“На початку війни ми були готові до евакуації населення”: Віктор Жарко – про укриття, сирени та можливі блекаути в Переяславі

Як працює відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення у Переяславі? Інформатору розповів Віктор Жарко.

Віктор Жарко очолює відділ з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Переяславської міської ради. За час його роботи із 2020 року він зіткнувся із проблемами, яких, очевидно, не відчував жоден із попередників – спочатку епідемія коронавірусу, а потім повномасштабна війна. Перед черговою воєнною зимою Україна та Переяслав зокрема можуть зіткнутися із вже відомими раніше викликами, а можливо, й із якимись новими. До чого слід готуватися цивільному населенню, Жарко розповів у інтерв’ю Інформатору.

– У березні 2021-го ми записували з вами інтерв’ю, в якому говорили переважно про коронавірус. Щоб підбити підсумок цієї теми, розкажіть, яка зараз ситуація з COVID-19 на Переяславщині.

– Таке враження, що війна фактично перемогла коронавірус. Є дані, що практично у всіх західних країнах і в Україні карантин знятий. Але досі є відсоток людей, які хворіють на коронавірус. Якщо на той момент 2021 року в нас були завдання забезпечити киснем лікарню, ми вели статистику та були дані щодо померлих, ми це фіксували та давали дозвіл на поховання, то з початку війни ці заходи не проводимо, з лікарні таких даних немає. У лікарні зараз у середньому на лікуванні перебуває 120 людей, але з різними хворобами. У 2021-му були випадки, коли в лікарні одночасно було понад 200 пацієнтів з коронавірусом. Був високий відсоток смертності. Зараз у середньому за добу на Переяславщині помирають приблизно по 3 людини, переважно від старості, після онко тощо.

– Гепатит А зараз стає все резонанснішою темою. Яких заходів вживатимуть, якщо він активно поширюватиметься Переяславщиною?

– Наскільки я розумію, переважно він поширюється через воду. У нас вода йде зі свердловин, відповідно обробляється, чітко перевіряється. Лікарня звітувалась, що у них все є для санітарної обробки та проведення заходів щодо запобігання інфекційних захворювань. Якщо виникає надзвичайна ситуація, то ми також проводимо низку заходів, які розроблені та постійно переглядаються.

– Всі ці питання з хворобами зараз відходять на другий план, бо в країні триває війна. Як змінилася робота вашого відділу з початком повномасштабного вторгнення?

– Як було при COVID, так війна й продовжила тримати нас у тонусі й змушує працювати в поті чола. Війна показала багато слабких місць, які були в нашій громаді та загалом в Україні. Це стосується зокрема захисних споруд. Коли почалась війна, у нас було 13 протирадіаційних укриттів, із них – одне сховище. Тоді ми доклали всіх зусиль, аби відкрити усі підвальні приміщення, складські приміщення у бізнесу, щоб люди могли ховатися там від обстрілів. Бо будь-яке підвальне приміщення може бути найпростішою захисною спорудою, де можна зберегти життя людей. Там навели порядки, поставили лавки, десь забезпечили питною водою – люди самоорганізувалися. На сьогодні у нас офіційно зареєстровано ще 18 найпростіших укриттів. Вони повністю облаштовані та відповідають вимогам захисту населення від ракетних ударів, уламків тощо. А також фактично вдалося відновити весь навчальний процес.

Найпростішими укриттями вважаються навіть такі, як у ліцеї Мономаха. Хоча, коли заходиш туди, то бачиш, що воно справді якісно зроблене. Це пов’язано із тим, що за час війни різниця між найпростішим та протирадіаційним укриттям майже “злизалася”, оскільки до найпростіших виникало все більше вимог. Також протягом війни дещо змінюється підхід до кількості людей: якщо до середини літа вираховувалося із 0,6 “квадрата” на людину, то стало 1, потім 1,2 (тобто у тому ж укритті з часом дозволена кількість людей зменшилася вдвічі – ред.). Зрозуміло, що все населення громади у цих укриттях ми не вмістимо, але за цей рік ми зробили пристойний крок у цьому напрямку. Очікуємо завершення робіт у п’ятій гімназії, там, можливо, буде взагалі бомбосховище, подивимось, які документи надішлють БТІ (бюро технічної інвентаризації – ред.). Також ми обстежили підвальне приміщення у центральній аптеці і вже виділили 200 тисяч гривень на початок робіт з облаштування там найпростішого укриття.

– Чи можуть пересічні люди приходити в укриття у навчальних закладах?

– На основі указів президента, всі захисні споруди повинні бути відкритими, до них має бути вільний доступ у всіх громадян. Ми діємо згідно з цим. Але у деяких документах, які приходили на “освіту”, ми бачили моменти, що коли в укриттях діти, то начебто не бажано, щоб там були інші жителі населеного пункту. Ми зі свого боку забезпечили відкритість укриттів, контроль за цим проводить відділ поліції – коли оголошується тривога, вони об’їжджають і перевіряють, чи відчинені. Але зазначу, що, по суті, користувалися захисними спорудами жителі Переяслава у перші місяці, коли поруч щось гриміло. Зараз статистика показує, що ніхто нікуди не ходить.

– У перші дні повномасштабної війни був період, коли у Переяславі взагалі не було чути сирен. Чому так сталося, якщо незадовго до початку вторгнення досить часто тестували системи оповіщення?

– У Переяславі є 5 сирен старого зразка. Вони керувалися через дроти “Укртелекому”. Перед війною фірма “Озон С” у Київській області проводила установку до цих сирен блоків керування через мобільний зв’язок. У нас їх встановили на всі сирени, тому ми думали, що забезпечилися двома варіантами керування сиренами. Але у 2021-му році з “Укртелекомом” почали розривати всі робочі відносини, певно, тому й ставили ті мобільні блоки керування. І на початку війни вийшов такий дисбаланс: через “Укртелеком” область вже не сильно хотіла працювати, а мобільний зв’язок працював із дуже великими перебоями, тому й керування сиренами практично було неможливим. У обласному департаменті цивільного захисту нам зрештою сказали працювати з “Укртелекомом” і завдяки директору нашого відділення ми запускали сирени у ручному режимі. Проте до деяких сирен постійно викрадають кабелі. На щастя, через мобільний зв’язок вже вдалося налагодити керування.

Зараз по всій Україні є потреба робити у громадах своє централізоване оповіщення. У нас було кілька спроб виділити на це кошти, але міські депутати вирішили, що це не на часі, й не проголосували. Втім, не сьогодні, то завтра, ми до цього дійдемо, бо область вже виділяє на це свої кошти.

– Як ваш відділ готується до можливих блекаутів?

– Торік у цей час ми сиділи без світла. У нас толком не було генераторів. Постійно думали, що робити та як краще забезпечити електроенергією громаду. Зараз же до блекаутів ми готувалися завчасно. У тепломережі, підприємствах із водопостачання, водовідведення з’явилися потужні генератори. Тепер ми можемо більше людей забезпечити водою, теплом – фактично всіх жителів громади, бо маємо можливість, щоб котельні працювали стабільно. Також отримали потужні генератори і наша лікарня, й інші важливі для життєдіяльності громади організації.

“Пункти незламності” підготовлені до блекаутів. Все готово і документально, і забезпечено генераторами, первинними засобами. Від міської ради відкрито чотири пункти, два від ДСНС, від бізнесу один в університеті, два на АЗС “КЛО”, один на АЗС “Shell”, в АТБ та у відділі поліції.

• Читайте також: У Переяславській громаді готуються до блекаутів: де працюватимуть “Пункти незламності”

– Як відповідальний бізнес може створити та офіційно затвердити свій “Пункт незламності”?

– Відкриваєте “Пункт незламності”, робите вивіску, щоб було зрозуміло, що це. Ми зі свого боку робимо паспорти “Пунктів незламності” з QR-кодом, де він розміщується. Передусім там має бути можливість підзарядити телефони, випити кави чи чаю, зігрітися, отримати доступ до зв’язку, тобто обов’язково має бути альтернативне джерело живлення, генератор. Якщо відключення світла будуть дуже тривалими, то у нас розглядається можливість і певного харчування. Отож бізнес повинен надати нам всю цю інформацію, ми включаємо її до Google-форми, потім вона додається в “Дію” та на сайт міської ради.

– Торік достатньо швидко почали відкриватися “Пункти незламності”, але насправді ж ніхто не був готовий до відключень світла. Чому так сталося?

– Було багато інших завдань, і можливо, ніхто не думав, що терористично налаштовані москалі почнуть так нещадно бомбардувати об’єкти критичної інфраструктури. Є фронт, тривають бойові дії, певно, доцільніше було витрачати боєприпаси на це, але вони почали воювати із цивільними. Мабуть, думали, що українці повстануть у бунтах, вимагатимуть завершення війни та переговорів. Але нація згуртувалася. Проблемою тоді було лише те, що не було достатньої кількості альтернативних джерел живлення, ліхтарів та інших засобів. Загалом ми все тоді підготували, відкрили “Пункти незламності”, та люди користувалися цим не масово…

– Але ж в цілому не було й справжнього блекауту…

– Справжнього, звичайно, не було. Переважно по 3-4 години не було світла. У такі періоди можна обійтися вдома ліхтарем чи свічкою і телефон за цей час не розрядиться. У нашому розумінні блекаут починається, якщо немає світла протягом доби.

– Торік ми не були готовими до масових ударів по критичній інфраструктурі. Можливо, зараз вас попереджають про нові виклики? Із чим може зіткнутися цивільне населення під час війни у майбутньому?

– Росіяни лякають нас “ядерною дубиною”. І на Запорізькій АЕС є проблематичність. Сподіватимемось, що нічого не станеться, але про це говорять, ми до цього теж орієнтовно готуємося. Розуміємо, що Запорізька далеченько від нас, проте у матеріальний резерв ми закупили і дозиметр, і протирадіаційні костюми та протигази для оперативних виїздів, якщо це потребуватиметься. У нас із перших днів війни є евакуаційна комісія. Ще у 2022-му ми визначили місця збору людей, підготували транспорт для евакуації населення від наступаючого ворога. Єдине, що не було визначене, у який бік направлятимуться автобуси, бо не знали, звідки російські війська заходитимуть до міста. Це і зараз визначено та готово до втілення під час надзвичайних ситуацій.

6 вересня цього року ми провели командно-штабні тренування у нашій громаді. Розглянули два питання. Підтоплення – проводили підготовку до евакуації університету Переяслава і частину населення з прилеглої території, яка умовно потрапляла під “підтоплення”. Буревій і знеструмлення – ці заходи проводили у мікрорайоні Спаська Левада. Були задіяні всі служби, провели на високому рівні, районній військовій адміністрації дуже сподобалося. Тож ми постійно працюємо, готуємося до будь-яких викликів.

– На період вашої роботи у відділі припали і коронавірус, і повномасштабна війна. Як справляєтесь?

– Мені “повезло” (сміється). Але справді пощастило мені з колегою Оленою Роман. З цією людиною я пішов би у розвідку, це – помічник, мій заступник. Якби не вона, то мені було б взагалі дуже складно. Та коли цю важку ношу ми несемо вдвох, то стає значно простіше. На початку війни ми тут були зранку і до пізньої ночі без вихідних, додому їздили хіба що переночувати. Стараємось, щоб ні з обласної, ні з районної адміністрацій до нашого відділу не було запитань. Відпрацьовуємо всі документи, намагаємось підходити до роботи творчо. Звичайно, стомилися, але хлопцям в окопах набагато тяжче.

Нагадаємо, що нещодавно мер Переяслава Вячеслав Саулко розповів, скільки грошей із міського бюджету виділили на потреби військових. Відео – за посиланням.

Віталій Усик

Фото: Валентин Шеремет

Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.