Сьогодні світ відзначає Міжнародний день мігранта. Про свій переїзд з центральної Африки до Переяслава розповів Патріс Нджібу.
Патріс Нджібу живе в Переяславі вже більше чотирьох років. Разом із дружиною Іриною вони виховують сина. Що саме привело чоловіка в Україну він розповів Інформатору.
— Як ви потрапили в Україну?
— Я приїхав в Україну з Демократичної Республіки Конго близько восьми років тому. Жив у місті Тернопіль. Туди я приїхав навчатися. Вдома в мене були друзі шкільних часів, які їздили в Україну. Я взагалі не знав що це за країна та що тут робиться. Через друзів дізнався, що можна приїхати, вони сказали: “Приїжджай, будемо гуляти й вчитися”. Перший рік я навчався на підготовчому факультеті — вивчав українську та англійську мови.
— Які найбільші відмінності виділили між Україною та Демократичною Республікою Конго?
— Перше — це погода. Коли я приїхав в Україну, тут було -11 градусів і всюди лежав сніг. В той час, як вдома в той самий період було +37. Це був шок, бо сніг я бачив уперше в житті.
Про інші відмінності тоді важко було говорити, тому що мову я не розумів, з людьми не розмовляв. Через мовний бар’єр люди були дуже далекими для мене, тому важко було дізнатися про їхній характер або якось описати поведінку. Почувався іноземцем, тому що був не такий як усі. Зараз я би сказав, що всі ми в глобальному плані однакові, різниться тільки колір шкіри.
— Скільки часу пішло на вивчення української мови?
— Я рік навчався, просто вивчав мову. Потім вступав в університет на спеціальність машинобудування. Тоді й почав практикувати українську мову майже щоденно. Тобто на оволодіння пішло десь півтора-два роки.
— Чи стикалися з негативним ставленням?
— Так, було. Було, є і буде. Я завжди позитивно налаштований і стараюся на це не звертати уваги. Негативне відношення є, але я навмисне не звертаю на це уваги. Прямо дуже ігнорую.
— Що привело вас у Переяслав?
— Я познайомився з теперішньою дружиною в інтернеті. Тоді й приїхав до неї в Переяслав. Вона мені сподобалася. Пізніше я залишився тут жити. Мене в Переяславі все влаштовує, місто дуже подобається. Тільки один мінус — маленькі заробітні плати.
— Що подобається в Україні найбільше?
— Мені дуже подобається українська кухня. Я в захваті від вареників і борщу! У нас на Батьківщині страви трошки інші. М’ясо однакове, а от фрукти та овочі відрізняються від українських. Те, що тут екзотика, у Конго — звичайне, і навпаки. Для мене найекзотичнішою тут була полуниця.
Нагадуємо, що наближається одне з найулюбленіших дитячих свят – День Миколая. У цей час малеча чекає на дива. Представники партії “Європейська солідарність” вирішили привітати діток із особливими потребами й подарувати їм солодкі подарунки.
Юлія Кравченко
