Фільм “Там, де співають раки” – про життєві труднощі, які потрібно долати. Чому його варто подивитись?
Ось і настав час рубрики “Інформатор вихідного дня”. Фільм “Там, де співають раки” розповідає про ціле життя, яке може складатись добре, а може й навпаки. Журналістка Інформатора передасть вам його атмосферу.
Дія фільму, заснованого на детективному романі Делі Оуенс, розгортається в прибережному містечку Північної Кароліни. У 1952 році юна Кая Кларк стає свідком того, як її мати, яка зазнала насильства, покидає будинок, а її дорослі діти беруть з неї приклад. Залишившись із рідним батьком, який є жорстоким та залежним від алкоголю чоловіком, Кая звикає до жахливого та самотнього існування у сімейному будинку біля болота. Незабаром батько залишає доньку на самоті, і з цього моменту Кая вчиться покладатися тільки на власні сили, стикається зі знущаннями однолітків і починає доросле життя, повне сюрпризів і потрясінь.
Фільм “Там, де співають раки” для мене був справді болючим. У кінці я навіть плакала, бо він торкається глибини душі. Основні проблеми, які відзначила під час перегляду, – це фізичне насильство та сексуальне. Домашнє насильство показують на початку фільму, коли в родині начебто голова сім’ї, батько, який має бути прикладом, постає перед глядачами поганим. Не дивлячись на те, що Кая залишилась сама жити з батьком, вона не втікає, а пристосовується, тому що і йти їй немає куди.
Коли Кая залишилась одна, то зустріла різних людей, які розбавляли її самотність. Вона жила на Маршах, місцевість, схожа на болота, але дівчина бачить в цих краєвидах дещо більше. Так от, для інших Марші – це болото, але туди щось притягувало людей, неначе магнітом. А можливо, сама Кая притягувала цих людей.
У фільмі була сцена сексуального насильства, яка насправді могла розгорнутись різними шляхами. Здавалось, що беззахисною дівчиною скористаються і нікому за це нічого не буде, як це часто трапляється. Але, оскільки Кая мала надію тільки на себе, то змогла дати відсіч та поставити пихатого хлопця на місце.
Фільм демонструє не тільки якісь життєві проблеми, а ще й природу Маршів. Кая все життя досліджувала ті місцевості та конспектувала у своїх щоденниках. На початку та в кінці фільму лунає фраза: “Там, де співають раки”. Саме вона передає атмосферу Маршів. Для мене це означає, що у цьому місці, де немає сторонніх людей, природа може розкриватись та розвиватись у потрібному їй руслі. Там, де співають раки.
Фінал фільму для мене став справжньою несподіванкою. Через багато-багато років розкривається правда, яку приховувала Кая. Я не знаю, чи можна її звинувачувати за вчинене, адже сподіватись вона могла тільки на себе.
Нагадаємо, що у попередньому матеріалі цієї рубрики наша журналістка розповіла про популярний серіал “Венздей” від Netflix. Читайте його за посиланням.
Оксана Симоненко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
