У Переяславі провели вечір спогадів про Михайла Сікорського. Показали фільм та згадали, яким він був.
12 жовтня у другому корпусі Переяславського центру культури та мистецтв провели вечір, присвячений постаті Михайла Сікорського. З нагоди 100-річчя від дня його народження (13 жовтня) презентували документальний фільм “Музеї – моє життя. Мій заповіт – мої музеї”, а Ірина Кузьмицька, яка особисто знала Сікорського, поділилася спогадами. Інформатор розповідає, як це було.
На захід завітали учні місцевих шкіл, їм показали стрічку про життя та біографію Михайла Сікорського. Зняли його у 2008 році на Національній кіностудії художніх фільмів імені Довженка, режисером був Микола Мащенко.
Директорка Переяславської художньої школи імені Петра Холодного Ірина Кузьмицька розповіла, що Михайло Сікорський разом із її батьками навчався в одному університеті та часто приходив до них у гості, проводили багато часу за розмовами: “Мої батьки спочатку працювали вчителями, потім він запросив їх до музею. Коли приходив до нас, мама готувала вечерю, запрошувала і його, але він відмовлявся, та вона знала, що він любить квасолевий суп і йому ніколи готувати самому такі гарячі страви, тому від нього вже відмовитися не міг. Бувало, що я йшла готувати уроки, потім заснула. Вночі прокидаюсь, десь о третій ночі, дивлюся, а в залі горить світло, а вони там ще сидять і розмовляють. А вранці батько ходить по кімнаті і промовляє: “Михайло Іванович – геній!”. Він умів заряджати людей своїми ідеями”.
Ірина Кузьмицька зауважила, що Михайло Сікорський не дуже любив сцену і коли його запрошували на помпезні свята. А коли надягали нарядний костюм та краватку у 80 років, то його це взагалі “конфузило”: “Це творець, але надзвичайно проста людина. У нього був особливий дар – говорити і переконувати, але в буденному житті він був не говірким. Проте, коли заходила тема за щось особливе, зупинити його було неможливо, він знав дуже багато. Я ще була школяркою, але пам’ятаю, що у нього був величезний багаж цікавих знань, це справді була людина-енциклопедія.
Ще пам’ятаю, як у нас був собака Уран. Ми переїжджали із приватного будинку в квартиру, і батько сказав, що собака тепер буде у музеї. Ми постійно думали, як він там. Але той дуже швидко звик до Михайла Івановича. Він завжди із собою носив різні смаколики, щоб собачку і котика якогось підкормити. Купував їм м’ясо, ковбасу, а сам міг перебитися у сухом’ятку. Урана він навіть навчив приносити воду у відерці з річки. Коли собаки не стало, він дуже переживав і сумував за ним”.
Також Кузьмицька поділилася спогадом про експедиції, у які їздив Сікорський задля пошуку експонатів: “Центральну України прошерстили всю. Що теж цікаво, Михайло Іванович міг із простим народом, зі звичайними людьми, селянами говорити такою мовою, так розказати про музей, що вони за безцінь, просто так віддавали дуже цінні експонати: рушники, одяг, кераміку, скрині та інше. Це все було для музею, тож для селян це була велика честь, що їхня річ потрапить до Сікорського”.
На захід завітало багато школярів
Ірина Кузьмицька поділилася спогадами про Михайла Сікорського
Куточок пам’яті про видатного діяча музейної справи
Нагадаємо, що 13 жовтня на вході до музею просто неба у Переяславі встановили меморіальну дошку його фундатору Михайлові Сікорському. Деталі – тут.
Яна Малишко
Фото: Валентин Шеремет
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
