Про скульптора Миколу Шматька, роботи якого розміщені в Переяславі, знімуть художній фільм “Моє місце тут”. Наразі вже є тизер та сценарій, але ініціатори шукають фінансування для зйомок стрічки.
Стрічка “Моє місце тут” розповідає про епатажного скульптора-самородка, якого визнали у Європі. В Україні він хоче створити власну іменну галерею, якої не бачив світ. Перед ним та його родиною постає непростий вибір – життя чи мистецтво. Розробка проєкту здійснюється за підтримки Українського культурного фонду.
Режисерка майбутнього фільму про Миколу Шматька Світлана Рудюк вже багато років знала нині покійного творця особисто. Ще в час, коли він був живий, жінка планувала створити документальний фільм. Зараз вона разом із сином Миколи Рафаелем вирішила працювати над художнім фільмом. Тизер зняли в Переяславі. У головних ролях – українські артисти Віктор Кошевенко (у ролі Миколи Шматька), Ірина Мак, Дмитро Вівчарюк, Дмитро Олійник, Тарас Цимбалюк. Про це детальніше режисерка розповіла Інформатору.
— Як виникла ідея створення фільму?
— З Миколою Гавриловичем знайома десь з 18 років. Ще в Луганську я прийшла до нього в галерею, ми спілкувалися, я брала в нього інтерв’ю і з того часу ми почали підтримувати стосунки. Я приходила, бо мені було дуже цікаво бути серед цих робіт. Коли Шматьки опинилися в Переяславі, ми теж підтримували стосунки, часто до них приїздили й бачили, в яких умовах вони опинилися. Мені завжди здавалося, що історія Миколи Шматька гідна того, щоби бути екранізованою. Я планувала знімати про нього документальний фільм, але не вийшло, тому що Микола, на жаль, помер. Ми відзняли лише тизер документального фільму. Тому так виникла ідея відзняти художній фільм, який допоможе показати його історію, також розповісти про його скульптури і, можливо, приверне увагу до створення галереї. Мистецтво допоможе мистецтву: кіно — скульптурам.
— Звідки було фінансування для зйомок тизеру?
— Я подавала заявку до Українського культурного фонду для того, щоб отримати фінансування на написання сценарію та зйомки тизеру. Український культурний фонд це підтримав, моя заявка пройшла, отримала велику кількість балів, і вони нам виділили кошти. Виробництвом, скоріш за все, займатиметься “DobranichFilm”. Але до цього ще далеко. Ми шукатимемо фінансування безпосередньо на сам фільм, далі подаватимемося на конкурси. Зараз маємо набагато більше шансів, тому що в нас є і тизер, і сценарій, і презентаційні матеріали. Прем’єру наразі плануємо на 2023 рік.
Коли виникла ідея робити художній фільм, зателефонувала Рафаелю й він, звичайно ж, погодився. Спілкувалася й з іншими людьми, які були знайомі з Миколою Гавриловичем — з його ученицями, натурщицями, його друзями. Це все було для збору матеріалу для сценарію.
Для довідки. Микола Шматько створив понад 750 пам’ятників (барельєфи, горельєфи, скульптури) і близько 500 картин. Авторська колекція, що експонується в галереї “Шматько і сини”, налічує понад 70 скульптур з уральського та італійського мармуру і близько 300 картин (живопис, графіка).
Шматько народився на Донеччині, але з 2004 по 2011 роки жив у Луганську в своєму будинку-галереї, де й отримав звання “луганського короля мармуру”. У 2007 році нагороджений медаллю “Лоренцо Прекрасний Медічи” на Флорентійському Бієналле.
У 2012-му він переїхав разом із родиною та унікальною колекцією на Закарпаття. Після невдалої спроби збудувати галерею опинився у Переяславі, де жив і працював у жахливих умовах у підвалі ЗОШ №7. Визнаний у Європі король мармуру у 2020 році помер у злиднях на руках у синів та дружини в підвалі школи.
Нагадуємо, у вересні до Переяслава приїздили народні депутати, щоб допомогти Рафаелю Шматьку знайти приміщення для творчих надбань його батька. Детальніше про цей візит дізнавайтеся за посиланням.
Юлія Кравченко
