень.
Суд визнав, що ступінь критичності розповсюдженої інформації був цілком допустимим, зважаючи на посаду позивача, його намір стати міським головою, а також відповідав потребі суспільства забезпечувати контроль за діяльністю посадових осіб. Додав, що публічна особа повинна бути готовою до підвищеного рівня критики, зокрема, у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю або особистим життям тощо, адже вона, обираючи кар’єру публічної особи, погоджується на таку увагу. За цих обставин відсутні підстави для визнання недостовірною інформацію, повідомлену Тихою та Костіним на сторінці спільноти “ProSlav – в серці Переяслава” у форматі програми “Відверто з кандидатом”. У задоволенні позивних вимог відмовили повністю. Однак позивач має право протягом тридцяти днів оскаржити рішення в апеляційному суді.
Чим пояснюється це рішення? У Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Застосовуючи положення ст. 10 Конвенції у рішеннях “Газета “Україна-центр” проти України”, “Нікула проти Фінляндії”, “Яновський проти Польщі” та інших, Європейський суд з прав людини підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
Нагадаємо, раніше ми писали про ще одну судову справу, пов’язану із Вячеславом Саулком. У 2020-му він не зміг вчасно подати декларацію. Пояснив, що через хворобу.
Віталій Усик
Фото із сайту міської ради
