ЖИТТЯ

“Будь-яка реакція організму на ці обставини нормальна”: у Переяславі діє лінія психологічної підтримки

У часи війни психологічні проблеми – не рідкість. Про те, що відбувається з нашими емоціями зараз, розповіла психологиня з Переяслава.

У Переяславі працює лінія безкоштовної психологічної підтримки. Інформатор поспілкувався з психологинею, яка надає допомогу нашим землякам, Оксаною Руденко.

— Чи багато людей звертається за психологічною підтримкою зараз?

— Насправді зараз на нашу лінію звертається небагато людей. Окрім цього, ми проводимо семінари-практикуми в онлайн-форматі, в яких беруть участь переважно наші випускники та колеги з інших ВНЗ. Це також дуже дієва підтримка. Ми зачіпали там це питання. Мало людей звертаються на гарячі лінії психологічної підтримки не тільки в нас, а і в інших містах. Ми думаємо, що це, по-перше, пов’язано з ти, що зараз триває доволі гостра фаза, люди перебувають у шоковому стані. А по-друге, в Україні немає культури звернення до психологів як такої. Проблеми є, а люди просто не звертаються.

— На що саме скаржаться люди? Які психологічні проблеми в них виникають?

— На агресію мало хто скаржиться, тому що в людей є куди її спрямовувати. У багатьох поганий сон, симптоми депресії, занепад сил. Особливо це стосується тих, хто не зайнятий, тому що в тих, хто активно працює, мобілізований ресурс. Колеги розповідають про непоодинокі випадки почуття провини, через те, що людина не тут або не стоїть зі зброєю в руках. Зазвичай це стосується людей, які виїхали за кордон.

— Які емоції та яка поведінка є нормальними під час війни?

— В умовах війни та активних бойових дій все, що проявляється, є нормою. І паніка, і сльози, і злість, і самозвинувачення — нормальна реакція організму на ненормальні обставини. Це перестає бути нормою тільки тоді, коли ми перестаємо контролювати емоції. Коли ці емоції нас нібито накривають та створюють дискомфорт для нашої життєдіяльності.

— Що варто, а чого не слід робити у такі часи?

— Я не претендую зараз на істину, але все, що б зараз не відбувалося, має право бути. Не варто закриватися в собі. Треба займатися собою, моніторити власний стан. Варто спілкуватися з людьми, можна приєднатися до волонтерів, адже зараз дуже багато таких можливостей. Ми таким чином і собі допомагаємо, бо одна з наших базових потреб — бути у соціумі.

— Як людина під час війни може допомогти сама собі впоратися зі страхом?

— Страх — дуже неприємна емоція. Мозок не дуже розбирається, чи справжня ця загроза, чи надумана. Він однаково на це реагує, а емоції завдають однакової шкоди. Я би рекомендувала для початку трошки себе стабілізувати. Найдієвіше тут спрацюють техніки, пов’язані з диханням або якісь елементарні тілесні чи медитативні методи, а далі — звернутися до психолога, щоб пропрацювати цей страх. Багатьом людям зараз страшно, і це також нормально.

— У людей нерідко виникають проблеми з харчовою поведінкою. Що з цим робити?

— Якщо зовсім не хочется їсти, психологи рекомендують все ж таки вкинути у рот хоча б щось. Але я би не рекомендувала примушувати себе насильно це робити. Якщо ця проблема на один-два дні — це одне, а якщо це затягується аж до втрати ваги — варто звернутися до психолога. Проблеми з харчуванням, скоріш за все, може спричиняти стрес, тому що він діє і на сон, і на харчування, і на багато інших аспектів нашого життя — може навіть зачіпати процеси мислення, коли людина починає щось забувати.

— Певно, що ви спостерігаєте за поведінкою жителів Переяслава. Яка вона та що в ній зазнало змін за період війни?

— Я би загалом сказала, що люди стали більш радикалізованими. Хтось працює 24/7, або працює менше, але покладає на це дуже багато своїх сил — активно допомагає ЗСУ, теробороні, переселенцям. Переяславці зараз дуже активні, максимально мобілізовані. Але є й інша група — люди, які постійно думають, що все погано. Таких менше, але вони також є. На такі емоції є об’єктивні причини. Війна. У когось близькі люди на передовій, у когось — виїхали за кордон, а в інших — не можуть вибратися з облоги.

Ви також можете звернутися за психологічною допомогою. Конфіденційність гарантована. Послуги безкоштовні. Телефони гарячої лінії психологічної допомоги:

  • 063-344-30-85 – Оксана Руденко
  • 093-501-13-02 – Галина Хомич
  • 066-171-91-01 – Ірина Струтинська

Нагадуємо, що з початком війни в Україні припинили роботу багато закладів, зокрема і культурних. Як живуть музеї нашого міста, дізнавайтеся за посиланням.

Юлія Кравченко

Нагору