“Білий попіл” – роман, який заплутає ваші думки, проте фінал все розставить на свої місця. Історія наповнена загадками, містикою та помстою.
В традиційній рубриці “Інформатор вихідного дня”, зазвичай, ви можете прочитати наші відгуки на фільми, серіали, YouTube-канали, але доволі рідко на цікаву книгу. Роман “Білий попіл” настільки вразив журналістку Інформатора, що вона спробує передати вам атмосферу містичних загадок та сімейних таємниць.
До того, як я шукала щоб новенького почитати та прикупити у свою колекцію книг, я не була знайома з творчістю Ілларіона Павлюка, та й про самого автора, чесно кажучи, майже нічого не знала та не чула, а він, доречі ще й журналіст, документаліст та офіцер Збройних Сил України. Саме книга “Білий Попіл”, опис якої я прочитала і відразу ж вирішила, що я маю її придбати, познайомила мене з письменником. Тому, можна сказати, це кохання з першої книги.
Скажу відразу, що перші сторінок 50 не викликали у мене особливого захвату, але різка зміна обстановки сюжету – від міських бандитських справ до розслідування вбивства панночки на хуторі, змінила це враження на захоплення. Тоді я не могла надихатися цією книгою, чекала вечора, аби прийти з роботи і прочитати бодай декілька сторінок, адже дуже хотілося скласти всі пазли заплутаної історії докупи, і розгадати таємниці разом із головним героєм. В основі написання роману — містичні елементи роману “Вій” Миколи Гоголя (одного з улюблених) проте авторська інтерпретація неабияк мене здивувала.
Отже, Тарас Білий — найкращий київський детектив, якому замовляють розслідувати вбивство панночки доньки сотника Назара Засухи і його дружини Анни. Начебто легка справа, чоловіку потрібно тільки довести, що убив дівчину семінарист Хома Брут в чому впевнені чоловік із дружиною. Та коли детектив приїздить на хутір Білий попіл (який збіг), за переказами назва якого походить від того, що хутір знаходиться на межі із пеклом, і тому тут все завжди вкрите білим попелом.
Виявляється, що все не так просто, враховуючи те, що Тарас, якому йшов четвертий десяток літ не пам’ятає перші 20 років свого життя. Розслідуючи справу детектив помічає, що всі мешканці хутора та господарі маєтку щось приховують, а у деяких свідків вбивства взагалі не сходяться покази. Стає відомо і про чудовисько “Вій”, який тримає все село в страху, та про те, що після хвороби “біла неміч” селяни взагалі відреклися від віри, закривають ікони та не носять хрестики, аби не гнівити демона. Дещо дивна історія і про повсталу з гробу панночку з якою закрили вбивцю Хому в церкві на три ночі.
За весь час у вас назбирається дуже багато питань, на які ви негайно вимагатимете відповіді від головного героя, та він сам, навіть не підозрює, хто може бути вбивцею насправді, і чому йому всі говорять: “Тікай, бо коли дізнаєшся правду тебе вб’ють”, а в уривках спогадів з’являється та, яку він кохав понад життя.
Ця історія динамічна, на мою думку, з неї можна було б створити класне цікаве кіно, адже читаючи в голові дуже добре вимальовується картинка всіх події, які описані на сторінках. Цей роман не відпустить читача до останнього слова. А найцікавіше — кожна таємниця матиме декілька пояснень. У що вірити — обирати тільки вам.
Нагадаємо, що у попередньому матеріалі цієї рубрики наш редактор розповів про декілька трилерів. Матеріал читайте за посиланням.
Яна Малишко
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
