У Переяславі на альтанку біля Вознесенського собору встановили купол. Чи таким він має бути?
28 вересня у Переяславі на альтанку, що стоїть біля Вознесенського собору, встановили купол. Зробили його коштом меценатів, імена яких не оприлюднюють. У той же день на позачерговому засіданні сесії міськради мер Переяслава Вячеслав Саулко сказав, що цю споруду освячуватимуть вже в суботу, 1 жовтня. У Facebook містяни почали активно обговорювати, чи доцільно було створювати купол в таких яскравих кольорах. Інформатор дізнався у місцевих фахівців та науковців історію цієї славнозвісної альтанки та який вигляд вона мала раніше.
За їхніми словами, Вознесенський собор звели за часів Гетьманщини у 1695-1700 роках на кошти Івана Мазепи. Разом із собором поряд невдовзі з’явилася й невелика альтанка. Тобто вона є однією з найдавніших пам’яток ХVII ст.
Переяславська краєзнавиця Людмила Набок розповіла, який автентичний вигляд мала альтанка: “Є малюнок Тараса Шевченка, який митець виконав майже в той самий час, коли збудували альтанку. Між виготовленням і малюнком всього кілька десятків років різниці. Згідно з описом, вона була пофарбована в зелений колір масляною фарбою та вкрита залізом – так, як Вознесенський собор та дзвіниця”.
Альтанка та Вознесенський собор прямо зараз
Малюнок належить перу Тараса Шевченка
У праці “До історії споруди з ансамблю Вознесенського монастиря у Переяславі”, опублікованій 2020 року, кандитат історичних наук, завідувач науково-дослідного відділу історичного краєзнавства НІЕЗ “Переяслав” Тарас Нагайко пише: “На території, яку раніше займало військове містечко, знаходиться комплекс споруд колишнього чоловічого монастиря – Свято Вознесенського. До його ансамблю входять Вознесенський собор (1695-1700), дзвіниця (1776), будинок колегіуму (1753), а також павільйон (1702) над входом до підземних комунікацій та частина монастирської стіни (початок XIX ст.). Через свій естетичний вигляд та історичне значення у 1845 р. цей ансамбль змалював Т.Г. Шевченко. Завдяки ракурсу, обраному митцем, на передній план потрапило зображення цікавого архітектурного об’єкту. Альтанка виконана у стилі близькому до так званого “козацького” або “українського” бароко. Джерела подають різноманітні відомості щодо її призначення”.
Тарас Нагайко також зазначив: “На сучасному етапі можна вважати, що споруда виконувала функцію захисного павільйону над входом до підземної частини комунікацій собору. Аналіз вигляду сегментів її підземної частини доводить, що вона могла мати одразу кілька функцій. Перша – інженерна. Адже рукавами, що відходять від камер-кімнат відбувалася циркуляція повітря, тож утворювалась своєрідна вентиляційна шахта, що вела безпосередньо до приміщення храму. Враховуючи наявність на території монастиря певної релігійної громади, можливо припустити й те, що ця будівля мала господарське призначення, в підвальній частині могли зберігатися монастирські припаси тощо. Крім того, не виходячи назовні, монастирська братія могла переміщатися у рукотворних тунелях. Не можна виключати й культового значення цього об’єкту, оскільки у підземній частині, у стінах, передбачено ніші, де могли розміщуватися лампади, ікони або ж мощі померлих священнослужителів”.
Щодо історії споруди дослідник зауважив: “За історичними відомостями, у 1934 р. собор закрили і перетворили на склад, а територію колишнього монастиря зайняла військова частина, яка перебувала там до кінця 1990-х рр. У радянський час робилися спроби збереження історичних об’єктів. Так, на виконання постанови №2119 Ради міністрів УРСР від 3 жовтня 1953 р. земельна ділянка, де був розташований колишній монастир, набула статусу заповідної.
Щодо споруди павільйону відомо, що виконком міської ради 11 листопада 1955 р. постановив виділити охоронну зону площею 1 га навколо пам’ятника архітектури – ансамблю Вознесенського монастиря, а сам павільйон (т. зв. “капличку”) “над входом до підземних ходів” виділити в окрему охоронну зону на території військової частини.
На жаль, облікові охоронні заходи не були ефективними настільки, аби вберегти павільйон від руйнування. За останні десятиліття його стан від аварійного наблизився до майже повного занепаду. Зникли дах, сходи, перекриття, штукатурка стін. Згодом цегла в буквальному сенсі вивітрилася під дією атмосферних явищ. Завдяки дослідженню Д.А. Тетері вдалося зафіксувати стан об’єкту на 2018 р.”.
Також в праці сказано, що у 2016 році реалізували кілька ініціатив щодо актуалізації проблеми її збереження. Зокрема, підготували креслення захисного каркасу довкола об’єкту, ТОВ “Науково-дослідний і проектний центр архітектурної та містобудівної спадщини” розробило попередні проєктні рішення з відтворення павільйону. Але наразі пам’ятка майже знищена часом та бездіяльністю. Можна констатувати, що заходи, ініційовані громадськістю міста, тоді лише окреслили проблему, та ніяк не вирішили її.
Завідувач науково-дослідного відділу НІЕЗ “Переяслав” Дмитро Тетеря у праці “Підземна споруда на території Вознесенського монастиря у Переяславі”, опублікованій у 2018 році, подає такий опис об’єкту: “Надбудова-вхід до монастирського льоху викладена з цегли ХVІІІ ст. слугувала в часи функціонування монастиря входом до підземної частини. На сьогодні від неї збереглися лише стіни висотою 2,50 м. Її вигляд на середину ХІХ ст. зафіксували на малюнку Т.Г. Шевченка, на якому зображено комплекс споруд Вознесенського монастиря у Переяславі. Ще в 1960-х рр. вона була в задовільному стані. Розміри цієї споруди складають 5х5 м, товщина стін 0,7-0,8 м. З північного, південного та західного боків вона мала арочні входи, розміром 2х2 м, що вели до дверей у підземелля”.
Березень 2021 року
“Матеріали досліджень подібних споруд вказують, що підземні сховища-ходи могли тягнутись на десятки метрів. Ці великі льохи необхідні були в першу чергу для зберігання порохових, соляних запасів, а в монастирях – продовольства. Обстежена пам’ятка, що знаходиться на території колишнього монастиря, на сьогодні не взята на державний облік і ніким не охороняється. У зв’язку з цим іде її активна руйнація природними та людськими чинниками”, – пише в праці Дмитро Тетеря.
Нагадаємо, що 28 вересня на позачерговому засіданні міськради виділили на ремонт вулиці Гетьмана Івана Сулими у Переяславі ще майже 800 тисяч гривень. Деталі дізнавайтесь тут.
