У Переяславі попрощалися з Миколою Корпанюком. Колеги та товариші розповідали про нього як про людину, яка виховувала патріотизм у студентах і до останнього подиху працювала задля незалежності України.
25 липня на 73-му році життя перестало битися серце літературознавця, педагога, почесного жителя Переяславської громади Миколи Корпанюка. Сьогодні, 27 липня, об 11:00 у в холі першого корпусу Університету Григорія Сковороди в Переяславі попрощатися із ним прийшли близькі, рідні, колеги, учні та просто небайдужі люди. Після цього урочистою ходою Миколу Корпанюка провели до Підварського кладовища. Про це повідомляє Інформатор.
Було чимало охочих сказати прощальне слово. Зокрема, колега померлого Галина Мазоха говорила про нього як про прекрасного сім’янина, педагога, якому немає рівних і віддану своїй справі людину. Зазначила, що Микола Корпанюк виховав не одну плеяду студентів і науковців, формуючи це з величезною любов’ю. Хороша товаришка та колега Миколи Корпанюка Ганна Токмань розповіла про нього таке:
– Микола Павлович — науковець, який писав про минуле. Але він писав про минуле, думаючи про майбутнє України. В його працях прослідковувався заклик до мілітаризації країни. Він знав, що буде війна, а країна має до неї готуватися як духовно, так і фізично. Ви тільки послухайте назви його монографій! “Дзвін предківської слави” — він вважав, що предки дзвонять нам і ми повинні почути їх заклик. “Слово. Хрест. Шабля” — нагадує політичний наш заклик “Армія. Мова. Віра”. Остання його монографія — “Перунова звитяга нації”, де він досліджував мілітарні мотиви в українській літературі з IX по XVIII століття. Це було ще у 2012 році!
Ганна Токмань також поділилася, що пам’ятає останній активний день Миколи Корпанюка. 18 липня. О 9-ій ранку він вже на нарадах, де бореться за перехід від московського патріархату до Православної Церкви України — він церковний староста, який хвилюється за нашу церкву. Без усілякої перерви вирушає на засідання топонімічної комісії. Там бореться за те, аби вулиці мали українські назви та носили імена українських героїв. У цей же день, як і завжди, Микола Павлович готується до 300-річчя Григорія Сковороди. Це були його інтелектуальні та духовні постріли у цій війні. Він був на лінії ідеологічного фронту.
Міський голова Переяслава Вячеслав Саулко теж прийшов попрощатися з Миколою Корпанюком. Він сказав, що за своє життя Микола Павлович заслужив велику славу у нашій громаді та в усій Україні. Багато років Вячеслав Саулко дружив та працював із ним, вони разом були депутатами міської ради. Ось що голова громади говорить про спочилого:
– Я бачив його чітку позицію. Він ніколи не лукавив, говорив щиро та правдиво. Коли почалася збройна агресія рф, Микола Павлович на другий день вже був у моєму кабінеті. У міській раді він робив усе для нашої громади, за що і став її почесним жителем. Ми втрачаємо цю людину, він іде від нас, але залишається в наших серцях і пам’яті. Я низько вклоняюся цій людині.
Люди не могли стримати сліз
Чимало освітян прийшло проводити Миколу Корпанюка в останню путь
Було чимало охочих сказати прощальне слово
Попрощатися із Миколою Корпанюком прийшли близькі, рідні, колеги, учні та просто небайдужі люди
Чоловіка запам’ятають відданим патріотом України
Галина Мазоха говорила про нього як про прекрасного сім’янина, педагога, якому немає рівних і віддану своїй справі людину
Ганна Токмань поділилася спогадами про останній активний день Миколи Корпанюка
Люди приносили квіти
Микола Корпанюк виховав не одне покоління студентів, які продовжують його справу
Поховали літературознавця на Підварському кладовищі
Ми втратили людину, але зберігаємо пам’ять про неї
Смерть Миколи Корпанюка стала тяжкою новиною і для редактора Інформатора (Переяслав) Віталія Усика. Віталій був студентом видатного вченого-сковородинознавця, тому пригадав дещо про свого Вчителя.
