Фільм “Ціна правди” – це історія, яка “візьме вас за душу”. Його варто переглянути кожному українцю.
У рубриці “Інформатор вихідного дня” ми продовжуємо розповідати про цікаві фільми, мультфільми, серіали та книги. Наш журналіст нещодавно подивився українсько-польський фільм “Ціна правди” (2019) режисерки Аґнєшки Голланд. Сценарій же написала американська журналістка українського походження Андреа Халупа.
Його можна безкоштовно подивитись на YouTube каналі “FILM.UA Group”. Але не в усіх країнах це відео доступне, усі я не перевіряв, але от наприклад у США, на цьому каналі подивитись не можна.
“Спекулювати фактами, просувати пропаганду і силоміць змушувати замовкнути тих, хто не хоче мовчати — кити, на яких будувалась політика сталінського режиму”, – йдеться в анотації до фільму.
“Ціна правди” – це історичний фільм про голодомор 1930-х років в Україні, жорстку цензуру, брехню та геноцид. Він розповідає історію валлійського журналіста Гарета Джонса, який першим відкрив світу правду про голодомор в Україні та інші жахливі злочини скоєні партією. Та з того часу мало що змінилося. Нащадки тоталітарної влади продовжують знищувати український народ і нахабно брехати, але світ все одно має знає правду.
З перших кадрів нам показують Джорджа Орвелла, який пише свою відому книгу “Колгосп тварин” – казка про тварин, у формі сатиричної алегоричної новели. У ній розповідається про групу сільськогосподарських тварин, яким набридло бути поневоленими людством, тому вони вигнали людей і самі почали керувати фермою. Але зараз не про це. Його цинічна цитата яка прозвучить на початку має мету попередити людей, що потрібно уважно дивитись, аналізувати і робити висновки.
Тоді нам презентують назву фільму під перші рядки з цієї книги “Містер Джонс із ферми “Садиба”, позачиняв на ніч курники… “. Саме ця історія яку розповів Ґарет усьому світу надихнула Джорджа написати цю книгу. Також він буде ще з’являтись в ключові моменти фільму і цитуватиме рядки з книги які даватимуть натяк на те, що буде далі.
Фільм розповідає як у 1933 році вельського репортера Ґарета Джонса звільняють з основного місця роботи, і так як він займався незалежною журналістикою і був відомим тим, що взяв інтерв’ю у Гітлера, він шукає свою наступну велику історію. Коли після першої світової війни по всій Європі була економічна криза, а в новинах говорили, що Радянський союз витрачав все більше і більше грошей, його це зацікавило, і він вирішує взяти інтерв’ю ще й в Сталіна. З цим питанням він їде до Москви, де знайомиться з журналісткою Адою Брукс. Вона відкриває йому очі на “радянську утопію”, яка не має нічого спільного з реальністю. І Ґарет попри смертельні погрози, розпочинає своє розслідування.
Тоді він дещо змінює ціль свого приїзду і обманом потрапляє до України. Як він говорить владі, що хоче побачити чи готовий Радянський союз до війни, яка от от може розпочатись. Але насправді він хоче продовжити справу іншого журналіста, його хорошого друга Пауля Клеба, який розкопав цікаву інформацію про Україну. Так вийшло, що через цю інформацію, напередодні приїзду Ґарета його вбили. Тоді переховуючись від спецслужб СРСР, крок за кроком Ґарет розкриває правду про трагедію українського народу: Голодомор, жорстку цензуру, змову та масові репресії.
Коли Ґарет потрапляє в Україну, фільм стає боляче дивитись. Навіть якби це була фантастика, видумка, то такі кадри мали б викликати емоції страху, жалю, трепету. Але тут показують те, що було насправді з нашими предками менш ніж століття тому. На контрасті демонструється, як добре живуть у Москві, особливо вищі чини, як вони “зажираються”, напиваються і тому подібне. Також серед цієї еліти перебувають і деякі гості з інших країн. А коли бачиш, як виживають в Україні, важко не пустити сльозу. Це ще підкреслюється гамою кольорів, коли в Москві все таке насичене, веселе, то в Україні кольорів майже не видно – усе страшне і депресивне.
В деяких моментах цей фільм і справді можна сплутати з фільмом жахів. Такі акценти підсилюють враження і доволі добре передають настрій сцени глядачу. Отож, я вже й так сказав більше чим мав би, сильно раджу, ні, навіть наполягаю на тому, щоб кожен українець переглянув цей фільм хоча б один раз, а якщо у вас є іноземні друзі закордоном їм теж можете порадити подивитись.
Вперше я подивився цей фільм минулої суботи, 25 листопада, коли в Україні відзначали День пам’яті жертв голодоморів. Тоді під вечір я як і зазвичай зайшов в гру під назвою “VR Chat”. Там ми з друзями і знайомими з усієї України, і не тільки, збираємось щоб поговорити. І я помітив, що щось не так, в тій кімнаті де ми зазвичай збираємось нікого не було. Тоді мені повідомив товариш, що всі збираються дивитись фільм. Ми перейшли в кімнату де є кінотеатр і почали готуватись до перегляду. Зібралось близько 25 людей.
Після того як фільм закінчився ми почали обговорювати побачене, і в усіх були майже одинакові враження. Спочатку було цікаво, потім була злість, в моменти коли почали показувати Москву. А коли ж нарешті показали Україну і ті жахи, не було нікого хто б не пустив сльозу. Як мені здається, було правильним рішенням зробити з цього історичний трилер. Фільм викликає багато емоцій, а що ж як не емоції так сильно сприяють емпатії і розумінню інших. Зазвичай я не ставлю оцінок так як бачу їх не доречними, треба дивитись на картину в цілому, описувати позитивні і негативні сторони, але цьому фільму я можу поставити 12 із 10, якщо в нього і є якісь недоліки, то вони просто непомітні.
Єдине що мені не дуже сподобалось, це рішення прискорити деякі сцени. Вони дещо не вписуються в настрій картини і здається, що були б доречнішими в комедії, а не в трилері. Та добре, що їх не так часто використовують, в таких моментах емоційне напруження трішки спадає, тож це можна і пробачити. Загалом в мене залишились тільки позитивні враження, якщо можна так сказати, фільм “взяв мене за душу” і, мабуть, там він і залишиться. Для написання цієї рецензії я передивився його ще раз, і скажу, що точно передивлюсь його ще багато разів і буду радити кожному його переглянути.
Нагадаємо, що минулого тижня в рубриці “Інформатор вихідного дня” наша журналістка розповіла про фільм “Зима у вогні: Боротьба України за свободу”, який переповідає про події Революції гідності. Матеріал читайте тут.
Валентин Шеремет
Підтримайте Інформатор на Patreon та отримуйте значно більше екслюзивного контенту. Оперативно читати наші новини ви зможете, якщо підпишитесь на канали в Telegram або Viber.
