Існує кілька версій, звідки бере початок День Святого Валентина. Докладніше зупинимося на двох найцікавіших.
Про теорії походження Дня всіх закоханих розповість Інформатор.
Перша версія походження свята. Деякі історики пов’язують цю дату зі Святим Валентином, римським мучеником, який був страчений за те, що відмовився зректися християнства. Він помер 14 лютого 262 року. Цей день згодом і був присвячений закоханим парам усього світу. Легенда свідчить, що Святий Валентин залишив прощальний лист дочки свого тюремника, яка за час ув’язнення стала його другом, і підписав його: “Твій Валентин”.
Святий Валентин служив священником у храмі за часів правління римського імператора Клавдія. Правитель засудив Валентина за непокору. Тільки 496 року н.е. Папа Римський Геласій проголосив 14-й день лютого святом на честь священника Валентина. Згодом закохані всього світу визнали Святого Валентина своїм покровителем та обмінювалися 14 лютого любовними записками. Американка Естер Хоуланд була першою, хто відправила валентинку. Комерційний випуск валентинок налагодили 1800 року.
Друга версія. У Стародавньому Римі 14 лютого вшановували Юнону – царицю всіх римських богів. Римляни також вважали Юнону богинею жінок та шлюбу. Наступного дня, 15 лютого, розпочиналися луперкалії (святкування на честь Луперка, бога стад). Хлопчики та дівчатка тих часів навчалися лише окремо. Під час проведення святкового фестивалю представники протилежних статей могли поспілкуватися, потанцювати та повеселитися разом. Процес вибору партнера для свята дуже цікавий. Напередодні свята дівчата писали свої імена на шматочках паперу і опускали їх у спеціальний глечик, звідки їх по черзі виймали хлопчики. Так утворювалися пари, які залишалися разом до кінця святкувань, а згодом і протягом усього року. Не дивно, що такі пари часто закохувалися та одружувалися.
Нагадуємо, в рамках цієї рубрики ми розповідали, чому лютий – найкоротший місяць календаря.
